Побудова лінії оборони – не означає, що ЗСУ відмовляються від наступу. Для того, аби спокійно проводити наступальні операції, треба бути впевненим, що в разі чого – оборону ми витримаємо.
Про це розповів ветеран російсько-української війни, екс-командир роти батальйону “Айдар” та керівник Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий у бліцінтерв’ю Комерсант український
— Зеленський планує будівництво трьох ліній оборони протяжністю 2000 км. Чи це означає, що ми не будемо вести наступальні операції, зокрема й зі звільнення окупованих територій?
Ні, жодним чином. Ми бачимо зараз російський наступ, і для того, щоб цей російський наступ відбувся, їм знадобилося спершу відбити наш наступ на лінію Суровікіна, яка фактично є зараз тим зразком, за яким, на жаль, тільки тепер, але ми все-таки вибудовуємо свої лінії оборони.
Тому якраз для того, аби спокійно проводити наступальні операції, треба як мінімум бути впевненим, що в разі чого – оборону ми витримаємо. Тому побудова лінії оборони – це жодним чином не замість наступу, а певна гарантія безпеки, той базис, від якого далі ми будемо дивитися, коли можна переходити в наступ.
— Чи не рухаємось ми зараз до «німецького» сценарію, коли після ІІ світової війни Німеччина була розділена на дві частини: НДР та ФРН. Мовляв, що встигнемо відвоювати до виборів у США, то з тим і залишимося?
Я гадаю, що вибори в США жодним чином не є визначальними для того, з чим ми залишимося і на що ми підемо чи ні. Ви, мабуть, маєте на увазі погрози Дональда Трампа – коли він стане президентом, поставити ультиматум і в разі чого припинити допомогу США. Але я нагадую, що Трамп, який поки не став президентом, вже пів року як зупинив нам будь-яку американську допомогу. Трамп і трампісти в Конгресі вже і так заблокували нам допомогу, вже пів року як, а ми ж при цьому не пішли на капітуляцію, ми все одно воюємо.
Давайте не будемо недооцінювати цінність допомоги наших союзників, але так само і не варто її переоцінювати – от рівно так само, як у 2022 році ми визначали, чи будемо ми воювати чи ні, а нагадаю, що союзники давали нам 3 тижні, а ми взяли і змінили всі прогнози, поміняли взагалі думку світу, на що ми здатні.
Так от абсолютно так само – так, ми певною мірою залежимо від допомоги США, але не варто цю міру переоцінювати. В першу чергу – все в наших руках.
І як на те вже пішло – чи буде у нас те, що ви називаєте НДР та ФРН, тобто розділ країни – це значно більшою мірою залежить від того, як ми зараз проведемо або не проведемо чергову хвилю мобілізації, ніж від того, кого і коли оберуть у США. Оце набагато важливіший фактор.
— А якась із країн ще будувала настільки масштабні фортифікаційні споруди?
Ми можемо згадати лінію Маннергейма, яка стримала сталінську агресію проти Фінляндії і зберегла незалежність Фінляндської Республіки, можемо згадати менш вдалі приклади – як-от лінія Зігфрида під час Другої світової.
Тобто будувати оборонні лінії – це нормально під час великих війн. Перша світова війна – це взагалі значною мірою була війна на от таких от лініях оборони. І коли ми вперше побачили лінію Суровікіна – в мене одразу асоціації були з Ремарком – з його «На Західному фронті без змін», лінія Суровікіна була буквально просто перенесена з 21 століття і з Першої світової війни, але ж вона спрацювала.
Автор – Ірина Шевченко