Влад СОТНІКОВ про дитячу академію ФК “Маестро”: “Коли Марунич забивав гол, діти співали його пісню “Пес Патрон”. Діти створюють дуже правильну атмосферу”
27 Вересня 2024 16:37
СПЕЦПРОЄКТ
Українські зірки естради та кіно 16 років тому створили футбольний клуб “Маестро”. Артисти-футболісти вже не перший сезон успішно і по-дорослому грають на відомих футбольних стадіонах України та за кордоном. Клуб налічує близько сотні зіркових гравців. Тут відомі тренери з прізвищами, які вписані золотими літерами в історію футболу нашої країни, тренують артистів, акторів, співаків, дизайнерів і просто успішних українців. Нещодавно при унікальному футбольному клубі з’явилася справжня дитяча академія футболу.
У рамках спецпроєкту “Дитячий спорт: бізнес, який неможливий без…” «Комерсант Український» поспілкувався з Владом Сотніковим, продюсером футбольного клубу зірок ФК “Маестро”. Про особливості пошуку спонсорів та про те, як любов зірок естради та кіно до спорту поступово переросла з емоційного захоплення до постійних тренувань у спеку та морози. Також він нареші розповів, чому ФК “Маестро” так довго не відважувався відкривати академію футболу для дітей і до чого тут військові інструктори-спецпризначенці.
Владе, приклад ФК “Маестро” про те, що спорт справді об’єднує людей заради великих цілей. Як виникла ідея клубу? Якими були ці 16 років вашого становлення?
Такі футбольні клуби популярних людей, артистів, акторів театру, кіно, естради, шоубізнесу існують у кожній країні. Раніше навіть проводилися чемпіонати світу серед артистів. До речі, ми там також брали участь. Я точно не знаю, але хтось казав, що найстаріша команда – команда Італії. Вони зробили свій клуб десь у 75-х роках минулого століття. Наш клуб існує з 2008 року. Тобто це така собі умовна франшиза європейських артистичних команд, яку ми самі створили та розвинули. За 16 років зіграно величезну кількість матчів, турнірів. Декілька турнірів ми самі розробили й також приймали команди.
Учасники “Маестро”, без перебільшення, є кумирами мільйонів. Найвідоміші співаки, актори, зіркові спортсмени, телеведучі тощо. Як вдається гуртувати таких самодостатніх та дуже зайнятих людей? У чому полягає той самий секрет “метчу”, коли все відкладається на потім заради чергового тренування чи гри?
Цікаве запитання. Артисти всі різні. До кожного є свій підхід. У мене, як у продюсера команди, спочатку була така тактика: немає улюбленців, незалежно від того, чи артист топ-зірка чи початківець. Для мене всі рівні. Завжди кажу: ви можете бути різні на сцені, у вас можуть бути різні гонорари, різна кількість передплатників, шанувальників. Але коли ви одягаєте футбольну форму — ви всі рівні. У вас однакові шорти, футболки, лише різні номери, проте ви всі граєте в одній команді. Хоча, як правило, артисти – це сольні люди, але ми зуміли об’єднати їх в одну команду.
Найцікавіше було на початку, бо артисти працюють у різних жанрах. Хтось співає поп-музику та ненавидить рок-музику. Рок не любить поп-музикантів, реп-музиканти не люблять і тих, і інших (сміється). Але ми зробили так, щоб артисти приходили на концерти “нецікавої” їм музики. Тобто умовні Дантес та Олійник прийшли на концерт Сашка Положинського. Це цікаво глядачам у залі та присутнім журналістам, які потім беруть у них інтерв’ю. Як артист, скажу вам, що насправді завжди класно бачити, коли тебе підтримують твої брати по цеху.
