Спецтема

Десять років окупації Криму: як росія захопила півострів

ЕКСКЛЮЗІВ

Десять років тому, 20 лютого 2014 року, росія окупувала Автономну Республіку Крим та місто Севастополь. Саме ця дата офіційно зафіксована в українському законодавстві як початок анексії півострова, що досі перебуває під ворожим прапором. До роковин окупації українського Криму нагадав хронологію інтервенції десятирічної давнини. 

Подіям на півдні України передувала Революція Гідності у Києві – боротьба українських громадян за свої права, яка на той момент була на завершальному етапі. За даними Національного меморіального комплексу Героїв Небесної сотні, офіційно загиблими на столичному Майдані Незалежності вважаються 107 українців. Більшість з них померли від вогнепальних поранень 20 лютого 2014 року. 

Варто зазначити, що перед відкритим вторгненням на територію півострову, деякий час також тривала прихована фаза російської окупації Криму, яка розпочалася в січні 2014 року. Саме тоді на півострові з’явилися перші вантажівки без номерів, а також так звані “зелені чоловічки” – озброєні військові без розпізнавальних знаків. Також відбулося створення й озброєння збройних формувань найманців з місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і збройних сил рф. 

20 лютого 2014 року збройні сили російської федерації вторглися на територію Кримського півострова. Українська розвідка повідомляла, що росія перекинула десантно-штурмові підрозділи 810-ї бригади. Тоді ж до державної думи росії прилетіла група проросійськи налаштованих депутатів парламенту АР Крим. Тодішній голова Верховної Ради кримського півострову Володимир Константинов заявив, що про відокремлення Криму варто говорити у випадку, якщо “Україна розпадеться, що цілком ймовірно”. 

На заяву відреагував голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров. Він наголосив, що вторгнення російських силових структур на півострів є прямим підбурюванням та порушенням положень міжнародного права. 

Як стверджує російська влада, підґрунтям для окупації півострова стало фактичне позбавлення Віктора Януковича посади Президента України, який втік з держави в ніч на 22 лютого 2014 року, і невдовзі остаточно залишив Україну. І хоча російська влада стверджує, що захоплення півострова датується від 22 лютого 2014, підтвердженням факту початку окупації є російська медаль “За повернення Криму”, на якій датою початку анексії вказано саме 20 лютого 2014 року. 

21 лютого біля кримського парламенту відбулася акція, організаторами якої була партія “Русское единство” на чолі з Сергієм Аксьоновим. За вказівкою російського керівництва, ватажок створив збройне формування із російських козаків, яке назвало себе “Самооборона Криму”. Його учасники напали на кримчан, які вийшли під будівлю парламенту підтримати столичний Євромайдан. “Самооборонці” заявили, що “підуть лише тоді, коли Крим від’єднається від України”. 

Тоді ж з Києва повернулися кримчани, які брали участь в Антимайдані (провладний рух та серія мітингів в Україні на підтримку “Партії регіонів” – ред.). “Партія регіонів” кримського осередку розповсюдила інформацію про те, що на півострів доїхали не всі. Російські ЗМІ, за посібництва “регіоналів”, писали про сімох вбитих чоловіків, а також “про жорстокі тортури, яких зазнали кримчани” біля Корсунь-Шевченківського Черкаської області. Міліція надала спростування, заявивши, що серед вбитих не було кримчан. Але медіа поширили цю інформацію попри те, що не було зафіксовано жодної смерті внаслідок цих подій, а також не були опубліковані імена загиблих, чи зниклих безвісти. 

22 лютого з Києва повернувся кримський “Беркут”. Серед бійців було троє загиблих: один “беркутівець”, та двоє військових внутрішніх військ. Кримчани вийшли на вулиці своїх міст, підтримуючи Євромайдан. Так, у Керчі на учасників мітингу напали, одного з чоловіків нападники били ногами. У цей день до Криму таємно прибув Віктор Янукович. Тоді ж Верховна Рада України відсторонила його від влади.

23 лютого антиукраїнські мітинги вибухнули з новою силою. На вулиці Севастополя вийшло кілька тисяч людей. Мітингувальники висловили недовіру адміністрації міста, та обрали “нового народного мера” – громадянина росії Олексія Чалого. Після цього надійшла вимога провести референдум про вихід Автономної республіки зі складу України, а на в’їздах до Севастополя з’явились перші блокпости і російські БТР. Військова розвідка отримала повідомлення, що на аеродромі в Анапі приземлилася велика кількість літаків з військовими на борту.

Паралельно у Сімферополі відбувався мітинг на честь пам’яті першого муфтія Номана Челебіджіхана, а також на підтримку проєвропейської України, який зібрав значно більшу кількість людей, ніж в опонентів: на площі зібралося близько 15 тисяч кримчан. В цей час до Сімферополя прибули в.о. міністра внутрішніх справ Арсен Аваков, та народний депутат Валентин Наливайченко. Вони з’ясували, що Янукович втік. 

