Офіс Генпрокурора шукає прокурорів для роботи у прифронтових областях за доплату. Зокрема, мова йде про Донецьку, Запорізьку, Херсонську та Харківську області. Голова союзу юристів України, тричі генеральний прокурор України Святослав Піскун у бліц-інтерв’ю Комерсант український розповів, що інституція генеральної прокуратури і прокуратури була умисно зруйнована, правовий статус прокуратури змінився суттєво, вона втратила важливі конституційні повноваження, пов’язані з наглядом за законністю в державі, то і імідж, і рейтинг, і функції прокуратури різко були звужені.
Ми публікували новину про те, що у прокуратурі бракує фахівців і їх закидають вахтовим методом у прифронтові зони. У чому заключається робота прокурорів під час війни у прифронтових зонах?
По-перше, робота прокурора відрізняється від роботи будь-якого іншого органу тим, що вони мають здійснювати нагляд за дотриманням законів усіма органами і структурами, які існують в державі. Це – функція прокуратури. Тобто, якщо навіть місцеві ради приймають якесь незаконне рішення, то прокурор зобов’язаний відреагувати на рішення цієї місцевої ради. Або обласної ради відповідно до його рівня.
Що стосується прифронтових зон, то там звичайно більше акцент розбудовується на військові злочини, які вчиняють рф, вчинивши гарячу війну і відкритий конфлікт військовий з Україною. І звичайно ці злочини повинні кимось фіксуватися. Для цього існує ДБР, і відповідні оперативні Служби безпеки і НАБУ . Але керівну роль у цьому питанні відіграє орган прокуратури, тому що прокурор має право процесуального керівництва розслідування. Тобто, він практично веде розслідування паралельно з тими органами, які займаються цим в силу закону, який їм це предписує. Тому роль велика.
Чому загалом бракує прокурорів при такій кількості юридичних факультетів в Україні?
У 2015 році було остаточно підзруйновано органи прокуратури, коли прийняли закон – забрали з Конституції, змінили прокуратуру, як самостійний орган юстиції і забрали – віддали її в органи правосуддя, розмістили… Вона окремо була в КУ, як окремий конституційний орган. Зараз її змістили в орган правосуддя, але не підпорядкували ні суду ВС, і вона знаходиться між самостійним органом і органом правосуддя. Це перше.
Була зроблена дуже велика помилка. Тут і фінансування, і відповідні зарплати працівникам, тощо. І саме головне – статус. Відноситься вона до органів правосуддя чи органів правопорядку? Ні, ні до органів правосуддя, ні до органів правопорядку. Вона і була записана як самостійний орган при КУ, а його взяли і записали… Взагалі була прокуратура України, а взяли і записали в Конституції діє прокуратура. Яка прокуратура? Ефіопії? США? Яка прокуратура діє на території України? Не українська, бо немає слова Україна. Хоча вона прописана в українській конституції.
Ми можемо говорити про те, що зникає престиж професії? Як оцінюєте роботу таких органів як НАЗК, НАБУ, БЕБ, де так само працює багато колишніх прокурорів? Чи не розмили ці структури прокуратуру?
Він уже зник. В зв’язку з тим, що правовий статус прокуратури змінився суттєво, що вона втратила важливі конституційні повноваження, пов’язані з наглядом за законністю в державі, то і імідж і рейтинг і функції прокуратури різко були звужені. Тобто, вона перестала захищати права громадян, які мають, наприклад, інвалідності, вона не може захищати державні інтереси, вона не є стороною між громадянином і державою, тобто якщо, наприклад, громадяни скаржаться на владу – вони без прокурора повинні самі звертатися до суду. А ви розумієте, що таке звертатися сьогодні до суду громадянину при тій судовій системі, яка сьогодні працює в державі?
Тобто умисно інституція генеральної прокуратури і прокуратури була зруйнована. Чого умисно – з однією метою, аби передати повноваження якимось іншим органам, функції і повноваження, які ніби-то підмінили органи прокуратури по боротьбі, наприклад, зі злочинами у військовій сфері, зі злочинами в корупції тощо. І отут почало з’являтися НАБУ, ДБР. Хоча воно і треба було, але не в тому форматі.
Але ДБР у нас планувалося як ФБР у США, але сталося не так як гадалося. НАБУ – це орган взагалі окремий, з окремим судом, який по рішенню ВС в касації взагалі має окремі повноваження, і так би мовити він вибудувався, вийшов з загальної правової системи держави. Тобто, хтось умисно порушив правову систему держави, і вона до сьогоднішнього дня не може прийти в рівновагу.
За моїх, наприклад, часів я поновив діяльність головного військового прокурора країни, у нас була створена воєнна прокуратура, у нас була створена спеціальна прокуратура по нагляду за підприємствами, які виготовляють зброю. Була окрема прокуратура спеціальна, яка працювала за дотриманням законів, щоб не розкрадали наше майно при оборонній промисловості. Тобто була структура яка ефективно працювала.
