13 березня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №11079 про умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання для проходження військової служби. Попри те, що законопроєкт ще не проходив слухання, він вже викликав дискусії в суспільстві. Комерсант український вирішив розібратися кого можуть звільнити та відправити на фронт, а хто не підлягає умовно-достроковому звільненню, які є “за” та “проти” такої ініціативи і чи дійсно педофіли та вбивці можуть опинитися на свободі.
Хто може вийти з в’язниці та відправитися на фронт
Наразі мобілізаційний потенціал серед засуджених – близько 76 тисяч: 50 тисяч людей має судимість, але вже відбули покарання і 26 тисяч – ті, хто є наразі ув’язненими. Такі цифри в інтерв’ю “Суспільному” озвучила заступниця міністра юстиції України Олена Висоцька. За її словами, умовно-дострокове звільнення зможуть отримати всі, окрім тих, хто отримав вироки за статтями проти національної безпеки, проти державності, колаборанти, держзрадники тощо.
Люди ж, які отримали сексуальні чи насильницькі злочини також зможуть йти воювати.
“Кожна справа індивідуальна. Може бути страшна стаття, але людина може змінитися, тому що до неї кілька років застосовувались спеціально розроблені інструменти, ресоціалізації, корекційні програми”,
– сказала Висоцька.
З нею не погоджується екснардеп та юрист Леонід Ємець.
“Одна справа, якщо людина вчинила ДТП, а інша – коли людина зґвалтувала неповнолітню особу і потім її вбила. Ця людина чхати хотіла на будь-які принципи моралі, совісті, честі. Не можна сподіватися і вірити в те, що ця людина буде патріотично виконувати свій обов’язок військовослужбовця, а не зрадить і не перебіжить за будь-якої зручної нагоди на ту сторону”,
– повідомив Ємець журналістам Комерсант український .
На думку юриста, законопроєкт треба переписувати та виправляти, бо він має багато неточностей.
“Щодо людей які позбавлені своєї свободи через небезпечність для суспільства, то вони мають залишатися за гратами, бо хто потім буде нести відповідальність за ті злочини, які вони в подальшому вчинять?”,
– запитав він.
Чи воювали ув’язнені раніше?
Свою історію командування людьми, які мали ув’язнення, розповів в ексклюзивному коментарі ветеран російсько-української війни, екскомандир роти батальйону “Айдар” Євген Дикий.
“Я реально командував колишніми ув’язненими в 2014 році. Справа в тому, що тоді ми всі були добровольцями і коли ми їхали на війну, то не задавали людям ніяких запитань, крім того, чи готові вони воювати. І коли нас вже почали легалізувати та оформлювати як нібито мобілізованих виявилося, що декого не мають права оформити, бо у них є судимості. І знаєте що – жоден з цих людей не поїхав назад додому, вони лишились далі воювати не оформленими, без компенсацій та іншого. І воювали вони чудово”,
– розповів Дикий.
Більше того, як зазначив екскомандир роти батальйону “Айдар”, декому з цих людей навіть стали у пригоді “навички”, за які вони отримали судимість.
“У мене був боєць з трьома ходками за грабіж. Так його бандитський говор та бандитський кураж лише допомагав на війні. Він у такі розвідки ходив, що деякі з добровольців, м’яко кажучи не зважилися б. Людина цілком може не дружити з законом та не любити поліцію, але бути патріотом та ненавидіти зовнішніх ворогів”,
– наголосив Дикий.
Чи готові до цього військові
Сержант Олександр Лебідь не підтримує законопроєкт про звільнення засуджених для служби за контрактом. На його думку, законопроєкт про мобілізацію в цілому став не процесом логічного та законодавчого перетворення армії воюючої країни, а інструментом політичних договорняків.
“В мене є цілком притомна пропозиція до міністра Малюськи. А давайте він створить ці загони, сам їх героїчно очолить та “поведе в бій” рити окопи та будувати фортифікації десь в Силах підтримки. Або ще краще – МВС створить з них окремі роти під своїм керівництвом. Чому ні, контингент знайомий, досвід роботи є”,
– написав він на своїй сторінці в Facebook.
Водночас Євген Дикий навпаки вважає, що діючі військові готові до такого кроку. Більше того, на його думку, ніяких окремих батальйонів для таких осіб створювати не потрібно – вони мають соціалізовуватися та воювати разом з іншими військовими.
“Правильно буде розкидати по одному в звичайні підрозділи. Щоб не вийшло того, що у нас є підрозділи, які керуються, умовно кажучи, “зоновськими поняттями”. Вони повинні жити армійським життям та по армійським статутам”,
– вважає Дикий.
Попри це все і юристи, і військові погоджуються в одному – питання умовно-дострокового звільнення засуджених є дискусійним. І хоча, як повідомила Олена Висоцька, від постатейного обмеження прав ув’язнених в Мін’юсті під час підготовки тексту законопроєкту відмовилися, питання щодо того, чи можна гвалтівникам, педофілам та іншим особам, які вчинили тяжкі правопорушення, надати можливість захищати Батьківщину на фронті та отримати умовно-дострокове звільнення – потребує серйозного обговорення як в Парламенті, так і за його межами.
Автор: Альона Капліна