24 лютого голова Севастопольської адміністрації Володимир Яцуба та мер Ялти Сергій Ілаш заявили про свою відставку. В’їзд до Севастополя був перекритий російськими БТР-ами. На півострів прибули депутати російської думи, на чолі з головою комітету у справах СНД Леонідом Слуцьким. Представник рф розповідав про російські паспорти для кримчан, а також наголошував на пришвидшеному приєднанні Криму до росії після референдуму.

25 лютого під кримським парламентом зібрався мітинг сепаратистів. Мітингувальники вимагали провести референдум, відмовляючись визнавати українську владу. Також до Керчі з росії прибували так звані “добровольці”, які видавали себе за кримчан. Під час мітингу розповсюджували фейки про “поїзд з озброєними бандерівцями”. Тоді ж блогери зафіксували, як російські військові заїжджали в один з ялтинських санаторіїв. 

Кримська влада призначила позачергову сесію на 26 лютого. Глава Меджлісу Рефат Чубаров заявив, що під час сесії планують ухвалити ряд сепаратистських рішень. Меджлісом було прийнято рішення провести мітинг 26 лютого, щоб не допустити проведення сесії, на якій можуть спробувати легітимізувати анексію півострова. У той же день російський диктатор володимир путін заявив про позапланову перевірку боєготовності військ на кордоні з Україною.

26 лютого, за закликом Меджлісу, під стінами кримського парламенту зібралося понад 10 тисяч проукраїнських кримчан. Учасниками мітингу були представники кримськотатарської громади, активісти руху “Євромайдан Крим”, члени ГО “Армія спасіння”, представники Конгресу українських націоналістів, ультрас ФК “Таврія”. Активісти домоглися відтермінування засідання парламенту, де планували розглядати політичне майбутнє Криму. Проте на площу вийшли і проросійські сили під керівництвом Сергія Аксьонова. Так на одному майданчику зіткнулися дві сторони. Між учасниками виникли сутички, у ході яких постраждали 30 людей. Деякі отримали черепно-мозкові травми. Ще двоє осіб загинули у ході протистоянь – в чоловіка стався серцевий напад, іншу жінку затоптав натовп. У цей же день з російського Тольятті до Криму прибули військові частини окремої бригади ГРУ МО РФ. Також в ялтинський військовий санаторій Чорноморського флоту рф прибули російські військових вантажівки з солдатами-строковиками, що проходять службу на флоті.

У ніч на 27 лютого Верховну Раду та уряд Криму в Сімферополі захопили озброєні російські спецпризначенці головного розвідувального управління росії. Вони були озброєні автоматами, кулеметами та гранатометами. З 27 лютого 2014 року над будівлями структур майорить російський прапор. Центр Сімферополя було перекрито правоохоронцями, а також обмежено рух громадського транспорту.

Під тиском військовослужбовців рф, кримський парламент провів засідання. Після цього у відставку був відправлений уряд Анатолія Могильова – голови Ради міністрів АР Крим. Новим “прем’єром” призначили лідера партії “Русское единство” Сергія Аксьонова. Новий так званий парламент оголосив, що планує провести референдум щодо статусу Криму. Аксьонов підпорядкував собі силовиків, та звернувся за допомогою до путіна. Російські військові зайняли блок пости на Перекопському перешийку та Чонгарі, заблокували в’їзди та виїзди до Криму сушею, захопили аеропорт “Бельбек” у Севастополі та зупинили паромну переправу у Керчі. 

28 лютого окупанти без розпізнавальних знаків блокували українські військові частини на півострові. А вже на початку березня були захопленні військові частини та стратегічні підприємства.

11 березня 2014 року незаконно-сформованим складом Верховної Ради Криму та Севастопольською міською радою прийнято незаконну декларацію про “незалежність” АР Крим та міста Севастополя. Декларація передбачала, що за результатами “референдуму” кримський півострів увійде до складу російської федерації.

16 березня, всупереч Конституції України, був проведений так званий “референдум” щодо статусу Криму. 

18 березня у кремлі був підписаний незаконний “Договір про прийняття Криму до складу росії”. Його підписав президент володимир путін, окупаційний прем’єр-міністр Криму Аксьонов, голова окупаційної “Державної Ради” Криму Константинов та представник окупаційного керівництва Севастополя Олег Чалий. 

Окупація росією Кримського півострова викликала реакцію світу. Так, росію позбавили членства у клубі “Великої Вісімки” (G8). Також США та Євросоюз ввели у дію план санкцій щодо рф. НАТО призупинило будь-яку практичну військову співпрацю з росією, та припинило планування спільної місії.

27 березня 2014 року на 68-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято резолюцію про підтримку територіальної цілісності України. 100 країн проголосували “за”, 11 – “проти”, ще 58 країн “утримались”.

26 лютого 2020 року Президент Володимир Зеленський підписав указ про встановлення 26 лютого в Україні Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, як щорічної пам’ятної дати. 

Авторка: Єлизавета Несвіт