ДВА РОКИ НЕЗЛАМНОСТІ Щоденник війни вдови каскадера Дениса Бондарева

25 Лютого 16:59

«Я буду розповідати про нього і тисячі наших сучасних Героїв світові. Ця війна ніколи мене не залишить»

Денис Бондарев та Тетяна Ваценко-Бондарева прожили у шлюбі майже 20 років. До початку широкомасштабної війни пара розвивали свій бізнес у Києві. 

Денис був каскадером, актором, постановником трюків у кіно та викладав у кількох ВНЗ.  Встиг до війни знятися у понад ста фільмах. 

На початку широкомасштабного чоловік відвіз дружину із сином до батьків і пішов захищати Батьківщину. Загинув у травні 2022 року.

Тетяна Ваценко-Бондарева коротко написала як жінки вчаться жити після таких втрат. Видання із дозволу авторки публікує її записки.

ПРО ЗНАЙОМСТВО:

Наша історія почалась у березні 20 років тому і вона не завершиться, бо він частина мене.

Мені 14. Підлітковий вік на всю катушку відіграється на мені гормонами, шквалом емоцій. Такий собі звичайний підліток у самому своєму розквіті.

Нещодавно я стала в позу і закинула заняття в художній школі, обравши циркову студію. Вдома шкандалі з мамою з цього приводу, тому дома краще поменше бувати, а от в цирковій можна проводити більше часу. 

Мені 14. Я стала юною дівчиною, підбори, короткі спідниці, зачіски, декольте, в якому вже є що показати, така що прям УХ! Енергія так і пре і осяює все довкола!

Займаюсь в цирковій студії і просто живу цирком. Нещодавно через скандал я змінюю свій колектив…

Весна і мені майже 15. Приходжу в нову атмосферу, до нових людей, в новий сформований колектив… Звісно, там є свої зірки та лідери! Там йде активна підготовка до циркової вистави “Орфей та Еврідіка”,

І там є ВІН, такий красивий!!! Юний, наповнений життям та сонцем, талановитий. Він просто може УСЕ. Він центр колективу. Навколо  нього усе крутиться і він сам закручує усе. За ним впадають усі дівчата, що лиш мають можливість познайомитись з ним.

Я почала спілкуватися потроху в колективі. Довела свою спроможність та силу. На нього ж дивилася з думкою: «Фух, я в нього не закохалась, гарний звісно, цікавий і взагалі весь прям такий, але не закохалась і то гуд!».

Потім була подорож в Артек, а той чужий колектив став моїм найріднішим, 

Ми так звикли в Артеці жити всі разом, що ціле літо майже не розлучалися, тренування та річка займали весь час. Мабуть, десь там, а може трохи пізніше, я вже чітко зрозуміла, що пропала! Я закохалася по вуха у свого друга!

Я була другом і бачила всіх дівчат, що крутилися довкола. А ми так само проводили разом купу часу, не зважаючи на пори року та погоду, ми все сміялися і жили, а я нишком ковтала сльози та ревіла в подушку від кохання до нього.

Мені 17. Гормони перехідного віку трохи вгамувались, але ніяк не внутрішній вогонь та кохання до НЬОГО! Ми все ще друзі, хоча багатозначні погляди, проводжання мене ввечері додому, тримання за руку, турбота та погляд такий пронизливий та глибокий, а ще іскри! Ми іскрили! 

Мені 17. Він вирішив поїхати в Київ вчитися на каскадера… 

ПРО ОДРУЖЕННЯ:

Денис поїхав навчатись у столицю. Ми думали, що стежки нашого життя розійшлись. Але зустрівшись за кілька років зрозуміли, що більше не хочемо і не можемо бути окремо один від одного.

Денис був каскадером, актором, постановником трюків у кіно та викладачем у вузах. Він брав участь у зйомках значно більше ніж ста фільмів. Той момент, коли людина чітко знає своє покликання і професію, дуже творчий та з золотими руками. 

Певний час Денис займався реконструкцією зброї відтворюючи пістолі та шаблі різних століть. Він міг зробити, відремонтувати, побудувати просто все. 

Розумний, виважений, надійний, як скеля, і втой же час безмежно ніжний зі мною та неймовірно веселий – душа компанії. Його неможливо було не помітити та лишитися до нього байдужим. ВІн подобався усім. А ще ми неймовірно багато сміялися, розуміючи один одного з півпогляду.

Ми доповнювали один одного підтримували та надихали, ми йшли по життю рука в руці.

Між нами зростав наш син, маючи перед очима  приклад, яким має бути чоловік та кохання.

До 24 лютого 2022 року ми розвивали родинний бізнес у Києві.

А потім в одну мить через ненажерство та прагнення знищити нас як націю і суспільство на наші землі напала росія.

ПРО ВІЙНУ: 

Денис відвіз нас із сином до батьків і пішов захищати Батьківщину.

З перших днів на нулі. Мені від жаху бракло кисню, але я безмежно поважаю коханого, його вибір та пробудження Воїна-захисника в ньому. Я волонтерила та чим могла забезпечувала його підрозділ, До останнього його подиху «стояла за ним і подавала патрони»

А 21 травня 2022 року він загинув… Тоді ж не стало і мене.

Біль розірваної на шмаття душі неможливо описати словами. Втрата опори в житті, втрата його, втрата себе…

PS.

Цей біль ніколи не мине, ця війна ніколи не лишить мене….

Ми не втілили у життя мільони бажань та планів. Ми не набулися разом, ми не надихалися один одним…

Але раз я ще тут, то буду розповідати про нього і тисячі наших сучасних Героїв світові.

Я пообіцяла своєму коханому, що він буде пишатися мною.

Я так безмежно сумую за тобою, любий

До зустрічі в засвітах

Кохаю тебе через простір та час

Дзвенислава Карплюк
Редактор