Стратегічні збитки росії: що втрачено і що залишилось у рф після історичної операції СБУ

2 Червня 15:09

РОЗБІР ВІД «Комерсант Український»

1 червня 2025 року Служба безпеки України провела одну з найзухваліших операцій у російсько-українській війні: за даними СБУ, внаслідок дронової атаки в тилу росії було уражено 41 стратегічний військовий літак. У службі стверджують, що це близько третини стратегічних носіїв крилатих ракет в рф.

За оцінками українських силовиків, збитки для російської армії становлять понад 7 мільярдів доларів. І що важливіше — частину з цих літаків неможливо відновити або побудувати заново, адже вони зняті з виробництва або виготовлялися ще за СРСР із комплектуючими, яких нині просто не існує.

Чому це важливо

Стратегічна авіація — це не просто літаки. Це головний інструмент росії для нанесення масованих ракетних ударів крилатими ракетами великої дальності, зокрема по об’єктах в Україні. Ту-95МС і Ту-160 здатні запускати ракети з тисяч кілометрів — не заходячи в український повітряний простір. А літаки А-50 забезпечують управління та наведення в повітрі, без яких ефективність бойових місій знижується в рази.

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Що саме втратила росія

У цій статті «Комерсант Український» детально розповість про чотири типи літаків, які, за інформацією СБУ, були знищені або виведені з ладу в результаті української атаки: Ту-95МС, Ту-22М3, А-50 і Ту-160. Вони вважаються найціннішими одиницями російської дальньої авіації. Розглянемо їхні характеристики, роль у війні, вартість і поточну чисельність у рф. При підготовці матеріалу ми користувалися виключно відкритими джерелами.

Ту-95МС: «Ведмідь» з крилатими ракетами

Стратегічний бомбардувальник-ракетоносець з турбогвинтовими двигунами, розроблений КБ Туполєва в середині ХХ ст. Він призначений для ураження важливих цілей противника на великій дальності (включно з ядерною зброєю) за будь-яких погодних умов.

Екіпаж: 7 осіб.
Дальність польоту: до 13 000 км (бойовий радіус ≈6500 км).
Максимальна швидкість: ≈920 км/год (≈830–950 км/год на великих висотах).
Озброєння: крилаті ракети «повітря–земля»: внутрішній бомболюк вміщує до 6 ракет Х-55/Х-555, а на зовнішніх підвісках може нести до 12 новіших Х-101/102; також є зенітно-камерні кулемети (для самозахисту) і бомби (загальна маса корисного навантаження ≈9 000 кг).
Вартість: один стратегічний бомбардувальник оцінюється в сотні мільйонів доларів. Для порівняння, модернізований Ту-160 коштує ≈250 млн дол., а літак типу А-50 – ≈330 млн.
Час виготовлення: нових Ту-95МС не виробляють (останній фюзеляж зібрано в СРСР), відновлення старих літаків (ремонт/модернізація) займає від кількох місяців до років.
Статус виробництва: серійне виробництво не ведеться. Українських комплектуючих для Ту-95МС немає (раніше ракети Х-55 створювалися в Україні, але сам літак збирається з російських частин).
Чисельність: за даними The Wall Street Journal (IISS), до операції «Павутина» рф мала ~58 Ту-95МС. Після ударів щонайменше кілька літаків було знищено: супутникові знімки аеродрому «Белая» показали 3 знищених і 1 пошкоджений Ту-95МС.
Бази: традиційно базується на аеродромах далекої авіації – зокрема, 122-й Ту-95М полк на «Белой» (Іркутська обл.) та 184-й гвардійський полк на «Енгельсі» (Саратовська обл.). Звідси Ту-95 здійснюють ракетні удари по Україні (літають над Каспійським, Азовським і Чорним морями, Баренцевим морем).

Роль у стратегії рф

Ту-95МС – основний довготривалий носій крилатих ракет великої дальності, здатний уражати стратегічні цілі, у тому числі ядерного характеру. Вироблявся на авіазаводах у Таганрозі (КБ Бериева) і Пермі («Авіакор»). Перший політ – 1952 р., на озброєнні з 1956 (модернізована версія Ту-95МС з’явилась ~1981).

Стратегічне значення Ту-95МС важко переоцінити. Це один із ключових носіїв крилатих ракет великої дальності, здатний уражати цілі на відстані понад 5 тисяч кілометрів. У реальності ядерного стримування він виконує функцію “повітряної платформи”, яка здатна запускати ракети, не входячи у зону ППО противника. Через його велику дальність польоту він залишається в строю попри моральну застарілість.

Знищення одразу кількох Ту-95МС — удар не лише по реальному потенціалу стратегічної авіації рф, але й по її репутації як ядерної держави. Втрата таких літаків практично не компенсується, адже повноцінне виготовлення нових є технічно складним і тривалим — близько 5–6 років з урахуванням вузької спеціалізації виробництва.

