Запорізька атомна станція — це перший мирний ядерний об’єкт у світі, що було мілітаризовано й заміновано. Через це навіть після деокупації відновити роботу ЗАЕС може бути неможливо. Адже щоб запустити генерування електроенергії, потрібно буде повністю перебрати всі вузли й агрегати енергоблоків та впевнитись у цілковитій безпеці станції.
Про це в інтерв’ю Голосу Америки каже Олена Паренюк, радіобіологиня та старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України, передає Комерсант український .
За її словами, на ЗАЕС розгортається катастрофа, яка хоч зараз і не супроводжується витоком радіоактивних речовин, але її можна порівняти із Чорнобилем та Фукусімою.
Ситуація зараз складна, була складна і залишається складною, тому що ми говоримо про те, що це третій тип катастроф і ця катастрофа – та, що відбувається, ми в ній живемо. Вона порівняна із Чорнобилем і Фукусімою. Так, немає викидів в навколишнє середовище, але це скоріше щаслива випадковість. Але з точки зору впливу на людей, ситуація, що складається зараз на ЗАЕС, вже вплинула на більше людей, ніж вплинув і Чорнобиль, і Фукусіма.
“Ми говоримо про те, що є 11 тисяч співробітників, які працювали на ЗАЕС, багато з них змушені були втекти, а кожен співробітник, який приймав для себе рішення чи залишатися на атомній станції, брати мандат на роботу від “Росатома”, чи залишатися і не брати мандат на роботу, полишити свій піст і поїхати, переживши складні дуже моральні моменти.
Це складна дилема, ніхто не може вирішити за людей, ніхто не може сказати, як було правильно, правильно було по-всякому, люди рятували свої сім’ї або люди рятували атомну станцію або люди залишались, бо не могли піти на компроміс зі своєю совістю. І це така дуже складна моральна дилема, про яку ми зараз, в гарячій фазі цієї аварії, судити не можемо.
Тобто це не аварія з викидом радіонуклідів. Це інший тип, це соціальний тип аварії”, – каже Олена Паренюк.
Вона додає, що Запорізька атомна станція замінована. Це перший ядерний об’єкт у світі, який є замінованим.
“Ми втратили вже Запорізьку атомну станцію, тобто я не впевнена, що потрібно зробити для того, щоб вона знову почала генерувати електроенергію. Тому що ми не знаємо, що саме мінували росіяни, і я не думаю, що росіяни також добре пам’ятають, які саме вузли і агрегати вони мінували. І запустити цю атомну станцію без того, щоб перебрати її буквально по якихось маленьких шматочках і абсолютно точно впевнитись, що кожен вузол, кожен болтик є безпечним…
Уявіть собі, скільки це буде коштувати, тому що атомна станція – це складний агрегат, його не можна розібрати на три детальки. Тому, на жаль, ситуація така, що ми зараз в активній, гарячій фазі аварії. Коли вона скінчиться – ми не розуміємо, і що потрібно буде для того, щоб ліквідувати наслідки цієї аварії – ніхто не знає, тому що, знову, такого нічого ніколи не було”, – пояснює старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки АЕС НАН України.
Що може статись, якщо окупаційна влада спробує запустити ЗАЕС
“Для того, щоб прогнозувати радіоактивне забруднення, треба знати, чим вдарять, по чому вдарять, з якою силою вдарять і в якій буде ситуація атомна станція.
Зараз росіяни поширюють ідею про те, що вони хочуть перезапустити цю АЕС. Я в цьому сумніваюся. Але якщо так і якщо при цьому ця атомна станція запуститься, тобто почне іти ланцюгова реакція, і якщо там щось станеться, катастрофа може бути страшенною.
Плюс ми маємо ще не забувати, що там немає джерела охолодження. Тобто Каховське море пішло, і наразі пробурили кілька десятків свердловин на території Запорізької АЕС, і зі свердловин води вистачає для того, щоб охолоджувати охолоджені реактори, її не буде вистачати для того, щоб охолоджувати працюючий реактор”, – каже радіобіологиня.
Зараз всі реактори в “холодному” зупині, тобто кілька днів тому зупинили повністю, вона перестала генерувати струм у вересні 22-го року, з того часу всі реактори були в зупині, але якісь в “холодному”, якісь в “гарячому”. Зараз вперше з того часу всі реактори в “холодному” зупині. І якщо зараз щось станеться, ми сподіваємося, що масштаби будуть не такі катастрофічні. Тобто так, може бути витік, але через те, що немає генерації, немає тиску в реакторах, а також через те, що відпрацьоване ядерне паливо лежить у сховищі, в принципі, все добре.
Тобто навіть за умови витоку радіоактивних речовин це може бути локальна історія, це може бути катастрофа 5-6 рівня за міжнародною шкалою INES.
Якщо прилетить якась надпотужна ракета в сховище відпрацьованого ядерного палива, це може вибухнути, потрапити у Дніпро, в атмосферу, це може бути небезпечно. Тобто ані ядерного вибуху в “холодному” зупині не буде, не буде коротко живучих ізотопів, в тому числі ізотопу йоду. Але менше з тим, все одно забруднення може статися і це може забруднити і територію України із Дніпром, потрапити в басейн Чорного моря, і тоді всі країни, які входять до басейну Чорного моря, а можливо деякі країни, які входять до басейну Середземного моря, отримують свою частину.
“Якщо російська влада все ж спробує запустити станцію без належної перевірки, а ми говоримо про те, що ця атомна станція не генерує вже майже два роки і не перевіряється. Тобто кожна атомна станція, кожен енергоблок має бути раз на певний період часу зупинений і там має проходити перевірка безпеки і перевірка загального стану. Тому що ми не можемо дозволити собі ремонтувати щось, коли воно вже зламалося. На атомних станціях ремонтують щось до того, як воно зламалося – за графіком.
Таких перевірок не відбувалося з моменту окупації. І тому навіть якби ми думали, що росіяни зможуть позбирати всі свої міни, які вони залишили на території атомної станції, все одно треба перевірити повністю всю атомну станцію, перевірити надійність цих вузлів і агрегатів.
Хто це може зробити – я не знаю, тому що спеціалісти “Росатома” не мають на це ні експертизи, ні санкцій, ні знань. А українські спеціалісти, яких катували, – я не думаю, що вони морально готові співпрацювати з “Росатомом”.
Те, що відбувається на Запорізькій атомній станції, – це фактично катастрофа, яка розвивається зараз, але ми не помічаємо її, не помічаємо, як вона відбувається, тому що коли ти поступово підігріваєш температуру у каструлі, ти не помічаєш як вода стає окропом”, – підкреслює Олена Паренюк.