Російський “мирний договір” навесні 2022 року був актом капітуляції України – опубліковано проєкт угоди
5 Листопада 12:02
Проєкт Система, підрозділ розслідувань Радіо Свобода, отримав текст “мирного договору”, який росія намагалася нав’язати Україні навесні 2022 року, під час перемовин у Стамбулі та Білорусі. Комерсант український проаналізував документ.
Документ під назвою “Договір про врегулювання ситуації в Україні та нейтралітет України” з’явився через 11 днів після повномасштабного російського вторгнення в Україну, 7 березня 2022 року. Цей “проєкт договору” було розроблено в Кремлі та передано українським представникам під час третьої зустрічі переговорників, яка відбулася в Біловезькій пущі (Білорусь). Документ став першою відомою спробою росії письмово сформулювати свої умови для мирної угоди з того часу, як почалося повномасштабне вторгнення.
Переговорний процес розпочався 28 лютого 2022 року, коли російські війська вже захопили частину територій на півдні, сході та півночі України і наближалися до Києва. Українську делегацію очолював Давид Арахамія, російську – Владімір Мєдінскій. Зустрічі проходили як особисто, так і онлайн. Переговори припинилися наприкінці квітня 2022 року через непримиренні розбіжності та відступ російських військ з півночі України.
Основні положення “мирного договору”
Воєнний аспект
Документ передбачав повну нейтралізацію України у військовому плані. Для початку, передбачалося негайне припинення вогню, відведення українських військ та припинення будь-якої зовнішньої військової допомоги Україні. При цьому російські війська мали залишатися на зайнятих позиціях до повного виконання умов договору.
Далі, згідно з договором, Україна мала б відмовитися від вступу до будь-яких військових союзів та суттєво обмежити свої збройні сили – до 50 тисяч осіб. Також заборонялося розміщення іноземних військових баз на території України та проведення спільних навчань з іноземними арміями. Особлива увага приділялася забороні на розробку та розміщення ракетного озброєння з дальністю польоту понад 250 кілометрів.
Юридичні питання
У територіальному аспекті договір вимагав від України офіційного визнання Криму частиною російської федерації, а також визнання незалежності самопроголошених ДНР та ЛНР. Більше того, Україна мала б взяти на себе зобов’язання з відновлення інфраструктури цих територій.
Значна частина документу присвячена юридичним питанням. Від України вимагалося відкликати всі міждержавні позови проти росії, подані з 2014 року, та відмовитися від можливості подавати такі позови в майбутньому. Договір зобов’язував Україну також скасувати всі обмежувальні заходи проти росії, запроваджені з 2014 року, та закликати інші держави зробити те саме.
Також передбачалося повне звільнення рф від будь-якої відповідальності за позовами фізичних та юридичних осіб. Окремо наголошувалося на необхідності відмови від юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Гуманітарна політика
Особлива увага приділялася мовному питанню та культурній політиці. Договір передбачав надання російській мові державного статусу на всій території України, скасування мовних квот у засобах масової інформації та інших обмежень щодо використання російської мови. Також документ вимагав забезпечення прав УПЦ Московського патріархату та заборони того, що в документі називається “героїзацією нацизму”.
Гуманітарний блок договору включає положення про сприяння поверненню біженців, обмін тілами загиблих та військовополоненими, а також звільнення інтернованих цивільних осіб. Проте ці гуманітарні аспекти виглядають другорядними на тлі основних політичних та військових вимог.
Пізніші версії “договору”
Як стверджує Радіо Свобода, у пізніших версіях договору (від 17 березня та 15 квітня) деякі позиції були пом’якшені. Питання Криму відкладалося на майбутнє, мовні та історичні питання відходили на другий план. Обговорювалися гарантії безпеки для України за участі західних країн. Проте сторони все ще не могли дійти згоди щодо чисельності української армії.
Під час переговорів виникали й абсурдні моменти. Наприклад, росія вимагала відновлення водопостачання до Криму, хоча сама контролювала території навколо каналу. Коли росія вимагала від українських військ скласти зброю, українська сторона висунула аналогічну вимогу до російських військ, що викликало здивування у російських переговорників.
За оцінкою експертів, навіть пом’якшені версії договору у квітні все ще базувалися на тій самій логіці, що й початковий текст, і фактично означали би м’якшу форму капітуляції України. Ключова вимога про заборону членства України в НАТО залишалася незмінною, що суперечило позиції як Києва, так і самого Альянсу.
Втім, до вересня 2022 року позиція росії стала жорсткішою: Путін оголосив п’ять українських областей (Крим, Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську) частинами росії, включаючи території, які він не контролював. Він заявив, що контроль над цими територіями є обов’язковою умовою для будь-яких мирних переговорів. Щоправда, переговорів, принаймні офіційних, на той час вже не велося.
