У Трампа заявили, що ядерна зброя України належала росії: чи справді це так
26 Березня 09:25
Ядерна зброя, яка після розпаду СРСР залишилася в Україні, насправді належала росії. Таку заяву зробив спецпредставник Президента США Річард Гренелл, повідомляє Комерсант український.
“Давайте внесемо ясність щодо Будапештського меморандуму: ядерка була російськими залишками. Україна віддала ядерку назад росії. Вона не була українською. Це незручний факт”,
– написав він в Х.
Йому відповів експосол США в Україні Стівен Пайфер.
“Я допомагав укладати Будапештський меморандум. Гренелл абсолютно не правий. Ядерні боєголовки в Україні були радянськими, а не російськими. Боєголовки перебували в одноосібному зберіганні України. Міжконтинентальні балістичні ракети та бомбардувальники були ліквідовані в Україні, за винятком невеликої кількості, відправленої до росії задля списання боргів”,
– написав дипломат.
Він додав, що та невелика кількість боєголовок, яка була відправлена до росії, теж надсилалася на ліквідацію. І Україна робила це значною мірою тому, що росія зобов’язалася поважати її суверенітет і територіальну цілісність та не застосовувати проти неї сили.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Ядерне роззброєння України і Будапештський меморандум
Після розпаду СРСР у 1991 році Україна отримала у спадок третій за величиною ядерний арсенал у світі. На її території залишалося від 1514 до 2156 стратегічних ядерних боєголовок і від 2800 до 4200 тактичних ядерних зарядів. Це становило значну частину ядерного потенціалу колишнього Радянського Союзу, що робило Україну де-факто ядерною державою.
У 1992 році розпочався процес ядерного роззброєння: тактичні ядерні боєприпаси були оперативно переміщені до росії для знищення, і вже в травні того ж року останній ешелон з ними прибув на російські заводи. Питання стратегічної ядерної зброї залишалося відкритим: США наполягали на її ліквідації, а росія вимагала передачі під свій контроль.
У 1994 році Україна остаточно відмовилася від стратегічної ядерної зброї в обмін на міжнародні гарантії безпеки. 5 грудня 1994 року в Будапешті було підписано Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Його від імені своїх держав підписали лідери України (Леонід Кучма), Росії (Борис Єльцин), США (Білл Клінтон) і Великої Британії (Джон Мейджор).
Відповідно до меморандуму, підписанти надали Україні гарантії незалежності, суверенітету та територіальної цілісності, зобов’язуючись утримуватися від погроз силою чи її застосування, а також економічного тиску. У відповідь Україна відмовилася від ядерної зброї, значну частину якої було знищено на її території, а решту боєголовок передано до росії для утилізації. Процес денуклеаризації завершився у 1996 році, коли Україна офіційно стала без’ядерною державою.
Після російської агресії в 2014 році окремою темою для дискусій стали різночитання тексту меморандуму. В українському перекладі документу йдеться про «гарантії безпеки», проте в англомовному оригіналі використано термін “assurances”, що означає скоріше «запевнення», ніж юридично обов’язкові гарантії. Виходить, що жоден з підписантів не взяв на себе твердих зобов’язань щодо захисту України. Це стало приводом як для критики рішень української влади початку 1990-х, яка фактично обміняла ядерний статус на декларативні обіцянки без механізму виконання, так і для критики підписантів меморандуму.
