Що не так зі зведенням фортифікацій на Харківщині та хто за це відповідає – пояснює експерт
13 Травня 2024 20:15
ЕКСКЛЮЗИВ
У жовтні 2022 року уряд виділив Харківській обласній військовій адміністрації 300 млн грн для будівництва фортифікаційних споруд.
У квітні 2024 року президент Володимир Зеленський запевнив, що Харків є захищеним: “Що стосується оборонних рубежів, що стосується нашого війська, — сьогодні Харків не перебуває в небезпеці”, — сказав президент.
Вранці 10 травня російські війська перейшли на кількох напрямках кордон з Україною в Харківській області, зокрема, спробували прорвати оборону України під Вовчанськом.
Станом на 13 травня російські окупанти захопили ряд прикордонних сіл, і зараз тривають оборонні бої проти спроб росіян наступати й просуватися вглиб території України.
«Комерсант Український» спитав у директора інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, військового експерта Сергія Згурця про фортифікаційні споруди на Харківщині та чому наступ росіян виявився несподіваним?
Що не так із фортифікаційними спорудами на Харківщині? Чому так багато галасу, що для України цей наступ росіян виявився несподіваним?
Насправді, коли ми говоримо про фортифікації, то вони мають кілька рубежів. Якщо ми говоримо про ділянки, які отримують бригади, то вони мають облаштовувати лінію оборони своїми силами. І коли окремі військові звинувачують у тому, що ділянки непідготовлені (там, зокрема, де 57 бригада), то – це зона відповідальності самої бригади, яка мала забезпечити й оці всі фортифікації, і мінування там, де це можна було мінувати.
Перша лінія оборони зазвичай забезпечується інженерними бригадами, або полками на відстані 5-7 км, і за Вовчанськом така лінія оборони – збудована. І далі там є ще одна лінія оборони, ще за 5 чи 7 км. І оця третя лінія – це те, де обласні адміністрації отримували гроші, звітували про них і таке інше. І коли ми говоримо про фортифікацію цього рівня, то там є і бетон, і захист.
В будь-якому разі, якщо друга і третя лінії будуть гарно побудовані, але на них буде мало бійців, то сенс від цих ліній буде мінімальний, бо оборону забезпечують і особовий склад, і самі інженерні споруди.
Нині ми спостерігаємо анонсований контрнаступ? Як довго можемо так триматися?
Те, що противник почав створювати нові ділянки фронту, – цілком логічний і правильний крок, про що знало і наше ГУР, і наші військові. Питання в тому, що йдеться про 750 км фронту, який йде вздовж Курської, Бєлгородської та Брянської областей. Росіяни вибрали декілька ділянок, на яких почали наступальні дії, і ми не можемо не реагувати, бо інакше вони полізуть далі. А для реагування ми використовуємо або резерви, або бригади з інших напрямків. Це впливає на баланс сил, і питання в тому, який баланс ми зможемо знайти і хто кого переграє на цій ділянці фронту, бо, наприклад, послаблюючи Донецький напрямок – ми ризикуємо, що ворог може там протиснутися. А якщо ігноруємо Харківський напрямок – ворог може полізти й там. Так що питання в силах, засобах, резервах та у вмінні Генштабу це все збалансувати.
Зараз ми бачимо, що низка бригад пішла на стримування противника на Харківському напрямку, де просування ворожих сил призупинено. Хоча це не означає, що ворог не організує наступ на нових ділянках фронту, наприклад, у Сумській області чи у Чернігівській.
Чи активною є підтримка союзників на даному етапі?
Я вважаю, що поточна ситуація з допомогою наших партнерів почала стабілізуватися. І зараз головне – це вже наші кроки, пов’язані з формуванням резервів і проведенням поповнення наявних військових частин і створення нових. Це тепер уже домашня робота за нами, і як ми з цим впораємося – від цього будуть залежати наслідки на окремих ділянках фронту.