Я пам’ятаю мою особисту історію з Вітею Павликом. Він був уже топ-зіркою, а ми — молодим і перспективним бойз-бендом, який тільки переїхав із Запоріжжя до Києва. Концерт був у Львові у “Гранд готелі”, в клубі “Софія”, а Павлик, здається, виступав у філармонії. Ми не були особисто знайомі, але візуально перетиналися на якихось програмах, телеканалах. І ось ми гуляємо Львовом, побачили концерт Віті Павлика. У нас був час – давайте сходимо. Ми знали директора Павлика, бо він теж грав у нашій футбольній команді до “Маестро”, набрали його. Він нас провів на концерт. Вітя був дуже зворушений, коли побачив, що ми сидимо в залі. Потім запросив нас до гримерки, а це був 1999-й рік. З того часу я з Вітею нерозлийвода. Отак буває. До речі, він почесний президент ФК “Маестро”.
Тобто в “Маестро” прийнято, що артисти приходять на концерти своїх колег, які грають у ФК. Так ми зуміли усіх поєднати в одне ціле. Я вважаю, що це дуже важливо.
Наскільки мені відомо, ви сьогодні активно підтримуєте військових. Цей досвід внутрішньо вплинув на вашу команду? Що змінилося?
Найперше, що разом із гравцями ФК “Маестро” ми зробили школу безпілотних систем, яка має назву “Маестро Аir Вro”. Там наші хлопці проходять бойові злагодження, використовують техніку наших військових – керування дронами, стрілецьку підготовку й тактичну медицину. Цю школу ми створили разом зі спільнотою українських ветеранів BRO. Є така крута спільнота військових спецпризначенців. Їхні інструктори якраз викладають ці уроки. Якщо точно, то 14 хлопців з “Маестро” з початку повномасштабної війни підписали контракт із ЗСУ, точніше, з силами оборони. 20 хлопців вже проходять навчання в “Маестро Air Bro”. Оскільки наші хлопці воюють, всі інші теж нікуди не поїхали, стали волонтерами. Від початку збирали на своїх хлопців, зараз збираємо на свою школу.
ФК “Маестро” залучає на свої тренування професійних футболістів. Грає на професійних футбольних полях. Все відбувається за справжніми правилами та завжди із повними трибунами. Як вам вдається досягати цих найвищих стандартів гри у футбол?
Кожен артист має свій графік. У нас є чат (група), де ми спілкуємося. Ми обрали оптимальний час для тренування, щоб найбільшій кількості людей було зручно. Тренуємося ми зазвичай двічі на тиждень, і, як правило, раз на тиждень у нас контрольна гра або турнір. Практично всі ходять на тренування і практично всі грають. Наш перший тренер – Василь Кардаш, який зараз тренує молодіжну збірну. Він робив так, щоб ми тренувалися і в спеку, і в холод. Були такі моменти, коли ми приходимо, а поле засипане снігом, і перші 40 хвилин ми просто беремо шкребки і прибираємо сніг. Були тренування і при -16 та +35, і ніхто не скиглив. Всі нормально до цього ставляться, тому що всі чоловіки та спортсмени.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
У команди артистів, як правило, допускається 3 професійних іменитих футболісти, щоб людям на трибунах було цікаво дивитися. Бо футбол у виконанні артистів — це трохи інші швидкості. Щоб людям не було нудно, допускаються титуловані футболісти. За нас багато хто грав, нас багато хто тренував. Перший тренер — Василь Кардаш. Потім ціла плеяда тренерів. Сергій Ребров та Андрій Гусін робили майстер-класи, а ще Сергій Нагорняк, Віталій Косовський якийсь час робив нам такі тренування. Останній наш тренер теж легенда, чемпіон трьох країн і ексгравець збірної України — Едуард Цихмейструк.
