Публікації

Російський газ – на вихід? Чи залишиться Україна транзитною країною після 2024 року

Наприкінці цього року завершується п’ятирічний контракт на транзит російського газу територією України до країн ЄС. Аби росія більше не заробляла гроші на українському транзиті, наша країна вирішила не продовжувати угоду далі. Про це заявив  Володимир Зеленський в інтерв’ю Bloomberg.

“Ми не хочемо продовжувати газовий контракт з російською федерацією. Ми не хочемо, щоб вони заробляли тут гроші”,

– сказав він.

І дійсно – лише за 2 роки повномасштабного вторгнення країна-агресорка заробила понад 10 млрд дол. у свою казну. За словами Зеленського, Україна вже веде переговори про відправлення територією нашої країни газу з Азербайджану до Європейського союзу. Отож, які прогнози щодо цих перемовин, хто, окрім Азербайджану може транспортувати газ через Україну і, врешті-решт, чи залишимося ми країною-транзитером у майбутньому – розбирався  Комерсант український.

Чому Україна і досі транспортує російський газ через свою територію

Газотранспортна система України (ГТС) – це складний об’єкт та важлива складова колишньої Єдиної системи газопостачання Радянського Союзу. Ще на початку 20 сторіччя в Україні вперше було виявлено природній газ. Тоді ж було побудовано й перший газопровід “Дашава-Стрий”. 

Пізніше, у 1948 році, збудовано газопровід “Дашава – Київ”. І саме цей рік прийнято вважати роком заснування газотранспортної системи України. Пізніше газопроводи розбудовувалися вже не лише по території нашої країни, а й з України до росії. І після розпаду Союзу Україна продовжувала бути транзитною країною та розвивала свою ГТС, яка продовжувала мати тісні стосунки з рф. При цьому дохід від транзиту російського газу газотранспортною системою України отримувала кожна зі сторін. 

Однак так звані “газові конфлікти” між двома країнами почалися чи не з початку набуття Україною незалежності: вже у 1993 році москва грозилася перекрити постачання газу через Україну в зв’язку з заборгованістю по оплаті. Тоді конфлікт вдалося швидко завершити, але непорозуміння точилися навколо транзиту весь час і при кожному президентові України. 

Однак, контракти підписувалися і газ продовжував транспортуватися через Україну: востаннє договір між «Нафтогазом» та «Газпромом» було підписано 30 грудня 2019 року за схемою «качай чи плати» на 2020—2024 рр.

Попри повномасштабне вторгнення, контракт не було розірвано. Низка європейських країн все ж продовжувала користуватися російським газом. Серед них зокрема Словаччина, Австрія та Угорщина. Головна причина – дешева ціна на блакитне паливо, переконаний старший економіст Київської школи економіки Беньямін Гільґеншток.

“Отже, доки не буде запроваджено ембарго на російський природний газ, ці країни продовжуватимуть купувати його”,

– вважає він.

Ембарго поки не введено, однак 30 грудня закінчується контракт України з рф, отож і транзит російського газу через нашу територію теж добігає свого кінця.

Чи зможе росія транспортувати свій газ після закінчення контракту з Україною

За час повномасштабного вторгнення країни ЄС значно скоротили обсяги споживання російського газу. Щоб впоратися з дефіцитом блакитного палива з країни-агресорки, за весь час повномасштабного вторгнення ЄС створив власні запаси в сховищах, збільшив імпорт скрапленого природного газу, переважно зі США, спонукав споживачів скоротити споживання та підвищувати енергоефективність приладів та будівель і більше покладався на відновлювані джерела енергії, такі як вітер і сонце. 

Однак повністю від російського газу ЄС відмовитися не зможе. Так вважає директор спеціальних проєктів НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев. Він допускає, що після закінчення україно-російського контракту, газ транспортуватимуть не територією України, а через Туреччину.

“У росії є можливість транспортування газу через Блакитний потік і Турецький потік, два трубопроводи, які йдуть транзитом від Туреччини до росії. Плюс можливості компанії Новатек (російська газова компанія, – ред.), яка має свою технологію скраплення газу і декілька газоводів, якими вона транспортує свій газ у скрапленому вигляді, в тому числі для європейських держав”,

– повідомив він та зазначив, що таким чином росія зможе транспортувати щонайменше 30 мільярдів кубометрів газу на рік для європейських споживачів. Зараз же, за словами експерта, росія транспортує близько 50 мільярдів кубометрів газу на рік.

