В Україні існує реальна загроза втрати стратегічно важливого виробництва титану, яке є ключовим елементом для багатьох промислових секторів і технологій. Цей метал використовується у виробництві аерокосмічних компонентів, медичних імплантатів та інших високотехнологічних виробів. Про це йдеться у статті на сайті “Дзеркала тижня” співзасновниці Центру вивчення і протидії гібридним загрозам, спеціалістки зі стратегічних комунікацій Анни Борщевської та ректора Міжнародного інституту бізнесу Олександра Савченка, інформує Комерсант український
Україна ризикує залишитися без стратегічно важливого виробництва титану через плани уряду продати Об’єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК) та Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат. Таке рішення може призвести до того, що контроль над цими підприємствами перейде до іноземних власників, зокрема з росії, яка має політичні мотиви підриву економіки України.
Втрата титанової промисловості може мати серйозні наслідки для економіки України. Титан є критично важливим для аерокосмічної, автомобільної та медичної промисловості. Основним елементом є виробництво губчастого титану, з якого виготовляють металевий титан, необхідний для авіації, ракетобудування та військово-промислового комплексу.
Україна є одним з небагатьох виробників губчастого титану у світі, і її Запорізький титано-магнієвий комбінат є єдиним в Європі виробником цього матеріалу. Втрата цього виробництва може мати серйозні наслідки не лише для України, але й для західних країн, що покладаються на постачання з України.
Корозійні інвестиції, які переслідують політичні цілі підриву економіки, вже завдали значних збитків різним галузям в Україні.
“Аналіз показує, що з 1995-го по 2021 рік із понад 1,5 тис. стратегічних підприємств України, які рішенням Кабінету міністрів було передано на приватизацію, близько 42% ліквідовані або перебувають на стадії банкрутства. Найбільш уразили корозійні інвестиції переробну промисловість — близько 50% втрат, видобувну промисловість і кар’єри — майже 47%, наукову та технічну діяльність — близько 35%”, — йдеться у статті.
Продаж стратегічних підприємств під час війни, особливо тих, що видобувають титан, цирконій та гафній, може мати катастрофічні наслідки, зазначають експерти.
“Виставлені на приватизацію об’єкти критично необхідні рф, і протягом тривалого часу вона вдається до спроб встановити над ними контроль. Добивши напівзруйновану та виснажену переробну титанову промисловість України, росіяни позбавлять нас надії на повоєнний розвиток титанової галузі на роки наперед. Відбудова титанової промисловості — надзвичайно комплексне і багаторівневе завдання, від вирішення якої залежить не лише економіка, а й національна безпека України та, без перебільшення, великою мірою і країн Заходу”, — попереджають експерти.
Україна — основний постачальник титану до рф
Зазначається, що саме Україна була основним постачальником титанової сировини до рф.
2013 року, напередодні початку російської агресії, з України поставлялося 98,9% від загального російського імпорту титанової сировини.
“Зауважимо, що на той час росія взагалі не мала хімічного виробництва, яке потребувало б титанового концентрату. Тобто вся ця сировина йшла на виготовлення металевого титану, а в подальшому на виробництво літаків, ракет, кораблів та іншої продукції ВПК. Не зупинились, а, навпаки, зросли в абсолютних цифрах поставки і після початку агресії. Як показує аналіз міжнародних відкритих баз даних, у тому числі і даних ООН, з 2013-го по 2021 рік саме Україна залишалась основним постачальником титанової сировини в росію”, — підкреслюють експерти.
Середньорічні поставки з України в цей період становили близько 80% від загальної кількості російського імпорту, а в деякі роки ця частка перевищувала 90%. Це означає, що український титан міг використовуватися для виробництва зброї, яка зараз використовується проти України.
Експорт титану не контролюється Держслужба експортного контролю
Борщевська і Савченко також наголошують на тому, що експорт Україною рутилових концентратів, а також інших компонентів для виготовлення металевого титану і навіть готової продукції з металевого титану з невідомих, але дивних причин не контролюється Державною службою експортного контролю України.
Непояснимо і нелогічно виглядає відсутність процедури отримання дозволу від ДСЕКУ на експорт титанової продукції. Така процедура вимагала б від українських експортерів вказувати кінцевого отримувача продукції, перевіряти його і забезпечувати постачання саме зазначеному споживачеві.
Здивовує і нелогічно виглядає те, що ільменітові концентрати, які йдуть на білила, гуму, папір і пластик, підлягають експортному контролю, тоді як рутилові концентрати та напівфабрикати для виготовлення металевого титану — ні.
Наслідки для економіки та промисловості
Це створює передумови для забезпечення російської промисловості (у тому числі ВПК) якісною українською сировиною та для розвитку міжнародних кримінальних посередницьких схем із реалізації цих постачань.
Сьогодні в титановій галузі економіки склалася така ситуація:
- Державна власність включає три найбільші видобувні підприємства та стратегічні підприємства переробної галузі.
- У державній власності також перебувають провідні профільні наукові заклади.
Це створює умови для розвитку вертикально інтегрованого промислового виробництва конкурентоспроможної кінцевої продукції, заснованої на вітчизняному видобутку сировини.
Випуск кінцевої продукції приносить значний прибуток. Експерти підкреслюють, що приватизація видобувних підприємств може завдати нищівного удару по переробній промисловості України. Відсутність постачання руди та концентратів з приватизованих підприємств на вітчизняні підприємства може стати реальним наслідком приватизації.
Для збереження стратегічно важливого виробництва титану уряд України має ретельно переглянути свою політику приватизації, забезпечити надійний контроль за експортом стратегічних матеріалів і вжити заходів для запобігання корозійним інвестиціям. Це допоможе захистити національні інтереси та забезпечити економічну і військову безпеку країни.