“Система закрила очі на смерть мого батька”: студентка з Нового Саду про причини, перебіг і перспективи протестів у Сербії
30 Травня 09:39
ІНТЕРВ'Ю
Сербія сьогодні перебуває в епіцентрі подій, які можуть визначити майбутнє не лише країни, але й усього Балканського регіону. Вже понад пів року тут тривають масштабні студентські протести, які отримали широку підтримку громадянського суспільства. За даними соціологічних опитувань, більшість сербів схвалює як вимоги протестувальників, так і самі акції протесту.
Усе почалось із трагедії. 1 листопада 2024 року у місті Новий Сад обвалився бетонний навіс на залізничному вокзалі, внаслідок чого загинули 16 людей, включно з дітьми. Це викликало масові протести по всій Сербії, які не вщухають до цього часу. Громадськість звинуватила владу в корупції та недбалості під час реконструкції вокзалу. Як це буває, невдоволення і вимоги розросталися і викликали до життя цілий політичний рух, спрямований на кардинальні зміни у суспільстві та державі.
В Україні Сербію традиційно сприймають як проросійську державу — і для цього є підстави. Президент держави та глава Сербської православної церкви регулярно відвідують Москву, підтримуючи тісні зв’язки з Кремлем. Така позиція багато в чому пояснюється історичним досвідом Сербії, зокрема й наслідками балканських воєн 1990-х років, які сформували сучасну зовнішню політику Белграда.
Водночас нещодавні події свідчать про можливі зміни в настроях суспільства.
У цій складній ситуації для українців принципово важливо зрозуміти: що насправді відбувається за лаштунками сербських протестів і чи здатна ця країна переглянути свої геополітичні пріоритети на користь євроінтеграції?
Відповіді на ці питання «Комерсант Український» шукатиме в інтерв’ю зі студенткою-активісткою з Нового Саду. Міліца Попович бере активну участь у протестах і розповість про події зсередини.
Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Чому ви вирішили взяти участь у протестах?
Мене звати Міліца Попович, я живу в Новому Саді та навчаюся на факультеті спорту і фізичного виховання. Також я працюю персональним тренером — люблю рух, працювати з людьми, вірю в здоровий спосіб життя, але також у здорове суспільство.
Вже давно я спостерігаю за тим, що відбувається в нашій країні — злочини залишаються безкарними, корупція — на кожному рівні, повна втрата справедливості. Ті, хто шкодить суспільству, вільно гуляють, тоді як ті, хто намагається жити чесно, стикаються з постійними перешкодами.
На жаль, я особисто відчула цю несправедливість: мій батько помер через лікарську помилку, і система закрила на це очі. З того часу я маю глибоке співчуття до жертв цієї системи — я відчуваю їхні трагедії як свої власні. Саме тому я більше не можу мовчати.
Разом із друзями я рішуче засуджую стан, у якому опинилася Сербія. Я приєдналася до протестів, бо хочу, щоб моя майбутня родина, мої діти, росли в нормальній Сербії — у країні, де працює охорона здоров’я та освіта, де захищається природа, де немає місця для корупції, і де поважаються справжні цінності. А не в суспільстві, де мафія — це приклад для наслідування, а правда і справедливість — прояв слабкості.
Ми боремося, бо віримо, що ця країна може — і повинна — стати кращою.
З якими проблемами зіштовхнулася Сербія під час правління Президента Вучича та його уряду?
Сербія переживає глибоку політичну, інституційну та моральну кризу. Уся система влади пронизана корупцією, кумівством і страхом, а інститути перетворилися на пусті форми, що більше не служать людям.
Державні кошти витрачаються непрозоро, через фіктивні тендери та кулуарні угоди. На ключові посади призначають некомпетентних партійних кадрів, а не фахівців. Компетентність не цінується — цінується покора.