Чи важливе для України збереження транзиту газу

За словами Президента України Володимира Зеленського, Україна може й надалі залишитися транзитною країною, навіть не співпрацюючи з рф.

«Зараз розглядаються альтернативні кроки, як ми можемо використовувати трубу з іншим постачальником газу, іншою країною. Тривають переговори»,

– сказав Президент в інтерв’ю агентству Bloomberg.

Цю ж тему наразі обговорюють і в Комітеті  з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, розповів в ексклюзивному коментарі народний депутат, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Сергій Нагорняк.

“Збереження транзиту – достатньо важливе питання, воно обговорюється на комітеті, тому що Україна отримує від транзиту достатньо значну суму коштів. І для того, аби наша газопровідна система далі слугувала, газопроводом в Європу має йти не російський газ, а блакитне паливо інших країн”,

– заявив нардеп.

І дійсно, як наголошують експерти, якщо Україна не перезаключить контракт на транзит газу, то може втратити близько 800 мільйонів доларів на рік та свою роль в енергетичній системі Євросоюзу. Однак, на думку Президента Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, експерта з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайла Гончара, гроші не мають впливати на перезаключення контрактів.

“Так, зайвих грошей в бюджеті ніколи не буває, але цей транзит не приносить нам так багато грошей. Також Газпром не виконує своїх контрактних зобов’язань на повну в фінансовому плані. Тому якщо ми позбудемося цього джерела додаткових надходжень, це не стане катастрофою для бюджету”,

– сказав експерт.

Чи може Україна залишитися країною-транзитером без росії

Попри те, що наразі Україна, як заявив Президент, веде переговори з іншими країнами щодо транзиту газу, зокрема з Азербайджаном, на думку Геннадія Рябцева, наша країна все ж не зможе заключити контракт на поставки газу з іншими гравцями на ринку блакитного палива.

“Думаю, що по транспортуванню газу ніхто не зможе підписати контракти з Україною. Варто зрозуміти, що наша газотранспортна система вже не буде транзитною системою. Вона і так, протягом останніх п’яти років перебудовувалася під потреби українського споживача. З урахуванням цих потреб нам не варто зараз орієнтуватися на транспортування газу”,

– вважає експерт.

На думку ж народного депутата Сергія Нагорняка, Україні треба не лише розвивати власний видобуток, а й залучати надійних іноземних партнерів, аби ті стали “стримувачем” для країни-агресорки в майбутньому.

“Ми повинні розвивати свої газові родовища для того, аби за 5-10 років не тільки транспортувати газ інших країн, а й експортувати свій. Також Україні потрібно шукати надійних іноземних партнерів, які сьогодні являються лідерами на світовому ринку з газовидобутку, для того, аби вони стали стримувачем агресії з боку росії, як це зробив Казахстан”,

– пояснив Нагорняк.

Водночас нардеп вважає, що Україна все ж може займатися транзитом газу з інших країн, окрім росії. Зокрема, наразі вже почалися переговори про транзит fзербайджанського газу.

Чи можливий транзит Азербайджанського газу через Україну до ЄС

Як заявив нардеп Сергій Нагорняк, Азербайджан вже виявив бажання транспортувати українською газотранспортною системою газ до Європи та проводить перемовини з ЄС і Україною з цього приводу. 

“Сподіваємося, що це питання реалізується з наступного року, і до Європи піде не російський газ, а саме азербайджанський. Технічно така можливість є: між багатьма країнами є газотранспортні системи, трубопроводи, по яким транспортується газ, і кожна країна за цей транзит отримує кошти”,

– сказав він та підкреслив, що в українському транзиті зацікавлений не лише Азербайджан, а й Казахстан.

“Не виключаю ймовірність, що казахський газ буде йти до Європи. Не впевнений, що це станеться наступного року. Але я думаю, що в найближчий час, якщо Азербайджан виступить першим ініціатором такого питання, то з великою ймовірністю за ним може піти і Казахстан. Він зацікавлений експортувати свою продукцію, тому що в Казахстані зараз основний покупець – Китай, який диктує ціни нижчі, аніж Європа”,

– розповів він. 

