20 березня 2024 року депутатки Мар’яна Безугла і Галина Третьякова зареєстрували у ВР Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій. І хоча після нищівної критики документ було відкликано, формулювання “для доопрацювання” не виключає повернення депутатів до ідеї карати тих, хто без дозволу згори вирішив спілкуватися з іноземними політиками. Про те, що це було і які наслідки матиме Комерсант Український запитав політолога, директора Київського інституту світової політики Євгена Магду.
– Хто мав бути об’єктом цього закону в разі його прийняття, кого мали на меті карати?
– Відверто кажучи, проєкт Закону викликає неоднозначне сприйняття, адже в Україні останнім часом спостерігається диктатура радників, і можна було б уявити, що вони можуть стати вектором застосування цього закону у разі прийняття. Проте тісна та помітна неозброєним оком афільованість пані Безуглої з офісом президента такий сценарій виключає. Думаю, що ця ініціатива була спрямована на зменшення міжнародної активності опозиційних політиків, експертів, громадських активістів.
– Хто є/мав стати беніфіціаром цього законопроєкту в разі його прийняття?
– Відповідь очевидна – влада в особі Офісу Президента, адже ми зараз живемо в офісно-президентській республіці, хоча Конституція передбачає парламентсько-президентську республіку.
– Що в цій історії важливіше — поява самої законодавчої ініціативи чи відмова від неї?
– Ця «ініціатива» – приклад інформаційного запінгу (перемикання каналів уваги) з боку влади, відволікання уваги на хибний об’єкт. Мені вона видається безглуздою та шкідливою.
– Як Ви оцінюєте пояснення пані Безуглої в мережі — “провокація” тощо?…. Водночас Третьякова відкликала для доопрацювання… Чи означає це, що в скоригованому вигляді та сама ініціатива знову з’явиться в парламенті?
– З одного боку, законодавчий спам – це не новина, не українське ноухау. З іншого, після початку широкомасштабного вторгнення Росії минуло вже 750 днів, а Верховна Рада так і не перетворилася на конвеєр з ухвалення необхідних державі законів. Ця пародія на законотворчість просто ганьбить та принижує нас перед партнерами.
– Безугла чи не вперше заявила про себе в процесі реформування СБУ, вона найактивніше виступала і коментувала зміни до законодавства, яке регулює діяльність спецслужби. Причому скоріше як лобіст інтересів СБУ, а не громадянського суспільства. Третьякова достатньо зневажливо і зухвало коментувала соціальну проблематику, провокуючи гнів багатьох виборців. Означає це, що дві ці пані кимось свідомо обрані на роль таких блазнів – “плохішей”, на яких тестують реакцію суспільства на якісь сумнівні законодавчі ініціативи?
– Ці пані, як би прикро не було, обрані у 2019 році до парламенту як представниці партії «Слуга народу,» причому Безугла – мажоритарниця, а Третьякова – списочниця. Все інше – домисли, я пропоную аналізувати їхні дії та робити відповідні висновки. Мій досвід політичного експерта не дозволяє прогнозувати їм продовження політичної кар’єри після завершення поточного парламентського скликання.
– На тлі непоодиноких рішень депутатів про складання повноважень історію з законопроєктом Безуглої-Третьякової слід сприймати як симптом деградації українського парламентаризму?
– Очевидно, що так, плюс небажання чи неспроможність зосередитися на важливих для суспільства питаннях.
– Деградація парламентаризму в час війни — природна чи ні?
– Глибинна причина деградації українського парламентаризму – це століття бездержавного існування української нації. Однак це не привід продовжувати демонструвати світові та співгромадянам низький рівень власних законотворчих можливостей.
Читайте також:
Ердоган програв холодильнику: що означає поразка його партії
Своєрідна помста Єрмаку? Ексрадника голови ОП Шила раптом затримали за «кейс» дворічної давнини