Українці бояться закриття шкіл у громадах: петиція вже набрала тисячі підписів
9 Квітня 20:55
Електронна петиція “Про збереження шкільної мережі”, авторка якої впевнена, що шкільна реформа від ВРУ під час війни знищить працюючі на базі територіальних громад школи, лише за кілька днів набрала понад 23 тисячі голосів українців. Про це повідомляє Комерсант український із посиланням на сайт Електронних петицій КМУ.
У ній йдеться про те, що у нинішніх умовах реформування системи освіти має враховувати не лише економічні розрахунки, а й соціальні, правові й гуманітарні фактори. Україна не може дозволити собі зруйнувати те, що є основою її майбутнього — доступну, якісну й безпечну освіту для всіх дітей, незалежно від місця їх проживання.
Шкільна реформа під час війни: що загрожує освіті в громадах і чому це викликає опір
У Верховній Раді знову активізувалися дискусії щодо змін у законодавстві про середню освіту. Комітет з питань освіти підтримав доопрацьований проєкт закону №13120, який передбачає нові умови для формування шкільної мережі, зокрема для ліцеїв. Згідно з документом, ліцеї зможуть отримувати державне фінансування лише за умови, що в кожному з трьох старших класів буде не менше ніж по 24 учні, а на паралелі — щонайменше чотири класи. Таким чином, з 2027 року у старшій школі ліцею має навчатися не менше ніж 288 учнів.
Критика громади: ризик втрати доступу до освіти за місцем проживання
Освітяни й представники місцевого самоврядування називають такі умови нереалістичними, особливо для сільських та малих міських громад. У разі неможливості виконання вимог фінансування ліцею з державного бюджету припиняється, і витрати лягають виключно на громаду. У нинішніх умовах — обмежених ресурсів, воєнного стану та депопуляції — більшість громад не мають фінансової спроможності самостійно утримувати повноцінні ліцеї. Це означає, що багато дітей із віддалених населених пунктів будуть змушені щодня добиратися до навчального закладу за десятки кілометрів, або ж зовсім залишаться без можливості отримати повну середню освіту.
Під загрозою — не лише доступність, а й якість
Крім логістичних викликів (стан доріг, недостатня кількість шкільних автобусів, відсутність укриттів уздовж маршрутів), постає питання якості освітнього процесу. Психологи та педагоги попереджають: для дітей, особливо тих, хто вже постраждав від війни, часта зміна шкіл, тривалі переїзди, адаптація до нових вчителів і колективів можуть мати негативний вплив на емоційний стан і навчальну мотивацію.
Дистанційне навчання: нові обмеження і порушення прав
Ще один аспект освітньої політики в умовах війни — дистанційне навчання. У серпні та вересні 2024 року Міносвіти видало накази №1112 та №1276, якими встановлено нові вимоги до дистанційної форми здобуття освіти. Зокрема, відкриття дистанційного класу можливе лише за наявності щонайменше 20 учнів одного року навчання. У разі меншої кількості — дитина втрачає право навчатися в обраному закладі, а саму школу можуть закрити через невідповідність формальним критеріям. Це суперечить чинній нормі закону, яка дозволяє формувати класи вже з 5 учнів.
Особливо вразливими в такій ситуації стають внутрішньо переміщені особи, діти з прикордонних та окупованих територій, а також ті, хто виїхав за кордон, але хоче зберегти зв’язок з українською системою освіти. Замість гнучкості, яку мала б забезпечити дистанційна форма, нові правила створюють додаткові бар’єри.
Загроза для освітян і громад
Усе це відбувається на тлі загальної нестачі педагогічних кадрів і падіння привабливості професії в умовах невизначеності. Скорочення шкіл неминуче призведе до скорочення робочих місць для вчителів. Разом із втратою роботи освітяни та їхні родини дедалі частіше приймають рішення про виїзд за кордон. Як наслідок, демографічна ситуація в громадах погіршується, а населені пункти, де зникають школи, поступово занепадають.
Освітня трансформація під час війни: чи на часі?
Експерти та освітні активісти закликають призупинити реалізацію законопроєктів, які передбачають масштабні зміни в мережі шкіл, принаймні до завершення воєнного стану. Вони наполягають на необхідності збереження шкільної інфраструктури, захисту права дітей на освіту за місцем проживання, а також дотримання принципу правової визначеності, закріпленого в Конституції.
