“Липа не цвіте вперше за 45 років”: як змінюється медова галузь України
10 Червня 13:04
ІНТЕРВ'Ю
Україна входить до трійки найбільших експортерів меду у світі — попри війну, втрату територій, логістичні проблеми і тепер ще й обмеження з боку Євросоюзу. Торік з країни вивезли рекордні обсяги продукції — понад 85 тисяч тонн. Однак за цією цифрою стоїть не лише праця бджолярів, а й ціна війни, зруйнованої інфраструктури та політики сусідів, що дедалі менше схиляються до солідарності.
З 6 червня ЄС ввів жорстке квотування на безмитний український мед — лише 3,5 тисячі тонн до кінця 2025 року. Це — удар по одній з найстаріших і найчистіших галузей українського агросектору, яка формує значний валютний виторг і забезпечує роботою тисячі дрібних виробників.
Про те, чому високі експортні показники — це не завжди ознака зростання, як змінюється географія медової карти України, і якою буде ціна меду для українців «Комерсант Український» поговорив з комерційним директором ТЗОВ «Бартнік», одним із засновників Асоціації українських експортерів та переробників меду Вадимом Паньковським.
Квота ЄС вичерпається за кілька днів
Україна є третім найбільшим експортером меду у світі, поступаючись лише Китаю та Індії. Як країні вдається утримувати такі позиції, попри війну, логістичні проблеми та обмеження ЄС?
Річ у тім, що 85 тис. тонн експорту, задекларовані як показник експорту меду торік, — це не валовий збір продукту. Це така кількість меду накопичилася за останні три роки у пасічників і господарств на руках. І так співпало, що в 2024 році ця рекордна кількість виїхала з України. Тобто, це не збір 2023–2024 року, це збір 2022, 2023 і 2024 років.
Люди очікували на щось краще, на кращу ціну. Є так зване поняття «перехідні залишки», і вони лягли в обсяги експорту у 2024 році. Тому змушений констатувати, що ми втратили обсяги експорту через війну. Через об’єктивні причини. Ми втрачаємо території, відповідно, стає менше господарств, приватних виробників, які знаходилися на цих окупованих територіях. Паралельно з тим, перенасичення господарств на мирних територіях не спостерігається.
З 6 червня Євросоюз встановив квоту на безмитний експорт українського меду обсягом лише 3,5 тис. тонн до кінця 2025 року. Як вона вплине на наших бджолярів і експорт загалом, враховуючи, що торік ми експортували 85 тис. тонн?
От якраз ці 3,5 тисячі тонн, за нашими підрахунками, виїдуть з країни по документах до 13 червня. І ЄС відзвітує, що ми квоту вже вибрали.
Однак, справедливості заради, можу сказати, що від українського меду не відмовляться, бо він присутній у багатьох рецептурах. Це мед, який конкурентоспроможний по якості, по ціні.
По ціні, якщо додати мито — 17,8%, то ми виходимо на середньостатистичну вартість меду в Румунії і Болгарії. Тобто, для імпортерів це буде дуже болючим ударом.
Чи обговорюється питання перегляду або розширення цієї квоти в рамках переговорів з ЄС? Які аргументи на користь України наводить держава чи бізнес?
Це вже остаточне рішення, і воно переглядатися не буде. Бо наш мед, його кількість, яка експортується в ЄС, дуже турбує європейських імпортерів.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Бджільництво мігрує на захід країни
Через війну було втрачено частину територій, зокрема на півдні та сході, де традиційно діяли великі пасіки. Що сталося з медовим виробництвом на цих землях? Чи можливе його відновлення?
Відновлення, звісно, можливе. За умови, якби влада розробила якісь механізми повернення коштів, відшкодування збитків коштом нашого сусіда на Півночі.
Все можливо, тільки чи буде людський персонал, чи буде кому відновлювати? Так, є території, які розмінували, там є якийсь спокій. Є дикорослі рослини, з яких можна робити мед, є культурні. Можна вирощувати, запускати бджіл і працювати в цьому напрямку. Але чи буде людський ресурс і чи все піде так, як ми плануємо, — невідомо.
Де сьогодні зосереджено найбільше бджолярських господарств в Україні? Які регіони показують зростання попри загальні втрати?
Найбільше бджолярських господарств традиційно було зосереджено в Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській областях.
А щодо зростання, то зараз у зв’язку з погодними умовами і міграцією внутрішньо переміщених осіб, бджільництво потрохи зміщується в бік центру і заходу України. До прикладу, ще років п’ять тому таку культуру, як соняшник, на заході України, зокрема в Тернопільській, Хмельницькій області, взагалі ніхто не розглядав. Там традиційно були соя, кукурудза, з медодаїв — гречка, ріпак. А соняшник наразі, у зв’язку з погодними умовами, дає дуже хороші показники саме на заході.
Собівартість меду обчислюється “від зворотного”
Мед в Україні нині коштує досить дорого і для внутрішнього споживача. Як формується його собівартість, які основні складові витрат, і чи справді медовий бізнес залишається вигідним для малого і середнього виробника?
Мед — це продукція з високою доданою вартістю. На поличках магазинів я, принаймні, бачу дуже багато продукції від маленьких виробників, які заходять у мережі й пропонують свою продукцію. Але це, зазвичай, прерогатива невеликих господарств, які виробляють небагато меду й продають його по значно кращій ціні, аніж «гуртовики».
А щодо того, з чого складається собівартість виробництва меду — на це питання вам не дасть відповідь жоден пасічник. Оскільки він іде від зворотного. Від того, що йому треба, наприклад, заплатити кредит, рахує, за скільки він може продати баночку меду, щоб щось з цього заробити.
Я колись намагався разом із пасічником порахувати собівартість виробництва меду, куди входить вартість бджолопакетів, бджоломаток — то виходить якась смішна ціна, десь порядка 0,7–0,8 євро або євроцента. Все решта — охорона пасіки тощо — це вартує копійки.
Нам, як експортерам, простіше порахувати собівартість продукції, тому що ми розуміємо закупівельну ціну, складську, виробничу частину, в яку входять енергоносії тощо. І наостанок ми відштовхуємося від ціни на мед, яка склалася на внутрішньому ринку.
Якими будуть ціни на мед для українців до кінця року?
Річ у тім, що, фактично, перших медів в Україні немає. Дуже така незрозуміла весна була. Акація померзла. Щодо липи — зазвичай, липовими регіонами в Україні є Чернігівська і Сумська області. Я спілкуюся з пасічниками, і вони розповідають, що цього року вперше за 45 років пасічникування немає квітки на липі. Не те що не квітне — вона навіть не зав’язалася.
Тобто дуже важка весна, і вся надія на погоду, на гречку і на соняшник. Дуже сподіваюся, що ціни залишаться на тому рівні, які були минулого року.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
