Російська пропагандистська машина розганяє нові фейки про ситуацію в Курській області. Без жодного фото- чи відео доказу так звані волонтери розповідають про нібито всіяні тілами цивільних узбіччя. Також відверто брешуть про найманців-поляків, які вбивали дітей у Суджі зі словами «щоб далі ваш рід не продовжувався». Комерсант український
розбирався, навіщо російська пропаганда намагається на словах перетворити місто Суджа на українську Бучу.
Пропагандистський ресурс Readovka публікує аудіозапис нібито волонтера Володимира, який бачив всипане тілами місцевих жителів місто Суджа. Каже, мирних мешканців взагалі розстрілювали. Навіть тих, хто просто проїжджав. Ба більше, посилається на слова невідомих «знайомих», які нібито бачили найманців-поляків, які вбивали дітей зі словами «щоб далі ваш рід не продовжувався».
Інформація, вочевидь, розрахована на росіян, в яких відсутнє критичне мислення і які не вимагатимуть доказів цим словам. Втім, з кожним днем пропаганді маніпулювати на теми операції в Курській області вже важче.
Документаліст побачив в Суджі злочини російських військових
Документаліст та військовий журналіст Богдан Пападін щойно повернувся з Суджі. Каже, тіл на узбіччях не бачив. Щоправда, помітив розстріляні цивільні автівки, але є нюанс.
«Я бачив кадри з дрона, які ніде не публікувалися, розстріляних цивільних автівок з підконтрольного боку російській стороні. Це перші дні наступу, коли росіяни намагалися виїжджати в бік Курська. Очевидно, що дезорганізація російських військ в перші 2-3 дні призвела до того, що вони стріляли по всьому, що бачили. Це були не тільки військові автівки, а й цивільні», — каже Богдан Пападін.
Як живуть росіяни під контролем українських військ?
Імовірно, зазначає документаліст, російські військові в якийсь момент подумали, що ДРГ пересіли на автівки цивільних і намагалися просунутися вглиб російської території. Втім, це абсурд, каже Пападін, так вже ніхто не воює.
Разом з тим в пропагандистських ресурсах бідкаються, як же живуть люди, які відмовилися виїжджати. Вищезгаданий так званий волонтер з рф переймається за свого 96-літнього дідуся, який залишився в Суджі. До вашої уваги кадри, як росіяни спілкуються та отримують допомогу від українських військових.
Так, місцевих на вулицях мало, всі сидять по будинках, але з деякими мешканцями вдалося поспілкуватися, каже документаліст Богдан Пападін.
«Зустрічав пенсіонерів, які відкриті до розмови, готові розмовляти. Характерний діалект Східної України. Ментально ці люди не росіяни. Так, за 20 років путінського режиму люди втратили відчуття свободи і стають жертвою російською режиму», — зазначає Богдан Пападін.
Водночас, не варто знімати відповідальність з таких «жертв путінізму”, зазначає Пападін. Впевнений, що навіть якщо ти не голосував за путіна і проти війни, відсидітися і відсторонитися від режиму не вийде.
«Спілкувався зі строковиками, які потрапили в полон. Адекватні, молоді люди, з ними приємно спілкуватися. Так, вони не хотіли воювати. Попри те, що вони не підписували контракт, тоталітарна російська машина все ж використала їх у своїх цілях. І тут уже питання до кожного росіянина. Скільки це буде продовжуватися?», — зазначає Богдан Пападін.
Росія намагається прикрити свої злочини за статусом «жертви»
Психолог та експерт із невербальної комунікації Валентин Кім в ексклюзивному коментарі для Комерсант український пояснює поведінку пропагандистів. Каже, що росіяни десятиліттями займаються демонізацією всього українського. Тож цей «тренд» на тлі подій в Курській області продовжили.
«Те, що вони намагаються із захоплення Суджі зробити свою власну Бучу — це цілком зрозуміла і дуже логічна поведінка. В цьому контексті немає глибокого психологічного підґрунтя. Вони приписують собі статус «жертви», який психологічно дає внутрішнє право на нечемні поступки. Тут чіткий причинно-наслідковий зв’язок», — зазначив Валентин Кім.
З іншого боку, зазначає психолог Кім, російська пропаганда займається запереченням найочевидніших неприємних речей про себе. Це стосується не лише злочинів, а й соціально-психологічних особливостей російської ментальності.
Авторка: Анастасія Федор