Судова система не є незалежною, медіа перебувають під тиском, а опозицію систематично знеціюють. Люди втрачають віру в інституції, бо бачать, що справедливості немає — злочинці і пов’язані з політикою особи залишаються безкарними, тоді як звичайні громадяни несуть відповідальність за дрібниці.
Освіта і медицина руйнуються, а молодь масово виїжджає з країни, бо не бачить майбутнього. Замість інвестицій у знання, розвиток і людей — все йде на централізацію влади та контроль. Поліція і прокуратура мовчать, навіть коли порушуються базові права людини.
Все це створює атмосферу безсилля, шантажу і страху — тому ці протести не лише політична боротьба, а боротьба за гідність і справедливість.
“Трагедія у Новому Саду стала символом усього неправильного”
Чому трагедія на вокзалі Нового Саду спричинила такі довготривалі протести? Це виступ проти чинної влади чи вимога покарати злочинців, причетних до поганого ремонту вокзалу?
Трагедія, в якій загинуло 16 людей, глибоко вразила громадян, оскільки викрила безвідповідальність системи та влади. Люди усвідомили, що таке може статися з кожним — і все це через некомпетентність, корупцію та повну недбалість влади.
Протести стали масовими, оскільки цю трагедію розглядали не як поодинокий випадок, а як наслідок багаторічного інституційного розпаду, коли інституції більше не захищають громадян, а служать інтересам владних структур. Жодна з відповідальних сторін не була притягнута до відповідальності, а влада мовчала — як це було незліченну кількість разів раніше. Залізнична станція стала символом усього неправильного — це була та крапля, яка переповнила чашу, розв’язавши накопичене роками громадське невдоволення.
За опитуваннями, 80% громадян Сербії підтримує вимоги студентських протестів, а 64% безпосередньо підтримують самі виступи. Чому саме студенти, а не політична опозиція стали на чолі протесту?
Як студентка, я вважаю, що ми взяли на себе ініціативу в протестах, бо ми приносимо свіжу, молоду та освічену енергію, не обтяжену політичним тиском чи компромісами. Ми є новим голосом у суспільстві — чесним та автентичним, без багажу минулих невдач чи компромісів. Політична опозиція роками систематично дискредитувалася та перебуває під постійним тиском з боку контрольованих режимом ЗМІ, які зображували її негативно, практично не залишаючи опозиції жодних шансів самостійно протистояти уряду. На відміну від них, ми, студенти, ніколи не брали участі в політичних іграх, раніше не брали активної участі в політиці та не підпадаємо під іноземний вплив. Саме тому люди бачать у нас справжніх агентів змін і сподіваються на краще майбутнє в Сербії. Ця чесність та нова енергія дозволили нам стати головними рушіями цих протестів і дають нам реальний шанс досягти значущих змін у суспільстві.
“Наші вимоги – це очікування від демократичного суспільства”
Які вимоги студенти висунули владі? Чому серед них немає заклику до відставки президента, розпуску парламенту та вимоги заборони їм брати участь у нових виборах?
Студентські вимоги не повинні бути вимогами — вони повинні бути гарантовані належним функціонуванням системи. Однак хвиля студентських протестів вибухнула після насильницького інциденту, в якому студенти Факультету драматичних мистецтв (ФДМ) у Белграді були фізично атаковані, коли вони мирно блокували рух транспорту протягом 15 хвилин, щоб вшанувати жертв трагедії в Новому Саді. Нападники, спочатку неідентифіковані, виявилися членами правлячої Сербської прогресивної партії.
У відповідь студенти ФДМ ініціювали блокаду факультету, до якої невдовзі приєдналися інші факультети Белградського університету, а пізніше університети в Новому Саді, Нишу, Крагуєваці та Новому Пазарі. Студенти висунули чотири початкові вимоги:
- Публічне оприлюднення всієї документації, пов’язаної з реконструкцією залізничного вокзалу в Новому Саді. На сьогодні повна документація залишається недоступною.
- Офіційне розслідування та переслідування відповідальних за напади на студентів та професорів, особливо якщо вони є державними службовцями.
