В очікуванні ратифікації Угоди про надра: питання, які варто було б пояснити
5 Травня 14:21
Гібридна війна народила «гібридну дипломатію», прикладом чого і є підписана українсько-американська Угода про корисні копалини. Це один із висновків, який після ознайомлення з документом зробив Голова правління Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський, інформує «Комерсант Український».
За його словами, нинішній текст Угоди про корисні копалини значно кращий за попередні варіанти, однак в процесі ознайомлення з угодою постає низка важливих питань, які потребуватимуть пропрацювання.
Які ж положення Угоди варто пояснити
1. Безпека: зброя. Прямі гарантії безпеки відсутні. Водночас Угода містить пункт про те, що частиною капітального внеску США стане оціночна вартість військової допомоги (Стаття VI, п. 5).
«Питання 1: про які саме обсяги та номенклатуру військової допомоги йдеться (зброя, розвідувальна інформація, ремонт, ще щось)? Очевидно, що ці питання вирішуватимуться за межами Угоди. Питання 2: як США надалі співпрацюватимуть з іншими країнами щодо постачання зброї Україні іншими країнами? Ну і філософське питання, яке сьогодні чомусь практично не обговорюється: а якою буде політика США в сфері торгівлі зброєю та передачі відповідних технологій?», – зазначив Ігор Бураковський.
2. Безпека: території. За даними Forbes за 2023 рік, понад 70% загальної суми від сукупної вартості корисних копалин в Україні припадають на три області – Донецьку, Дніпропетровську та Луганську. За даними SecDev на окупованих територіях знаходиться 33% всіх українських рідкісноземельних металів.
Запитання від фахівця до США: якщо ви пропонуєте віддати ці території рф, то ви віддаєте «свої» гроші путіну? Чи буде США активно боротись за повернення цих територій Україні в тому числі з економічних міркувань? А які будуть дії США, якщо рф захоче видобувати природні копалини на цих територіях?
3. Статус Партнерства. «У разі будь-якої невідповідності між законодавством України та цією Угодою, ця Угода «має» переважну силу щодо такої невідповідності» (Стаття ІІ, п. 3). І плюс до цього пункту – звільнення всіх платежів Партнерства від оподаткування, платежів, зборів тощо передбачених українським законодавством (Стаття IV, п. 2).
Питання: чи є в Україні приклади інституцій з таким «екстериторіальним» статусом.
4. Інвестиційні процеси. Угода (стаття VII) передбачає механізм обов’язкового надання інвестиційної інформації Партнерству, яка стосується предмету його діяльності.
За словами Ігоря Бураковського, виникає питання, а як Партнерство використовуватиме цю інформацію і як щодо захисту комерційної таємниці інвесторів.
«До того ж, – зазначає фахівець. – Партнерство має безумовне право провести з інвестором «добросовісні переговори». Мета та статус цих переговорів для мене неочевидна».
5. Валютні обмеження. Україна (стаття V) «може вжити розумних захисних заходів у вигляді обмежень на конвертацію гривні в долари», але при цьому «зобов’язується відшкодувати витрати та звільнити Партнерство (…Партнера з обмеженою відповідальністю… та Генерального партнера…) від усіх спричинених цим витрат та збитків».
Виникає питання, а як щодо інших економічних агентів, які працюють з доларами, євро та іншими валютами? Чи не отримаємо ми купу позовів від зацікавлених сторін?
6. Євроінтеграція. (Стаття VII) У разі додаткових зобов’язань, пов’язаних з набуттям членства України в Євросоюзі, які стосуються надання інформації Партнерству, «сторони повинні провести сумлінні консультації та переговори з метою прийняття відповідних поправок».
«Незрозуміло, чи йдеться про зміни до Угоди чи про щось інше?», – запитує Ігор Бураковський.
7. Генеральний партнер. Цей та інші подібні терміни згадуються в тексті Угоди, але в Додатку відсутнє їх визначення. Можливо, ці моменти будуть враховані в установчих документах фонду, але все-таки пояснення потрібні.
8. Внесок України. Україна передаватиме партнерству «узгоджений з Україною дохід», джерелом якого буде серед іншого 50% отриманих репарацій «від росії або її уповноважених осіб… за вторгнення росії в Україну». Як констатує експерт, реалізація цього пункту можлива за умови або капітуляції росії, або добровільного зобов’язання рф здійснити відповідні виплати.
«Але, як на мене, добитись цього можна лише завдяки консолідованим зусиллям всіх наших союзників, -зазначає Ігор Бураковський. – І тут виникає питання, наскільки наші партнери погодяться з таким варіантом використання коштів. Розумію, що сьогодні це питання має риторичний характер. Але все-таки? Заявка на майбутнє?».
Голова правління Інституту економічних досліджень Ігор Бураковський також нагадав, що Угода має на меті поліпшити стосунки зі США.
«Подобається нам чи ні, але США були і залишаються глобальним військово-політичним та економічним гравцем. І компенсувати втрату такого союзника – це глобальний виклик», – зазначає фахівець.
Також, за словами Ігоря Бураковського, він прекрасно розуміє всю специфіку дипломатії за часів війни, але при цьому вважає, що процес вироблення цілого ряду зовнішньополітичних ініціатив може і має бути більш відкритим для суспільства.
Як відомо, 30 квітня 2025 року Перший віце-прем’єр-міністр України – Міністр економіки України Юлія Свириденко та Міністр фінансів США Скотт Бессент підписали Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови.
1 травня на розгляд парламенту було внесено Проєкт Закону про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови.
Як поясниила Юлія Свириденко, фонд створено за принципом «50/50», що означає рівні частки Києва та Вашингтона у спільному управлінні.
«У жодної зі сторін не буде переважаючого голосу, і це відображатиме рівноправне партнерство України та США», – зазначила Юлія Свириденко.
В Угоді вже надана допомога США не визнається «боргом», передбачається рівноправність в управлінні фондом, збереження суверенітету над надрами та інфраструктурою України, відповідність Конституції та євроінтеграційним прагненням країни. Водночас у документі відсутні конкретні гарантії безпеки, на обов’язковості яких неодноразово наголошувала українська влада , та чіткий термін припинення дії домовленості.
