Бачу, поки в мене не працював (учергове) ФБ, почався холівар про Булгакова (теж учергове).
По-перше. Незалежно від літературних здібностей сабжа – які безумовно були, і значні – нікого він не русифікує. На рехабі я бачив ті широкі маси мОлоді (я наголошую: мОлоді!), які реально русифіковані, хоча народилися вже за Незалежності. Дехто намагався навіть вимагати від мене “гаваріть па-чєлавєчєскі”. Ну, тут їх швидко поставили на місце.
Так от. Вони русифіковані галімим русскім репом і своїм оточенням. Тільки так. Ні про якого Булгакова з них дві третини й не чули ніколи.
Ви думаєте, їх – по країні – разів не вдесятеро більше, ніж таких високочолих нас? То я вас розчарую. Я впевнений: і вдвацятеро більше.
Натомість нас фіг русифікуєш. Пізно)))
Друге. Треба просто розуміти, що Булгаков і Ко – люде, звичайно, талановиті, але не пуп Землі. Є більші – ну, величніші – літератури. Британська, французька, німецька etc. Та ж американська навіть. Зрештою, й латиноамериканська, назвімо це так.
Це просто неспівмірне. Тому перекладацькі школи – наше все. Як і, ясна річ, розвиток власного письменства. І в останньому плані, як на мене, важливими є певні протекціоністські засоби – але саме в сфері книговидання. Втім, в економіці я не дуже спеціаліст.
І третє (винесу зі власних коментарів). Колись, іще на початку тисячоліття, я бачив у Шотландії чималеньку чергу до пам’ятника Вільяму Воллесу. То там хоч би один шотландець був. Зате англійців – відсотків 90.
Англійців, Карл! Які століттями до Воллеса ставилися гірше, ніж поляки й росіяни разом узяті – до Бандери.
Так що всі рано чи пізно миряться. І навіть, як от англійці в цьому випадку, починають захоплюватися вчорашнім антигероєм.
Років так через 700 🙂
Є, звісно, швидший шлях. Он, французи ж пробачили німців після Другої світової. Єдине – німці перед тим відгребли як слід і мусили покаятися.
Якщо, дасть боже, і росія відгребе як слід, і усвідомить – що ж, можна буде й розглянути.
Поки, щоправда, особливого шансу на те не помітно – ядерна зброя все-таки. Ну що ж: 700 років, то 700 років.
Тим паче, Булгакова тоді да-а-авно вже забудуть.
Олександр Михельсон, журналіст і перекладач