- Зняття всіх звинувачень проти студентів, заарештованих або притягнутих до відповідальності під час мирних протестів.
- Збільшення національного бюджету на вищу освіту на 20%.
Під час однієї з найбільших студентських демонстрацій у новітній історії Сербії, що відбулася 15 березня, під час 15-хвилинної хвилини мовчання спалахнула паніка через невстановлений акустичний пристрій. Це призвело до п’ятої вимоги — ретельного розслідування інциденту та використаної технології, яка зірвала мирний протест і спричинила страх і дезорієнтацію. Пізніше прокуратура попередила, що будь-хто, хто поширює інформацію про пристрій, може зіткнутися з юридичними наслідками, і жодних офіційних медичних записів не було оприлюднено, незважаючи на численні скарги на здоров’я. Багато протестувальників повідомляли про такі симптоми, як запаморочення, нудота та дзвін у вухах.
Шоста вимога була додана, коли президент Сербії увійшов до лікарняної палати, де лікували постраждалих від опіків високого ризику з Північної Македонії, у супроводі повної команди ЗМІ. Студенти-медики засудили порушення стерильного протоколу та інституційної етики. Президент публічно заявив, що «сам упустився», відкинувши критику та юридичні занепокоєння.
Студенти по всій країні наполягають на тому, що це не політичні вимоги, а основні очікування у демократичному суспільстві.
Коли стало зрозуміло, що уряд не реагуватиме на їхні вимоги — не пропонуючи ні справедливості, ні прозорості, ні підзвітності — студенти усвідомили, що проблема набагато масштабніша, ніж окремі інциденти.
Те, що починалося як протест проти насильства та мовчання, перетворилося на вимогу структурних змін: розпуск Народних зборів [парламент держави – ред.] та призначення нових парламентських виборів.
Це не просто студентський протест. Це зростаючий громадянський рух, який ґрунтується на переконанні, що Сербія заслуговує на інституції, які служать її народу, а не владі.
Вибори — це не кінець, а те, з чого починається відбудова.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
“Є чітка схема насильства щодо протестувальників”
В Україні під час протестів 2014 року злочинний режим Януковича хотів застосувати законодавчі обмеження як підставу для силової перемоги над протестом. Чи готова влада в Сербії піти на силовий сценарій і застосувати силу для розгону протесту та встановлення диктатури?
Виходячи з останніх подій, можна зробити висновок, що влада Сербії використовує різні форми сили та залякування, щоб придушити студентські протести, навіть якщо вони є цілком мирними та демократично легітимними.
З моменту обвалу навісу на залізничному вокзалі в Новому Саді 1 листопада 2024 року, який став початковим поштовхом до протестів, було зафіксовано численні напади на студентів та громадян, часто без належної реакції з боку відповідних установ.
Серед найбільш значущих інцидентів:
- Новий Сад, 28 січня 2025 року — Група осіб у масках напала на студентів перед офісами урядової Сербської прогресивної партії. Одна студентка отримала перелом щелепи, а студент філософського факультету отримав незначні травми. Чотирьох нападників було заарештовано. Після інциденту прем’єр-міністр Мілош Вучевич та мер Мілан Джурич подали у відставку.
- Белград, 13 січня 2025 року — Під час нічної блокади юридичного факультету на студентів напали зі скляними пляшками. Одну студентку зіштовхнули зі сходів. Шістьох студентів було поранено, а одного нападника було заарештовано.
- Белград, 16 січня 2025 р. — Водій навмисно збив студентку та проїхався з нею на капоті автомобіля кілька десятків метрів. Вона отримала серйозні травми. Водія заарештували.
- Белград, 24 січня 2025 р. — На вулиці Юрія Гагаріна в Новому Белграді авто врізалося в студентку та кількох інших людей. Студентка впала з машини на бордюр і вдарилася головою. Відразу після інциденту було висунуто звинувачення у замаху на вбивство, але через два тижні його перекваліфікували на порушення громадського порядку.
