Ціни на ліки не знижуються: хто винен і чому провалилася заборона маркетингових угод
3 Квітня 20:46
Після того, як за рішенням Ради національної безпеки та оборони (РНБО) були тимчасово заборонені маркетингові договори з аптеками, виробники відмовилися знижувати відпускні ціни на ліки. Про це розповів член комітету Верховної Ради Юрій Заславський в інтерв’ю УНН, передає Комерсант український.
Заборона маркетингових угод між аптеками та виробниками ліків, яка мала б зменшити кінцеву вартість препаратів для споживачів, поки що не дала очікуваного ефекту. Ба більше, на фармацевтичному ринку утворилася критична ситуація, яку народний депутат України Юрій Заславський назвав колапсом. Ціни на лікарські засоби продовжують зростати, і відповідальність за це парламентар покладає насамперед на виробників.
Маркетинг заборонили, але ціни — зросли
За словами члена парламентського комітету з питань здоров’я нації, маркетингові договори дозволяли аптечним мережам отримувати додаткові доходи за просування певних препаратів. Згідно з оцінками самих виробників, такі угоди коштували їм 40–60% від вартості кожного проданого препарату. Саме на це вони посилались, пояснюючи високі відпускні ціни у 2022–2024 роках.
Читайте також: Українські аптеки оштрафовано на 213,4 тис. грн за завищення цін на ліки
Нардеп зазначив, що після того, як 1 березня 2025 року ці маркетингові практики були офіційно заборонені, жодне суттєве зниження цін із боку заводів не відбулося. Натомість аптеки, втративши значну частину доходів, були змушені самостійно підвищити торгові націнки, щоб покрити свої базові витрати — оренду, зарплати, комунальні послуги.
“Якщо заборонили маркетинг — зменшіть вартість ліків хоча б на цей відсоток. Але цього не сталося. Ціни знову підвищилися”, — наголосив Заславський.
Виробники — в тіні, аптеки — під ударом
Політик нагадав, що вартість лікарських засобів в Україні на 72% формується саме на етапі виробництва. Однак у публічному просторі відповідальність намагаються перекласти на роздріб — мовляв, саме аптеки створюють “захмарні” ціни. Нардеп називає це маніпуляцією, адже прибутковість аптек залежить від конкретної позиції, і багато препаратів, особливо життєво важливі, продаються з мінімальною націнкою.
“Аптека — це бізнес із 5 тисячами найменувань. І маржинальність у кожному випадку інша. Звинувачувати аптеки — зручно, але несправедливо”, — пояснив він.
Падіння доходів бюджету і ризик тінізації
Юрій Заславський звернув увагу й на фіскальний аспект проблеми. До заборони аптечні мережі сплачували податки з доходів, отриманих у рамках маркетингових угод. Відтепер ці надходження зникнуть, що зменшить податкові збори до держбюджету.
На додаток він застеріг, що повна відмова від маркетингу без створення прозорої альтернативи може призвести до зростання тіньових схем — коли рекламні чи бонусні послуги здійснюватимуться неофіційно або через інші юридичні механізми.
“Маркетинг — це інструмент. Якщо його вилучити повністю, нічим не замінивши — система дасть збій”, — зауважив депутат.
Європейський досвід: баланс, а не заборона
Виходом, на думку Заславського, має бути повернення маркетингових угод, але в прозорій формі — з оподаткуванням і звітністю. Він нагадав, що в ЄС діє інша логіка: маркетинг рецептурних препаратів заборонений, натомість безрецептурні просуваються вільно в рамках ринкових правил.
Читайте також: Зеленський доручив зробити ціни на ліки доступнішими для українців
Україна ж, вважає нардеп, повинна брати приклад із країн, де держава не забороняє, а регулює, стимулюючи чесну конкуренцію.
“Не в монополії проблема — її немає. На одній вулиці може бути п’ять аптек. Проблема в тому, що держава втручається, але не створює чіткого регламенту. А без нього — хаос”, — додав він.
Що далі?
Проблема ціноутворення на ліки в Україні — комплексна. З одного боку — завищені відпускні ціни, з іншого — відсутність прозорого механізму підтримки аптечних мереж після скасування маркетингових договорів.
На думку Юрія Заславського, ключем має стати системне регулювання всієї вертикалі: від виробника — до роздрібного продавця. І це повинно базуватись не на заборонах, а на економічній доцільності, прозорості та європейських стандартах регулювання.