Завжди цікаво, що є артисти естради, а є зірки футболу. Природно пограти із легендарним Сергієм Ребровим, Василем Кардашем в одній команді – це завжди круто. Артисти тягнуться до них, бачать приклад і пам’ятають їх. Футболістам цікаво з артистами, а артистам – із футболістами. Потім якісь розважальні вечірки після концерту. Всі наші тренери класно співають караоке. Насправді це дуже весело. Команда має бути єдиною і на футбольному полі, і за його межами. Як правило, ми граємо на таких стадіонах, де грає наша Прем’єр-ліга. Люди приходять подивитися футбол та на тих, кого вони бачать по телевізору – Євген Нищук, Джеджула, Педан … Ну де б ви ще побачили, як міністр культури грає у футбол? Бігають, борються — це завжди цікаво. Завжди після матчу концерт. Тобто люди приходять на футбол, а потрапляють і на футбольну виставу, і на концертне шоу.
Футбол, як і будь-який інший спорт – дороге задоволення. І пошук спонсорів, мабуть, не омине жодного ФК чи секцію. Розкажіть про ваш досвід залучення спонсорів. Цікавлять як успішні приклади такого досвіду, так і не дуже, які можуть стати порадою для інших, “як не робити” під час співпраці зі спонсорами.
Ми любимо своїх спонсорів, як і будь-який інший нормальний проект. Як менеджер, маю одне золоте правило — завжди віддавайте трохи більше, ніж вам за це платять. Це наш основний девіз. Тобто ми робимо для спонсорів трохи більше, ніж прописано в контрактах. Спонсори поділяються на дві частини в нашій футбольній сфері: технічний спонсор — той, хто займається екіпіруванням, і спонсор команди, який тримає штат піарників, фотографів, відеографів, щоб команда нормально існувала і її можна було десь побачити, подивитися якусь передачу про неї. Це все робиться зазвичай за спонсорські вкладення.
Першим нашим спонсором була компанія Diadora. Вони повністю нас одягли, взули. Це було дуже круто. Хлопці з Diadora теж грали у ФК “Маестро”, хоча самі були з Одеси, але приїздили на різні турніри, підтримували нас і грали за нас. Другим спонсором була компанія Adidas. Це було до війни, до 2014 року. У них директор одного з департаментів живе футболом, теж грав за “Маестро”. Ми підтримуємо прекрасні стосунки, досі беремо участь у деяких акціях, які він організовує. Третій технічний спонсор – це компанія PEAK. Їх багато хто знає як офіційного технічного спонсора Олімпійської збірної. Одягали, взували не гірше, ніж Adidas.
А зараз ми з артистами створили свій бренд спортивної форми — Ukrainian Special Dress. У нас в команді грає дизайнер, і ми вирішили зібрати свою спортивну форму. Підбираємо кольори та пошиття за бажаннями наших артистів. І вже одягнули кілька інших команд. Наприклад, команду ЗСУ – ФК “Армія”. Вони грають у формі з нашим брендом. Команда з обслуговування іноземних представництв (ГДІП), теж грає у формі з нашими логотипами. Ну, я думаю, що ми будемо розширюватися і наша форма отримуватиме все більший попит. Матеріали – класні, оскільки наш дизайнер їздить Європою, сам все закуповує. Нарікань немає.
Щодо спонсорів, то у кожного артиста є якісь свої друзі та партнери. Футбол – це спорт номер один. Багато людей його люблять, і спонсори заходили різні – і криптоспонсори, і мережеві маркетинги, і компанія “Фаворит”. Зараз у нас новий інформаційний спонсор планується – це “Комерсант український”. Один з його засновників теж уже грає в ФК “Маестро”. Він задоволений, і ми задоволені ним – влився до колективу з першої гри. Хтось спонсорить, хтось просто підтримує команду… Зі спонсорами завжди класно. Ми намагаємося зробити, щоб їм було краще. Пропонуємо навіть те, що не прописано в договорах, різні плюшки, щоб вони бачили, що вони не просто платять за те й те, а що артист бере участь у житті їхньої компанії.
Гра за ФК є своєрідним репутаційним бонусом для Ваших гравців. Досягається цей ефект завдяки соціальній та благодійній спрямованості діяльності ФК. Які проекти ви обираєте для благодійного партнерства? За якими критеріями? І які сфери ніколи б не розглянули для підтримки?