Чомусь її умисно взяли і розтрощили. Я так думаю, що це зробили ті, хто не бачив через свою політичну короткозорість перспективи розвитку держави Україна, як самостійної і незалежної держави у світі. Тому що, коли починають нівелювати роль конституційного органу основному по нагляду за законністю – зрозуміло що держава суттєво послаблюється.
Результат – воєнної прокуратури нема, як окремої конституції, головного військового прокурора нема, суду воєнного, трибуналу нема, злочини у військовій сфері ростуть, ну що… Оборонна промисловість – злочини ростуть. І от ми прийшли до того, що треба перебудовувати, не реформу робити, а перебудовувати правоохоронну систему держави. І хто за це візьметься – я не знаю.
Сьогодні точно ні, але коли настане мирний час, перше питання яке постане перед суспільством – це оновлення і перебудова правової системи держави, не може вона існувати коли 300 тис. поліцейських, там СБУ скільки не знаємо і майже 1 млн людей займається правоохоронною діяльністю, а злочини і їх кількість з кожним роком зростає. І саме головне – ефективність розслідування і притягнення до відповідальності різко знижена. Це призводить до реорганізації суспільства, яке починає зневірюватися у можливостях держави.
Який період в історії України ви могли б назвати для прокуратури золотим віком? Коли вона була найближча до стандартів у своїй роботі?
Не можна сказати, що це був золотий вік. Можна сказати що були часи, коли з думкою генпрокурора і прокуратури рахувалися. Це – 2001, 2000 рік до напевно 2010-2012 року. От до цього часу з думкою прокурора і прокуратури рахувалися, і були при прокуророві генеральному – от у мене було 90 слідчих з особливо важливих справ, які були абсолютно незалежні від будь-якого політичного впливу, вони мали самостійне процесуальне ставлення, становище, і вони заміняли і ДБР, і НАБУ, і все на світі. Заміняли і кожен рік 10-15 топ корупціонерів притягалися до відповідальності і ішли в тюрму. Це була норма і всім все вистачало. Чого раптом все це треба було змінювати – не розумію.
І загалом, які ризики існують для прокурорів під час війни? Чи належать вони до тої ж когорти правоохоронців, за ким може полювати ворог?
Звичайно, тому що прокурори носії інформації, вони знають де, коли і як і скільки загинуло людей під час терористичних актів, які вчинює рф, вони розуміють і знають яким чином працюють наші зрадники, вони знають де і кого покривали, і кому давали можливість – незважаючи на те, що вони вчиняли дії проти держави, але їх не знімали з роботи і вони продовжували працювати губернаторами, помічниками, заступниками, псевдо волонтерами.. і так далі. Прокурори володіють інформацією, і звичайно як і влада недолюблює їх, бо вони в любий момент можуть скористатися інформацією, так і наш ворог недолюблює, бо вони знають що вони притягають до відповідальності тих, хто працює проти держави.
Зараз відрядження прокурорів для роботи у прифронтових областях мають бути не менше ніж на два місяці за додаткову оплату +30 тис грн до основної заробітної плати, але вони є за бажанням, тобто не обов’язковіє Як ви прогнозуєте, чи може так статися, що такі відрядження можуть стати обов’язковими? Бо, навряд чи є велика кількість бажаючих з Києва чи зі Львова переїхати і працювати у прифронтову область, яка постійно перебуває під обстрілами, навіть за 30 тис. додаткових грошей? Тобто – яка перспектива того, що подібні вказівки можуть стати обов’язком?
Відрядження передбачає примусове направлення працівника на підставі того, що вимагає сьогодення і його службовий обов’язок. Прокурори і будь-які люди, які надали присягу на вірність державі Україна мають виконувати розпорядження генпрокурора, його заступників і працювати у відрядженні в тому місці, куди їх направляє службовий обов’язок. Тому тут бажання – це на мій погляд непотрібна лібералізація цього процесу. Воно повинно якось звісно компенсуватися, бо це інші умови роботи. Але відрядження – це робочий процес.
Крім вас, кого б ви ще назвали ефективним Генпрокурором?
Я навіть себе не можу назвати ефективним генпрокурором, бо якби я був ефективним, то напевно не судився б з президентом і не поновлювався кожен раз на роботі, і напевно мене може й не знімали б незаконно з моєї посади. Щодо ефективності – кожен прокурор, який працював за ці роки не став тим ефективним, навіть і я, не став тим ефективним генеральним прокурором, які б суттєво знизили рівень злочинності в країні. Вона при мені була значно нижча, але теж не така як треба.
Автор – Ірина Шевченко