“Стратегічне завдання – зберегти державу і націю”, – Снєгирьов про територіальні поступки
28 Квітня 12:18
ДУМКА
Одним із ключових питань так званої “мирної” угоди, про яку США наразі домовляються з росією, є питання контролю територій та його визнання сторонами конфлікту і третіми сторонами. Так, напередодні запланованої зустрічі у Лондоні, куди так і не доїхав Держсекретар США Марко Рубіо, у пресі з’явилися повідомлення, що, за проєктом “мирної” угоди, США збираються юридично визнати російський статус Криму та фактично визнати інші окуповані території російськими (чи такими, що контролюються росією).
Українсько-британсько-європейська відповідь на цей проєкт полягала у тому, що спершу слід досягти режиму повного припинення вогню, а потім обговорювати територіальні питання. При цьому Україна не збирається будь-яким чином офіційно визнавати російський статус окупованих територій.
З відповідною заявою виступив і Президент України Володимир Зеленський. На це Президент США Дональд Трамп написав, що від України ніхто й не вимагав офіційного визнання Криму російським.
Тож, питання територій є одним з найголовніших у нинішніх геополітичних потугах світових гравців припинити російсько-українську війну. «Комерсант Український» попросив прокоментувати його військового експерта Дмитра Снєгирьова.
“Про кордони 1991 року вже не йдеться”
Перш за все, есперт наголошує на тому, що про повернення до кордонів 1991 року в офіційній українській риториці уже не йдеться. А саме така мета, нагадаємо, була озвучена в якості цілі війни для України відразу після повномасштабного російського вторгнення. Тепер же на питання, чи може Україна повернути Крим, президент Зеленський відповідає “дипломатичним шляхом“.
Що ж до окупованих територій, то Снєгирьов нагадує, що більшість із них було втрачено ще в 2014 році.
“Давайте називати речі своїми іменами – території, де-факто, були втрачені ще в 2014 році, підписанням “Мінськ-1” і “Мінськ-2″. Коли наразі заявляється, що ми можемо втратити території, то нагадаю, що 12% територій вже тоді були втрачені”,
– зауважує експерт ексклюзивно для .
Оскільки наразі озвучується, що росія окупувала 20% української території, то виходить, що до повномасштабного воргнення було окуповано більшу частину. І, звісно ж, ідеться, в першу чергу, про Крим.
“Варто говорити про те, що ми Крим, фактично, здали без бою. Тобто, починати треба з подій 2014 року. Маючи можливість захисту Криму, ми її не використали. Прикриватися політичною доцільністю і всіма іншими питаннями тут не варто”,
– вважає Снєгирьов.
“Захід зондує настрої українського суспільства”
Експерт наголошує на тому, що будь-яка подібна інформація – щодо тих чи інших територіальних поступок – з’являється в інформаційному просторі невипадково.
“Те, що публікують західні медіа – це контрольований витік інформації. Вони таким чином зондують настрої українського суспільства і військово-політичного керівництва з приводу можливих сценаріїв: як прореагують на подібні сентенції”,
– коментує експерт.
За приклад він наводить публікацію Financial Times про те, що у разі визнання Криму російським, росіяни виведуть свої війська з чотирьох українських областей. Ця публікація була спробою “промацати” реакцію російської сторони. А “зливом” напередодні лондонської зустрічі українців прозондували на подібний варіант розвитку подій.
Водночас експерт звертає увагу на більш небезпечну тенденцію – подібні заяви лунають уже цілком відкрито з уст офіційних осіб.
“Є висловлювання, наприклад, польського президента Дуди, де він говорить, що Україні треба буде пристати на територіальні поступки. Тобто, вже на політичній арені висловлюються подібні настрої. Причому з вуст очільника держави, яка є дружньою до України, територія якої використовується як хаб для військово-технічної підтримки нашої країни. Оці сценарії найбільш небезпечні”,
– вважає Снєгирьов.
Піти на поступки, щоб зберегти державність
За словами експерта, за кулісами зараз обговорюється ціла низка сценаріїв, що стосуються територій.
“Якщо наразі вкидаються раз по разу можливі варіанти розвитку подій – наприклад, виведення росіян з частини Харківської області, передачі нам під контроль Кінбурнської коси, – це значить, що зондуються всі можливі варіанти”,
– каже військовий експерт.
Він додає, що варто виходити з реальної ситуації та можливостей. Україна сьогодні не може військовим шляхом звільнити Крим та інші окуповані території. Тому залишається обговорювати інші варіанти, навіть якщо вони не подобаються.
За приклад угод, які давали стороні війни можливість домогтися свого пізніше, експерт наводить ситуацію з Ельзасом і Лотарингією, які Франція повернула собі через пів століття після того, як вони офіційно відійшли Німеччині у 1871 році. Схожими були і незручний Брест-Литовський мирний договір для росії, і навіть Хасавюртські угоди, після яких росія повернулася і таки окупувала Ічкерію.
“Це приклади невигідних угод для держав, де так само панували певні настрої, але було розуміння того, що треба зберегти державність в її класичному розумінні. Унашому випадку ідеться про самий феномен української державності і українську націю, як носій цієї державності. Збереження цих двох елементів – стратегічне питання”,
– запевняє військовий експерт.
Резюмуючи, він наголошує, що наголовнішим моментом цього “мирного” процесу є відкрита комунікація – влади з суспільством і всередині самого суспільства. Все інше – це питання політичної доцільности і обговорення.