Ми працюємо зараз з Мінмолоді та спорту. Андрій Ребрина – директор “Спорт для всіх”, інтегрований до колективу ФК “Маестро”, грає разом з нами, також проходить навчання у школі безпілотних систем. Sport for all на даному етапі є нашим генеральним спонсором. Ми повністю підтримуємо спільні акції, що відбуваються у Мінмолодьспорту.
Наші суперники теж не прості люди. Як правило, ми граємо з мерією міста – мер грає, начальник поліції, різні служби цього міста. Простий мешканець умовного Запоріжжя хоча б бачить таким чином свого градоначальника і тих людей, які керують містом. Бачить, хто спортивний, а хто ні. Людям це цікаво. До Великої війни збиралися повні стадіони. Навіть не займаючись цим шоу-бізнесом, я б сам прийшов подивитися, ще й є можливість потрапити на безкоштовний концерт – кайф.
Як правило, на такі заходи ми квитки не продаємо. Волонтери ходять з коробками, і всі донатять – ці гроші точно йдуть куди потрібно. Ми самі моніторимо, куди йде, на які підрозділи. Ми закуповуємо і термобілизну або проводимо одноразовий збір: зібрали, закупили в якусь бригаду – відправили. Або приїжджає хтось від бригади, і ми передаємо саме йому ці гроші.
Чи не плануєте створення юнацького чи дитячого “підрозділу” ФК “Маестро”? Адже вік зірок в Україні молодшає, і сьогодні ми вже знаємо чимало успішних блогерів-тінейджерів, які через свою популярність могли б так само об’єднувати молодь навколо футболу та корисних справ.
Діти – наше майбутнє, давно був задум створити такий дитячий футбольний клуб, але ніяк не доходили руки. Потрібно було, щоб хтось цим займався. Не було такої людини. Усі ролі було розписано, всі сили було витрачено на сам “Маестро”. І ось у нас є гравець Володимир Мельниченко, він раніше викладав дитячий футбол, і ми йому запропонували зайнятися саме дитячим клубом. Кажу, Мєля, давай, може, створимо свою дитячу академію?
Він сказав, що довго мріяв бути не просто тренером, а директором академії. Тут зірки зійшлися. Ми розробили форму для дітей під нашим брендом, орендували приміщення, майданчики, надрукували банери, піарник створив сайти дитячої футбольної академії “Маестро”. Діти вже мають нагороди та перші місця, хоча академію було створено нещодавно. Це діти 9 років, які лише починають грати у футбол. Прикольно, що вони виїжджають на турніри та здобувають не останні місця. Завжди з усмішкою на обличчі спостерігаємо за ними.
І ми ще зробили, що коли виходить команда – її завжди виводять діти з дитячої академії “Маестро”. По-перше, приходять батьки, по-друге, їхні маленькі футбольні обдарування виводять на поле відомих зірок. Ось нещодавно ми грали з командою “Ігніс”, і коли був рахунок 3 на 3, ми били пенальті, а діти шалено підтримували ФК “Маестро”. Коли Іван Марунич забивав гол, то вони кричали поруч і співали його пісню “Хто тримає цей район – пес Патрон”. Було так круто й весело.
Діти створюють дуже правильну атмосферу, і батькам подобається, що їхні діти не просто тренуються. Адже дитячий футбол – це теж позиціонування себе в соціумі, зокрема й спілкування з відомими людьми. Періодично хтось з артистів проводить для них майстер-класи. Батьки дивляться, що відомі люди з телевізора викладають їхнім дітям футбол, не беручи за це грошей. А просто тому, що це наша дитяча академія. Артисти досить активно підтримують нашу академію та сприяють її розвитку.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
“Дитячий спорт: бізнес, який не можливий без…”: спецпроєкт від “Комерсант український”
