Подарунок до трагічної річниці: Україна визнала право інгушів на державність
26 Лютого 21:16
80 років тому, 23 лютого 1944 року Сталін відсвяткував День Червоної Армії: відправив всіх інгушів разом з родичами — чеченцями в казахстанські степи. А за 11 років перед тим заморив голодом кілька мільйонів українців. Тепер українці з інгушами та іншими народами гуртуються для відсічі неосталіністському режимові путіна. Символом такого єднання стало рішення Верховної Ради визнати право інгуського народу на власну державність, Прийняте воно в той же день — 23 лютого. Важливо, що інгуськими визнали Пригородний район Північної Осетії-Аланії та місто Владикавказ (інгуська назва Буро). Ці землі Сталін відібрав 1944 року. Росія не повернула їх дотепер.
Постанову «Про визнання права інгушського народу на створення незалежної суверенної національної держави, засудження злочинів Росії проти інгушів та відновлення територіальної цілісності Інгушетії» підтримали 248 депутатів за необхідних 226.
В тексті постанови зазначені історичні передумови такого рішення українського парламенту. Зокрема, в документі йдеться про те, що Росія не зважає на результати референдуму «Про створення Інгушської республіки у складі РРФСР із поверненням незаконно відчужених інгушських земель зі столицею у місті Владикавказ» від 30 листопада 1991. Тоді на референдумі переважна більшість інгушів висловилися за відновлення територіальної цілісності.
У 1992 році під час зіткнень між осетинами та інгушами збройні сили та МВС Росії діяли на боці осетинів та чинили масові злочини, що підпадають під визначення злочинів проти людяності.
Також Росія ліквідує державотворчі інститути інгушів: президент призначається з Москви, рішення Конституційного суду республіки ігноруються, муфтіят і рада тейпів підпорядковані виконавчій владі та спецслужбам, триває урізання території республіки, посилюються репресії та нищиться національна ідентичність інгушів.
Окрім того, українські депутати відзначили проглошення Комітетом Інгуської Незалежності «Декларації прихильників незалежності Інгушетії», яке відбулося в січні 2023 року в Стамбулі.
Беручи до уваги наведені факти, Верховна Рада визнала право інгушів на створення своєї держави.
В січні 2023 року представники інгуської громадськості, які мешкають в Туреччині, арабських країнах, країнах Євросоюзу та в Росії на з’їзді в Стамбулі оголосили про створення Комітету Інгуської Незалежності (КІН). Того ж року представник Комітету Ахмад Оздо виступив перед Парламентьскою Асамблеєю Ради Європи та підтримав Україну в її боротьбі з російською агресією.
Голова КІН Ансар Гаркхо в коментарі «Комерсанту українському» зазначив: вперше на міжнародному рівні визнано право інгушів виступати як суб’єкт політики.
“Постанова є жестом доброї волі по відношенню до інгушів, це символічно, це відповідь на прихисток, який давали інгуші тим українцям, які рятувалися на Північному Кавказі в 1933 році від Голодомору. Відомі випадки, коли нквдисти вбивали інгушів за допомогу українцям. Вперше на міжнародному рівні згадано етнічну чистку 1992 року, і для нас це велика підтримка. Ми плануємо спиратися на цю постанову в подальшому на міжнародному рівні, оскільки є прецедент визнання Україною. В постанові сказано про Декларацію та Комітет Інгуської Незалежності, що для нас дуже важливо. З Інгушетії і сьогодні тікають люди, яких переслідують з політичних причин. То ж ми маємо провадити правозахисну роботу, і в цьому контексті постанова теж важлива. Документ став результатом співпраці нашої організації з українськими політиками, це була серйозна політична, дипломатична робота. Тепер інгуська проблема, прагнення нашого народу до незалежності з’явилися в міжнародному порядку денному, то ж коли прийде час і ми почнемо звільнення наших земель, для світу це не буде дивиною, не будуть питати “”то такі ці інгуші і чого це вони вирішили скористатися розвалом Росії?”, – сказав пан Гаркхо.

Депутат Верховної Ради Ярослав Юрчишин вважає, що документ важливий і для України. “Для України ця постанова відкриває можливості спілкуватися з Комітетом інгуської незалежності як з представницьким органом інгуського народу. І сприяти міжнародному визнанню цього представницького органу, прото-кабінету міністрів. В нас вже зараз випускаються карти, на яких чеченська республіка Ічкерія позначається як незалежна, так само можна показувати територію Інгушетії. На засіданні Парламентської Асамблеї Ради Європи я звернувся до депутатів, закликав, щоб світ звернув увагу на поневолені корінні народи так званої російської федерації, тому що вони тепер перебувають під подвійним тиском. Це і питання прав людини,їх не питають чи згодні вони на участь у війні з Україною, іде їх винищення, а також не створюється умов для розвитку національних мов, культури, а в органах місцевого самоуправління мало представників корінних народів. Це нелегкий шлях, Україна зробила перший крок і ми будемо поширювати цей досвід”, – зазначив депутат Юрчишин.
Інгуші — нахський народ, споріднений з чеченцями, мають мову, близьку до чеченської. Приблизна кількість інгушів у світі — 600 тисяч осіб.
В 1944 році разом з чеченцями інгушів депортували в Центральну Азію. Близько 40% народу загинуло від холоду, голоду і хвороб. Землі інгушів було частково передано до складу осетинської автономії, частково до складу Грузинської РСР.
Після повернення інгушів з депортації 1956 року вискогірний Джейрахський район було повернуто зі складу Грузії до Чечено-Інгуської автономної радянської республіки, а Пригородний район, переданий осетинам, залишився у складі Осетії.

В 1992 році підтримувані Москвою осетини вчинили різанину інгушів в Пригородному районі, тоді загинуло і зникло безвісти близько тисячі інгушів.
Під час першої та другої російсько-чеченської воєн республіка Інгушетія слугувала місцем відпочинку та лікування бійців чеченського спротиву, а сотні інгушів брали участь у війні на боці чеченців.
Після поразки чеченців у війні з Росією та встановлення в Чечні влади російського намісника Рамзана Кадирова, в Інгушетії встановився дещо м’якший окупаційний режим. Періодично в містах і селищах республіки ФСБ та Центр протидії екстремізму МВС Росії проводили так звані “контртерористичні операції”, під час яких вбивали активних молодих чоловіків, що сповідували салафітську версію Ісламу.
У відповідь інгуші вчиняли напади на військових та співробітників ФСБ та МВС Росії. Проте, на відміну від Чечні, в Інгушетії відносно вільно діють салафітські мечеті та проповідники. Російські спецслужби повністю винищили салафітів в Чечні, але в Інгушетії обрали іншу форму контролю над мусульманами: штучно підтримують напругу та протистояння між послідовниками суфійських орденів та салафітами.
В 2019 в адміністративному центрі республіки — місті Магас відбулися масові протести проти непогодженого з народом рішення про передачу земель, які інгуші вважають своїми, до кадирівської Чечні. Протестувальникам не вдалося домогтися скасування рішення про передачу земель до Чечні, а ініціаторів протесту було заарештовано та засуджено на тривалі терміни ув’язнення.
Московські намісники в Інгушетії, які координували репресії, після звільнення з посади президента республіки отримали високі посади. Генерал ФСБ Мурат Зязіков нині — Посол РФ на Кіпрі, а професійний військовий Юнус-Бек Євкуров нині заступник міністра оборони РФ, бере активну участь у війні проти України.
Кілька десятків інгушів сьогодні воюють на боці України у складі добровольчих батальйонів.
Автор: Анвар Деркач