“Торгові війни” з Польщею, ситуація на кордоні та все більші складнощі у налагодженні конструктивного діалогу з країнами ЄС щодо українського агроекспорту – усе це складові складного процесу, який треба буде вирішувати роками. Адже сільськогосподарська галузь у Євросоюзі діє за зовсім іншими принципами, ніж українська. По суті, ідеться про те, що країни Європи просто не витримують конкуренції з українською сільськогосподарською продукцією, а отже змушені захищати свого виробника. Ситуація потребує складних рішень, однак загалом вона не загрожує перспективам вступу України до ЄС.
Про це в інтерв’ю розповів президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.
Україна імпортувала аграрної продукції за рік на понад 7 млрд дол., найбільше з Польщі. Про що свідчить ця цифра? Яку продукцію ми найбільше закуповуємо і чому? Немає власного виробництва?
Наша проблема, яка існує давно, одна. Було багато шляхів її подолання, але, на жаль, ми не змогли цього зробити. Йдеться про те, що ми в основному продаємо сировину. На жаль, ми не продаємо продукцію з доданою вартістю, ми її купуємо дуже багато в ЄС. А якби ми робили цю продукцію з доданою вартістю – ми б шалено збільшили загальну вартість експорту і прибутковість цього бізнесу. Але у нас була проблема – не вистачало для цього кредитних ресурсів.
Щоб вирішити цю проблему, нам потрібні середньострокові і довгострокові кредити – на 5, 7, 10 років. Причому дешеві кредити. Не такі, як зараз, коли ми беремо кредит на кілька місяців і платимо за нього 30%. В ЄС, наприклад, фермер може отримати кредит під 1-2% на 10 років, і зробити зі свого підприємства переробне підприємство.
У нас цього не було і немає. Тому ми і продукцію з доданою вартістю у них купуємо, тому така й цифра – 7 млрд дол.
У нас, до речі, сьогодні не вистачає молока – падає поголів’я, а це теж залежить від фінансування. Свинину з Польщі ми завозили. А все тому, що поляки дотують не лише своє виробництво, а й експорт. На кожну тонну експорту вони, наприклад, доплачують виробникам свинини. Тому й такі показники.
Левова частка імпортованої нами продукції припадає на Польщу, яка, як відомо, активно блокувала ввіз українського зерна минулого року. Уточніть, яка наразі ситуація із нашим зерном в ЄС, адже раніше вона була складною, що маємо наразі?
Ситуація залишається складною, тому що ЄС, його окремі країни, не можуть конкурувати з Україною. У тому, що ми збільшили обсяги поставки цієї продукції в ЄС, вони вбачають для себе загрозу, і цілком виправдану.
Але на першому місці там не зерно, а м’ясо птиці, цукор, яйця курячі, мед. А потім вже йде інша продукція. Тому це питання залишається складним і воно буде складним. І коли ми переможемо в цій війні – нам доведеться багато зусиль докласти для того, щоб знайти порозуміння в майбутньому, коли ми будемо членами ЄС
А ця ситуація з зерном – вона якось загрожує нашому вступу до ЄС? Відтерміновує його? Чи можемо говорити, що такими діями поляки по факту блокують наш вступ до Євросоюзу?
Скажемо так – по великому рахунку це не загрожує нашому вступу в ЄС. В тому випадку якщо діє Чорноморський зерновий коридор. А він сьогодні запрацював практично на повну потужність. Якщо він діє і немає інших перешкод на шляху судових партій, якими завантажують морські судна, що везуть зерно – то тоді проблем не буде.
Звичайно, тут (у Польщі – ред.) ближче, можна було б мати більшу рентабельність. Але це не створює серйозної небезпеки для України, якщо ми не будемо туди поставляти. У нас до війни була квота на поставки зерна в ЄС в 1,6 млн тон. Вона була встановлена на 5 років вперед, але вони в більшості випадків збільшували цю квоту, бо мали на це право. Якщо у них був дефіцит – вони інколи збільшували на пів мільйона тонн тощо. Але ми можемо взагалі туди не поставляти.
Проблема інша. Запрацював зерновий коридор – перекрили Червоне море, Суецький канал і вихід з нього. А один із основних напрямків для нас – це Близький Схід і Індокитай. У цьому напрямку іде величезна кількість нашого експорту, і тепер треба плисти в обхід африканського континенту. А це плюс 2 тижні і плюс 7 тис. км, за які треба платити перевізникам. Це мінімум на 25 дол. на тонні збільшує вартість логістики, і за це платять наші фермери.
Тому звичайно для нас болюче, коли ми в Європу не можемо поставити зерно. Але я не можу сказати, що це дуже критично.
Ви раніше говорили, що Польща нам блокує вступ у ЄС такими діями. Тенденція зберігається?
Не тільки Польща. Угорщина, Словаччина, Румунія. Навіть мене здивував президент Макрон, який зробив заяву про те, що негайно треба зупинити поставки м’яса птиці, цукру, курячих яєць і подивитися на іншу продукцію – так він заявив. І Франція сказала, що звернеться негайно аби розглянути ці питання на рівні ЄС. Тому це питання серйозне. І це не правильний шлях.
В сьогоднішніх умовах ЄС відстав від нас дуже далеко по розвитку. Там все тримається на дотаціях.
Сучасний комбайн, який коштує від 200 і більше тис. євро – його на 50% компенсує держава. На кожному гектарі вам доплачують приблизно 200 євро дотації , на кожну голову худоби теж доплачують.
Якщо ЄС витрачає 40% бюджету на підтримку АПК, то Україна лише 1% . І вони категорично не хочуть реформуватися.
Автор: Ірина Шевченко