- Новий Пазар, 19 лютого 2025 р. — Водій на великій швидкості врізався в групу демонстрантів під час блокування дороги. Одна студентка отримала легкі травми.
- Ниш, 30 березня 2025 р. — На декана філософського факультету Наталію Йованович напали з ножем і порізали їй руку. Раніше їй погрожували. Президент применшив значення інциденту, сказавши: «Це був просто маленький ніж — як різання печінки».
- Чачак, 16 січня 2025 р. — Вчитель релігійної освіти, який публічно підтримав страйк вчителів, отримав погрози та тиск після зустрічі з мером, що призвело до посилення протестів та громадської підтримки.
- Новий Сад, 27 березня 2025 р. — Близько десяти бандитів напали на студентів факультету спорту та фізичного виховання. Один студент отримав перелом щелепи та потребував накладання швів. Цей інцидент глибоко вразив багатьох.
- Новий Сад, 28 квітня 2025 р. — Під час мирного протесту перед факультетом спорту та фізичного виховання поліція та жандармерія застосували надмірну силу. Професорку філософського факультету кинули на землю, професора вдарили кийком, а багатьох протестувальників побили та застосували сльозогінний газ.
- Белград, 15 березня 2025 р. — Під час великого протесту було застосовано звукову гармату, що спричинило травми та страждання. Моя сусідка по кімнаті відчувала нудоту та дзвін у вухах протягом кількох днів, хоча вона не була поблизу центру протесту.
Це лише декілька з багатьох інцидентів, що відбуваються майже щодня. Існує чітка схема систематичного тиску та насильства щодо громадян, які висловлюють законне невдоволення. Хоча режим не використовує відкриту диктаторську силу, має місце вибіркове застосування насильства, інституційне зловживання та спроби залякування.
Існують обґрунтовані побоювання, що репресії можуть ще більше посилитися, якщо посиляться протести. Тим не менш, громадяни та студенти демонструють велику мужність і рішучість у своїй боротьбі за правду, справедливість та гідність.
“Акцент – на мирному опорі та залученні міжнародної підтримки”
Студентські виступи тривають вже досить довго, з осені. 15 березня цього року в Белграді на протест зібралося близько мільйона громадян. Але його результати багатьох розчарували. Чи відчувають люди втому від протестів, які не допомагають задовольнити вимоги студентів?
Так, можливо, люди відчувають певну втому, що зрозуміло, враховуючи, як довго це триває. Але навіть попри це, підтримка, яку ми отримуємо, все ще величезна і надходить з усіх боків. Ми робимо все можливе, щоб знайти спосіб якомога швидше просунути справи вперед.
Ми повністю усвідомлюємо, що уряд відмовляється співпрацювати, і що ця навмисна затримка спрямована на те, щоб виснажити людей, змусити їх здатися, щоб нічого не змінилося. Але втома не може бути приводом для зупинки. Суть у тому, щоб продовжувати чинити тиск – чим більше, тим краще.
Нашою метою ніколи не було, щоб протести залишалися зосередженими лише в Белграді. Ось чому студенти їздять на велосипедах і ходять пішки з міста в місто, з села в село – щоб поговорити з кожною бабусею та дідусем, пояснити, що насправді відбувається, бо ми знаємо, що контрольовані режимом ЗМІ спотворюють правду. Люди повинні розуміти, чому ми протестуємо і чому факультети блокуються, а не бути в полоні хибних наративів, що просуваються пропагандою.
Те, що наші вимоги ще не виконано, не означає, що цього не буде зроблено. За достатнього тиску зміни можливі. Якби система працювала належним чином, цих вимог навіть не було б. Ми повинні усвідомлювати, що це довга та важка боротьба проти системи, яка корумпована вже понад десять років. Але це не означає, що ми зупинимося.
Чи готові студенти та громадяни захищати себе та протидіяти владі у разі силового сценарію?
