Аналітика

“Зробити Корею знову великою” не вийшло. Поки що 

РОЗБІР ВІД

Правий політичний лідер, впевнений у собі патріот, що намагається утвердити в країні свою владу та керувати без оглядки на опозицію. Впізнаваний сюжет? Це не про путінську росію й навіть не про Америку Трампа. Мова про Республіку Корея. Але автократичному повороту в цій країні не судилося відбутися. Принаймні поки що. Президенту оголосили імпічмент. Як вдалося корейському суспільству не скотитися до авторитаризму? Розбирався Комерсант український.

Крапки над “і” в цій історії ще не розставлені. Наразі вже кілька тижнів йдуть баталії в Конституційному суді Кореї, де відставлений президент намагається довести свою правоту. Цілком можливо, йому це вдасться зробити, й суд відновить його правління, повернувши втрачену посаду. Суд у цій демократичній державі – незалежна гілка влади, і передбачити його рішення не завжди можливо. 

Національна асамблея – парламент Південної Кореї – згідно з конституцією, має право оголосити імпічмент президенту країни, але це не означає його остаточне відсторонення від влади. Повноваження очільника країни лише припиняються на 180 днів, протягом яких Конституційний суд має розглянути – чи дійсно президент порушив конституцію країни та перевищив свої повноваження.

Прокуратура розпочала розслідування проти Юн Сок Йоля, тринадцятого президента Республіки Корея, за звинуваченнями у державній зраді та зловживанні владою. Конституційний суд має відповісти на запитання: чи були в президента законні підстави оголосити воєнний стан 3 грудня 2024 року? Якщо відповідь буде негативною, й за це проголосують мінімум шість з восьми суддів, то вже за 60 днів мають відбутися нові президентські вибори. Якщо ж суд визнає правоту президента, він повернеться на свою посаду. 

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Політичний процес у Південній Кореї

Уся ця колотнеча сталася через належність президента й парламенської більшости до різних політичних таборів. Юн Сок Йоль був обраний президентом у 2022 р. А на парламентських виборах 2024 року президентська партія “Сила народу” (якась знайома назва, де ми її могли чути?) обійняла 116 місць, тоді як опозиційна Спільна демократична партія отримала 160 місць, що у парламенті з 300 депутатів становить впевнену більшість.

Співжиття голови держави та опозиційного йому парламенту якось не задалося. Депутати залюбки блокували президентські законодавчі ініціативи, серед них – важливий законопроєкт про бюджет. Тож у якийсь момент у Юн Сок Йоля просто увірвався терпець, і 3 грудня 2024 р. він зробив те, що зробив – вирішив, що воєнний стан розвʼяже всі його проблеми.

Очільник держави заборонив “будь-яку політичну діяльність, включаючи діяльність Національної асамблеї та місцевих рад”, для чого направив кілька сотень військовиків до будівлі парламенту. Поки ті вибивали шибки, депутати встигли зібрати кворум та скасувати воєнний стан 190 голосами. Юн Сок Йоль звинуватив опозицію у прихильності до комуністичного режиму КНДР та антидержавній діяльності. Парламент тоді переміг: 14 грудня президенту було оголошено імпічмент, а 15 січня 2025 р. його було заарештовано.

Тепер адвокати відстороненого президента намагаються довести, що воєнний стан він запровадив тимчасово, та це був лише жест попередження для опозиції. Також сторона Юна заперечує його плани заарештувати провідних корейських політиків.

За 10 днів, знову з подачі Демократичної партії, імпічмент було оголошено вже виконуючому обовʼязки президента Кореї – премʼєр-міністру Хан Дак Су, за те, що він наклав вето на два законопроєкти спеціального прокурора щодо розслідування проти Юн Сок Йоля та його дружини Кім Кеон Хі, а також заблокував призначення трьох суддів до Конституційного суду, чиї кандидатури вже були ухвалені Національними Зборами. Після цього до виконання обовʼязків як президента, так і премʼєр-міністра став віце-премʼєр-міністр Чой Санґ-Мок. 

Бумеранг по-корейськи

Найцікавіше те, що саме імідж жорсткого борця з політиками дозволив Юн Сок Йолю, колишньому генеральному прокурору Кореї, набрати політичної ваги серед консервативних виборців та, зрештою, перемогти на президентських виборах. Під час його перебування на посаді головного прокурора країни Юн почав проводити розслідування щодо діяльности Чо Кука – міністра юстиції часів попереднього президента Мун Чже Іна. Ліберальний політик Чо Кук пробув на посаді міністра лише 35 днів, після чого був змушений подати у відставку через прокурорське розслідування за звинуваченням у корупції. Опозиційні тоді консерватори це розслідування підтримали, а правлячі тоді демократи виступили проти. Тож жорсткий підхід до політичних опонентів, що колись привів Юна на політичний Олімп, тепер повернувся до нього бумерангом. Демократи йому з задоволенням помстилися. Зробили вони це не вперше.

Ще один дивний епізод з Юном стався в лютому 2022 р. Тоді вже під прокурорське розслідування потрапив сам колишній генеральний прокурор та майбутній президент. Він був звинувачений у тому, що в лютому 2020 р., під час карантину, впровадженого у звʼязку з пандемією COVID-19, він відмовився провести судовий обшук у порушників карантину – релігійної секти “Церква Ісуса Шінчхондзі”. Причиною відмови була порада шамана.

Звернулася до прокуратури все та ж Демократична партія, яку незадовго до того сам Юн і “кошмарив”, будучи генеральним прокурором. Юн Сок Йоль був звинувачений у невиконанні службових обовʼязків та зловживанні владою з метою перешкоджання прокурорському розслідуванню щодо секти Шінчхондзі. Але тоді минулося. Політична карʼєра Юна впевнено йшла вгору, поки не досягла вершини.

Чи вдасться корейським демократам поквитатися з їхнім затятим опонентом цього разу? Й поставимо питання ширше – чи є перспектива в політика, схожого за політичними поглядами на нового американського президента, “зробити Корею знову великою”? 

Автор: Олександр Олесь