Ту-22М3: надзвуковий «молот» російських військ

Надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець з регульованою геометрією крила. Розроблений КБ Туполєва на базі попередніх Ту-22М; на озброєнні з 1973 р. (модернізація М3). Призначений для ударів крилатими ракетами та авіабомбами по наземних і морських цілях (в тому числі з ядерними БЧ). Вироблявся на Казанському авіазаводі (КAPO) та в інших Туполєвських виробництвах.

Екіпаж: 4 особи.
Максимальна швидкість: 2300 км/год.
Максимальна дальність польоту: ≈6800 км.
Озброєння: до 3 надзвукових протикорабельних/стратегічних ракет Х-22 (або нових Х-32); внутрішні відсіки вміщують авіабомби (загальна маса ≈24 000 кг).
Роль: важливий ударний стратегічний носій росії, що забезпечує швидкі масовані ракетні удари. У ході війни застосовується для запуску надзвукових ракет великої дальності по Україні (переважно з Арктики).
Розробник: КБ Туполєва (виробник — Казанський авіазавод №22).
Вартість: приблизно $150–200 млн (точні дані не публікуються).
Час виготовлення: нових Ту-22М3 не будують (серійне виробництво закрито на початку 90-х); відновлення старих – також складне.
Статус виробництва: не виробляються з кінця 20 ст. Українських компонентів не містить.
Чисельність: перед операцією – 54 літаки; після – зафіксовано щонайменше 4 знищених на а/б «Белая» (знімки показали 4 Ту-22М3 у вогні).
Бази: головні аеродроми – «Оленья» (Мурманська обл.) і «Дягілєво» (Рязанська обл.) (також відома частина на Шайківці). Звідси Ту-22М3 регулярно запускали ракети по Україні.

Роль у стратегії рф

Ту-22М3 має особливу роль у контексті російсько-української війни. Це бомбардувальник оперативно-тактичного рівня, здатний нести керовані й некеровані боєприпаси. Саме він запускав ракети Х-22, які неодноразово вражали українські міста, серед них — Дніпро, Кременчук, Вінниця.

Знищення Ту-22М3 знижує здатність росії наносити далекі удари високої інтенсивності, особливо по тиловій інфраструктурі. Крім того, втрата таких машин завдає удару по іміджу російської авіації як сили “другої армії світу”, що базується на безкарному терорі з повітря.

А-50 «Шмель»: очі і вуха російської авіації

Літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління (AWACS) на базі транспортного Іл-76. Розроблений ОКБ Берієва, прийнятий на озброєння у 1984–1989 рр. (перший політ 1978). Використовується для створення панорамної повітряної ситуації: радарами “Вега” виявляє повітряні та морські цілі на дальності сотень кілометрів та керує групами літаків.

Екіпаж: 5 льотчиків + до 10 операторів (≈15 осіб).
Крейсерська швидкість: ≈800 км/год.
Практична дальність: ≈7500 км (без дозаправки).
Озброєння: відсутнє (літак нести озброєння не призначений; оснащений системами РЕБ і штатною системою самозахисту).
Роль: «око» стратегічної авіації – здійснює дальнє радіолокаційне патрулювання, може одночасно супроводжувати десятки цілей (до 50) в радіусі 230–400 км та передавати дані винищувачам. Контролює групи літаків над полем бою, підвищуючи ефективність ударів і захисту (Airborne Early Warning and Control).
Розробник: ОКБ Берієва (технічний керівник проєкту – МНІІ «Вега»); вироблявся на заводі в Ташкенті (Узбекистан).
Вартість: один А-50 коштує ≈330 млн дол.
Час виготовлення: нових А-50 не випускають (закінчили виробництво у 1990-х); модернізовані А-50У та новий проект А-100 – альтернативи.
Статус виробництва: не випускаються. В Україні колись виготовлявся сам літак (Іл-76) та радари, але нині комплектуючі російські або білоруські. Українських частин у сучасних А-50 немає.
Чисельність: вважається, що в рф близько 10–12 літаків А-50 перебувають в строю (ще 3–4 були на консервації). У 2022–24 рр. два А-50 збито на війні, наразі активних залишилось близько 9–10. Інформація про конкретні кількісні втрати під час «Павутини» відсутня.
Бази: основний аеродром – «Іваново–Північний» (Івановська обл.); також А-50 використовували «Дягілєво» (Рязань) і інші для ротації. Звідти вони піднімалися на чергування над західним та північним напрямками.

Роль у стратегії рф

А-50 є критично важливим елементом бойового управління у повітрі. Він забезпечує виявлення цілей, наведення винищувачів, моніторинг простору та передачу команд у реальному часі. Це повітряний центр управління, без якого повноцінна координація бойової авіації практично неможлива.

Знищення одного А-50 — це не просто втрата літака, а серйозне “осліплення” всієї системи ППО та ВПС рф у певному районі. Оскільки нових А-50 не виробляють, а модернізовані версії дуже рідкісні (А-50У), їх втрати є критично болючими. Україна вже збивала А-50 на початку 2024 року — і цей удар продовжує серію стратегічних поразок у повітрі.