Рух характеризується своєю відданістю принципам ненасильства. Студенти організовували мирні демонстрації, такі як 1300-кілометровий велопробіг до Страсбурга, щоб підвищити обізнаність людей. Хоча існує тверда рішучість твердо стояти проти гноблення, акцент залишається на мирному опорі та залученні міжнародної підтримки для стримування будь-яких силових дій з боку влади.
53% громадян готові підтримати студентський список під час виборів. Чи може організоване студетство отримати перемогу на виборах без досвіду участи та захисту результату?
Хоча існують проблеми, зокрема занепокоєння щодо прозорості виборів та потенційних маніпуляцій, значна громадська підтримка студентського руху вказує на життєздатний шлях до успіху на виборах. Побудова альянсів з організаціями громадянського суспільства та залучення міжнародних спостерігачів можуть допомогти забезпечити справедливий виборчий процес. Низовий характер руху та широка підтримка створюють міцну основу для політичної участі.
Чи хочуть студенти, щоб Сербія стала членом Євросоюзу?
Це питання свідчить про очікування негайної позиції щодо складних питань, які дійсно потребують вдумливого громадського діалогу, демократичних процесів та, де це доречно, референдумів, щоб відобразити волю більшості громадян.
“Ми віримо в справедливість і завжди стоїмо на боці жертв”
Сербія продавала Україні снаряди. Нещодавно відправила фінансову допомогу. Чи підтримують сербські студенти Україну? Чи повинен світ підтримати Україну в її захисті від російської агресії?
Від імені студентів можу сказати, що ми рішуче засуджуємо всі форми насильства, агресії та війни, що використовуються в політичних цілях. Наша країна зазнала значних труднощів і втрат, включаючи невинні життя, і ми продовжуємо гоїтися від цих ран. Ми віримо в справедливість і стоїмо на боці жертв, ніколи не виправдовуючи насильство чи гноблення.
Чи вважаєте ви, що серби та українці повинні розвивати наші двосторонні відносини? Чи, може, з їх перезавантаженням слід почекати до закінчення війни в Україні, бо серби не хочуть погіршувати свої зв’язки з росією?
Я вважаю, що серби та українці повинні почати розвивати свої двосторонні відносини зараз, не зволікаючи.
Так, це правда, що Сербія традиційно мала міцні емоційні та історичні зв’язки з росією — ми поділяємо православну віру, схожу культуру та давні зв’язки. Ніхто цього не заперечує. Але водночас багато хто з нас засуджує війну в Україні, бо страждають звичайні люди — мирні жителі — і все це через політичні ігри більших держав, що є глибоко неправильним.
Я не думаю, що Сербію слід змушувати «вибирати сторону», сліпо слідуючи за кимось. Ми не проти України. Навпаки — розуміння та солідарність з людьми, які страждають, повинні існувати, незалежно від того, які політичні відносини існують. Ми не підтримуємо агресію. Ми не підтримуємо насильство.
Також Балкани не слід утискати в той чи інший геополітичний блок просто заради цього. Річ у тому, щоб ми обрали свій власний шлях — і на цьому шляху чому б нам не мати нормальних, навіть міцних відносин з Україною? Ми могли б співпрацювати в багатьох сферах: культура, освіта, енергетика, наука… І дедалі більше людей у Сербії це розуміють, незважаючи на офіційну політику.
Чи хотіли б ви відвідати Україну? Кого із відомих українців ви знаєте?
Я дуже хочу відвідати Україну. Вона видається країною з багатою історією, цікавою культурою та гарними містами. Я хотіла б побачити Київ і Львів, скуштувати традиційну їжу та познайомитися з місцевими жителями.
З відомих українців я знаю Джамалу – вона виграла Євробачення у 2016 році. Звісно, знаю Андрія Шевченка та братів Кличко. Також я знаю Казимира Малевича – він був важливою фігурою в авангардному мистецтві.
Автор: Юрій Луцький
