Канада, Велика Британія, Франція, Італія, Німеччина та Данія. Саме з цими країнами Україна за більш ніж місяць встигла заключити безпекові угоди. Однак на цьому зупинятися не збирається – переговори ведуться з Японією, США, Румунією, Польщею та іншими державами. Думки політологів різняться – дехто заявляє, що ці угоди можуть стати черговим “Будапештським меморандумом“, бо не ратифіковані, інші наголошують – це безпрецедентні кроки, які дозволяють Україні швидше вступити до Північноатлантичного альянсу. “Комерсант український” поспілкувався з експертами аби знайти ту “золоту середину” і розібратися, що ж насправді означають ці “безпекові угоди” для України.
Угоди – не гарантії
Беззаперечно, безпекові угоди важливі як для України, так і для інших країн в двосторонньому порядку для зміцнення обороноздатності через нові партнерства та для спільного виробництва зброї. Однак вони не являються безпековими гарантіями і це дуже важливо розуміти, пояснює екснардепка, членкиня української делегації на Мюнхенській конференції Ганна Гопко.
“Ніхто нам не дає жодних гарантій, і це важливо розуміти. Це як коли ми підписували Будапештський меморандум, в англійській мові було слово “assurances”, а в українській було “guarantees”. Отож українці думали, що це гарантії, а там були запевнення… І тому зараз я хотіла б, щоб у нас була чіткість, це дуже важливо.
Зараз я так бачу йде гоніння за кількістю тих безпекових угод: кожен тиждень ми підписуємо все нові і нові угоди, кажемо, як це класно, що у нас буде ще одна угода. Але друзі, Україні в першу чергу потрібна чітка стратегія перемоги над росією, а захід має позбутися страху поразки росії. Це ключове. Перемога України не може залежати від того підтримують нас чи ні”,
– розповіла Ганна Гопко.
Екстремальна допомога країн-партнерів
Попри відсутність ратифікацій, безпекові угоди дозволяють українському уряду в будь-який час звертатися до країн-партнерів за самою екстремальною допомогою. Такої думки дотримується перший заступник секретаря РНБО у 2008-2011 рр. Степан Гавриш.
“Невипадково, Емманюель Макрон (президент Франції, – ред.) на неформальному саміті підняв питання можливості відправки до України воєнних сил Заходу. І хоча ця тема одразу викликала заперечення, разом з тим, це (відправлення військових, – ред.) є одним з екстремальних способів безпекової допомоги, який все ж таки може бути застосованим. На підставі цих угод Україна могла б залучати не тільки радників, а й, наприклад професійних пілотів, спеціалістів у сфері ППО та ін. Тобто мова йде навіть не про використання регулярних збройних сил, а про використання приватних можливостей для цього. Це дуже важливо і потрібно для України”,
– допустив Степан Гавриш.
Він розповів, що Британія давно вже веде розмови про те, щоб використати для допомоги Україні свої спеціальні воєнні підрозділи:
“Частково ми про це знаємо із публікації в газеті The New York Times, де говориться про “очі” спецпідрозділів ЦРУ в Україні і будівництво відповідних баз для спільного використання ГУР і ЦРУ. Також відомо і про спільні дії щодо управління воєнними операціями”.
“Сіра” зона для України
Підписання безпекових угод ніяк не допоможе Україні наблизитися до НАТО, бо Україні чітко дали зрозуміти – в Північноатлантичному альянсі нас не чекають, вважає дипломат Руслан Осипенко. На його думку, в результаті Україна стане своєрідним “буфером” між Європою та росією, і безпекові угоди на це прямо впливають:
“Нас до останнього бояться приймати в НАТО. І на Вашингтонському саміті не приймуть, бо мають надію все ж домовитися з росією. Попри підписання цих Безпекових Угод, я думаю, з нас будуть робити озброєний буфер між Європою та росією. Європа “накачає” нас зброєю, буде створювати з нами спільні оборонні підприємства, передавати технології, тобто по факту робити все те, про що йдеться в безпекових угодах. Тобто, якщо резюмувати, то неприйняття нас в НАТО, але підписання безпекових угод – це все елементи одного сценарію. Україна буде перебувати в сірій зоні і “захищати” ЄС від росії”.
Авторка: Альона Капліна