Ту-160: «Білий лебідь» росії

Надзвуковий стратегічний бомбардувальник нового покоління з регульованим крилом. Розроблений ОКБ Туполєва на початку 1980-х, вважається найпотужнішим у сімействі «Ту». Призначений для завдання ударів крилатими ракетами на надвеликих відстанях (також може нести ядерні БЧ). На озброєнні з 1987–1989 рр.

Екіпаж: 4 особи.
Максимальна швидкість: 2200 км/год (≈Мах 2).
Максимальна дальність без заправки: ≈13 900 км. При дозаправці – практично необмежена.
Озброєння: до 12 крилатих ракет Х-55/Х-555 у внутрішньому відсіку та до 12 сучасних Х-101/102 на зовнішніх підвісках; може також нести вільнопадаючі бомби (загальна маса бомбового навантаження – десятки тонн). У всіх модифікаціях Ту-160 здатен застосовувати ядерні боєголовки.
Роль: головний надзвуковий носій крилатих ракет рф. З початком вторгнення регулярно підіймається для масових ударів по цілях в Україні (злітає звичайно з баз у глибині рф).
Розробник: ОКБ Туполєва; серійно вироблявся на Казанському авіазаводі (КAPO). Усього збудовано кілька десятків (близько 36 шт.). У сучасній модернізованій версії («Ту-160М2») будова поновлена: перший літак «із нуля» здійснив політ у січні 2022.
Вартість: один Ту-160М2 оцінюється в ≈250 млн дол.
Час виготовлення: радянське виробництво закрито 1991; після довгої перерви будівництво Ту-160М2 відновлено в 2010-х. Кожен новий «М2» будується роками (швидкість нарощеної програми – за кілька років на одиницю). Після повномасштабного вторгнення темпи знизилися через санкції.
Комплектуючі: у радянських літаках Ту-160 застосовувались українські гідромотори керування (виробництва Новокраматорського заводу), проте рф планує повністю перевести оснащення на власне виробництво.
Чисельність: перед війною – близько 13 активних машин. Під час операції «Павутина» з’явилися повідомлення про пошкодження двох Ту-160 на аеродромі «Белая». Якщо підтвердиться, після цих втрат залишилось близько 11 літаків (інші перебувають на ремонті чи модернізації).
Бази: основний аеродром – «Енгельс-2» (Саратовська обл.), де дислокується 121-й гвардійський полк Ту-160. Звідси Ту-160 регулярно вилітають для ракетних ударів над Україною.

Роль у стратегії рф

Ту-160 є гордістю російської стратегічної авіації. Це надзвуковий ракетоносець, здатний долати тисячі кілометрів із великою кількістю озброєння. Він входить до ядерної тріади рф як ключовий елемент повітряного компонента. Його завдання — завдати раптового масованого удару по ворогу, не входячи у його повітряний простір.

Кожен втрачений Ту-160 — це удар по довгостроковому потенціалу росії в стратегічному стримуванні. Нове виробництво таких машин — складний, багаторічний процес (6–8 років), а ресурси для нього в умовах санкцій обмежені. Українська атака по таких цілях — це не просто тактичний, а стратегічний успіх у глибокому тилу рф.

Цифри і висновки: стратегічний удар по російському майбутньому

Тип літака	Кількість у строю (2024)
Ту-95МС	47
Ту-160	20
Ту-22М3	57
А-50	21

Ці дані базуються на відкритих джерелах, зокрема на Вікіпедії, яка агрегує інформацію з різних авторитетних джерел.

Таким чином, загалом у росії на момент атаки було орієнтовно 145 літаків вказаних СБУ чотирьох моделей. Якщо орієнтуватися на ці дані і вірити даним Служби безпеки, то Україна вразила 28% від усієї кількости.

Варто зауважити, що СБУ може мати точніші дані, ніж, ті, що у відкритих джерелах. Тому саме цифра Малюка у 34% уражених стратегічних носіїв крилатих ракет може відповідати дійсності.

В будь-якому випадку, ідеться про близько третину потужностей.

Операція СБУ по знищенню літаків 1 червня — це не просто символічна акція, а справжній військово-економічний шок для росії. Якщо підтвердиться, що уражено понад 40 одиниць стратегічної техніки, це може мати довготривалі наслідки для російської здатності вести війну з повітря.

Більшість знищених машин — це літаки з надвисокою вартістю, які росія не здатна швидко замінити.

Частина з них вже не виробляється або вимагає імпортних деталей, у тому числі з України.

Навіть якщо росія зможе відновити частину з пошкоджених бортів, це займе роки і мільярди доларів.

Попереду — доведення масштабів втрат супутниковими знімками, а також реакція Кремля. Та вже зараз очевидно: повітряна перевага росії більше не виглядає непохитною. Як очевидно і те, що українська спецоперація увійде в підручники.

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Остафійчук Ярослав

Редактор