Перші кавказькі добровольці з’явилися в Україні в перші місяці російської агресії – влітку 2014 року. Тоді було сформовано два підрозділи: батальйон імені шейха Мансура на чолі з Муслімом Чеберлоєвським та імені Джохара Дудаєва, який очолив Іса Мунаєв.
Їхали чеченці, дагестанці, кабардинці, карачаєвці переважно з європейських країн і Туреччини, де вони мешкали після Другої російсько-чеченської війни.
Попри свою невелику чисельність — кілька десятків осіб, це були цінні для України кадри, бо мали великий бойовий досвід і добре знали тактику нашого ворога. Тоді українська влада дала всім посвідки на проживання на один рік.
Як свідчив Муслім Чеберлоєвський у своїх інтерв’ю, військове командування запевнило: посвідки буде продовжено, а з часом охочі зможуть отримати українські паспорти. Проте минув рік, і питання про продовження посвідок кавказцям “зависло”.
Перші три роки вони тим не дуже переймалися: з лінії фронту виїжджали рідко, а на “нулі” документи не перевіряють. 2019 рік став знаковим для кавказців. Почався процес входження добровольчих підрозділів до Збройних сил України. Батальйон Дудаєва після загибелі командира Мунаєва очолив Адам Осмаєв. Більшість бійців поїхали з України або припинили бойову активність. Батальйон шейха Мансура, який воював у складі “Української добровольчої армії” “Правого сектора”, залишив лінію розмежування і здав зброю.
Восени того ж року за рішенням Генпрокуратури бійця батальйону шейха Мансура Тімура Тумгоєва на запит ФСБ видали Росії. Там його катували та засудили за тероризм на 19 років.
В 2021 році чеченці отримали ще один удар в спину: кількох бійців підрозділу разом з командиром в числі кримінальних авторитетів указом Президента було включено до санкційного списку Ради нацбезпеки і оборони. Про обіцянки легалізації за 5 років було остаточно забуто. А потім почалася велика війна. Кавказці в перші дні облоги Києва зі зброєю були на захисті столиці. А згодом — на Донеччині, Запоріжжі в найгарячіших точках.
Надію на зміну ситуації з документами дав приїзд в Україну у 2022 році ветерана Другої чеченської війни та війни у Сирії Абдульхакіма Шишані (Рустама Ажиєва). Він поставив умову своєї участі у війні проти Росії: український паспорт. І цю умову було виконано. Абдульхакім — знакова постать для багатьох кавказців. Голова уряду Чеченської республіки Ічкерія у вигнанні Ахмед Закаєв сподівався, що слідом за Шишані в Україну поїдуть сотні, а може й тисячі кавказців з Сирії, Туреччини, Європи. Однак тим, хто воює з 2014 року, документів так і не дали. І це для багатьох охочих воювати важить більше, ніж авторитет популярного командира.
Важливо, що тепер традиційне посилання депутатів і чиновників на відсутність необхідної законодавчої бази вже не працює. Адже протягом 2016–2021 рр. Верховна Рада внесла зміни до Законів “Про імміграцію”, “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, “Про військовий обов’язок і військову службу”, які дозволяли добровольцям-іноземцям підписувати контракти та вступати на добровільну службу до лав ЗСУ та Нацгвардії України, а також отримати громадянство України після трьох років служби. В січні 2023 року Рада поширила право на отримання громадянства іноземцям, які прослужили менше трьох років у ЗСУ через поранення.
Як пояснив ветеран добровольчого батальйону шейха Мансура на умовах анонімності, норми українського законодавства та реальна ситуація добровольців істотно відрізняються.
“Коли треба воювати, то відсутність дійсних документів — не проблема. Видають військовий квиток, посвідчення учасника бойових дій. А як виникає необхідність отримати громадянство або посвідку на проживання — у вас немає дійсних документів, які посвідчують особу”,
– сказав доброволець з Чечні.
Він зазначив, що проблема легалізації стосується бійців підрозділів, які входять до складу Збройних сил і Національної гвардії України, а також добровольчих батальйонів. В деяких є тільки прострочені російські паспорти, в інших — лише документи невизнаної Чеченської республіки Ічкерія.
Нині в Україні воюють тисячі громадян росії, білорусії та Грузії, зокрема вихідці з республік Північного Кавказу. Лише чеченських підрозділів — шість. А ще є дагестанський батальйон імені Шаміля, тривають переговори про створення інгуського підрозділу. Особливість добровольців-мусульман у тому, що значна частина прагне воювати, але не готова входити в офіційні структури неісламської держави з релігійних переконань. Проте не спостерігається масового отримання українських документів і серед тих, хто увійшов до складу українських Збройних сил та Нацгвардії. Серед тих, хто, крім Рустама Ажиєва, отримав громадянство України — командир батальйону імені Дудаєва Адам Осмаєв.
Заступник голови комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Єгор Чернєв — один з тих, до кого зверталися добровольці з Кавказу з проханням допомогти владнати ситуацію з українськими документами. Депутат поки що допомогти не зміг.
“Є люди, які відслужили у складі Збройних сил України три роки і більше. Відповідно до чинного законодавства, цього достатньо, щоб отримати паспорт громадянина України. Проте для цього треба мати дійсний документ, який посвідчує особу. А в багатьох російські паспорти прострочені. І немає ніякої можливості їх продовжити, навіть за межами України в російському консульстві, бо їх там можуть затримати. В результаті — замкнене коло”,
– сказав Чернєв.
Він додав, що юристи, зокрема співробітники Державної міграційної служби, працюють над вирішенням проблеми легалізації добровольців в Україні.
Автор: Анвар Деркач.
Фото: https://t.me/adam1ua.