Водночас Геннадій Рябцев має кардинально іншу думку. Як зауважив експерт, нинішні перемовини України з Азербайджаном свідчать не про укладання умов, а про можливості їх підписання у майбутньому. 

“Йдеться про те, що зараз Азербайджан спрямовує газ до Європи через трубопровідну систему ​​TAP TANAP (Трансадріатичний та Трансанатолійський газопровід, – ред.). Ця трубопровідна система дозволяє живити азербайджанським газом в невеликій поки що кількості балканські країни: Болгарію, Румунію та ін. Ідея полягає в продовженні труби, яка йде на північ, відгалуження від цього TAP TANAP на територію України і до підземних газових сховищ, щоб можна було, наприклад, влітку більше газу закачувати і використовувати підземні газові сховища України для зберігання цього газу, в тому числі для потреб держав Європи”,

– пояснив експерт.

Водночас як зауважив Рябцев, це виключно гіпотетичний варіант.

“Для цього потрібно будувати інтерконектор, тобто трубу, яка буде сполучати ті всі держави. А по-друге, азербайджанського газу немає в такій кількості, щоб його ще й спрямовувати для України. Тому і президент сказав, що це одна з пропозицій, він не сказав, що буде якась угода підписана”,

– наголосив Геннадій Рябцев.

“Підводні камені” ймовірного контракту між Азербайджаном та Україною

Як зауважив Президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, експерт з міжнародних енергетичних відносин і безпеки Михайло Гончар, у ймовірному співробітництві Азербайджану та України може бути зацікавлена росія, тому владі треба уважніше ставитися до майбутніх угод. 

“Це може бути “схематозом”, який пов’язаний з тим, що Газпром знайшов для себе гібридну форму як доставити свій газ на європейський ринок. От є, наприклад, трейдингова компанія, яка так чи інакше пов’язана з державною азербайджанською компанією Socar, яка має контракт з якоюсь, скажімо угорською, словацькою чи австрійською компанією. І на основі цього контракту купівлі-продажу, європейські компанії купують газ, а азербайджанська компанія продає. Будуть підписані відповідні контракти на надання транспортних послуг, скажімо, по території росії з використанням газпромівських газопроводів і по території України так само”,

– стверджує експерт.

На цьому етапі, за його словами, йтиметься про заміщення російського газу, однак “технічні моменти” завжди можна підкоригувати.

“Далі замисел прочитується дуже просто: “раптом” зросте попит на азербайджанський газ в Європі. А в Socar зайвих обсягів нема. Тоді робиться один дуже нехитрий маневр: азербайджанська компанія закуповує необхідний їй газ у того, у кого він є в надлишку. А в надлишку він є у Газпрому. І з формальної точки зору не підкопаєшся, бо є продавець-азербайджанська компанія, покупець-європейська компанія, чи ціла низка цих компаній. І Газпрома тут ніби й немає абсолютно. Але, по суті, по цьому каналу в Європу йде фактично російський газ”,

– спрогнозував Михайло Гончар.

Він наголосив, що прямої труби для подачі газу з Південного Кавказу в Україну немає. Але договір між країнами може бути підписаний таким чином, що нібито здійснюється транзит по російській території, якого фізично не буде, але він буде оплачений. 

“Це така собі тіньова каса для розпилу в інтересах певного кола осіб, як з азербайджанського боку, так і з боку Газпрому. А також і для того, щоб корумпувати відповідних відповідальних осіб в тих країнах, де буде йти спротив цій схемі. Передусім, звичайно, в Україні”,

– резюмував експерт.

Журналісти поцікавилися у народного депутата Нагорняка, яким чином все ж можливо уникнути так званих “схематозів”, а саме ситуації, коли під умовно азербайджанським газом буде йти блакитне паливо країни-агресора. 

“Мені складно сказати, як технічно відбуватиметься перевірка, тому що газ руками не перевірити, аби зрозуміти чий він насправді. Для нас, найголовніше – хто кінцевий бенефіціар. Для нас важливо одне – чим менше росія буде отримувати нафто- і газодоларів, тим менше вона зможе інвестувати грошей у виробництво зброї”,

– сказав Сергій Нагорняк.

Нині ж російський газ продовжує транспортуватися українською газотранспортною системою до країн ЄС до кінця 2024 року. Чи буде Україна на наступний, 2025 рік, заключати контракти з іншими країнами та чи продовжить бути країною-транзитером – невідомо. Редакція Комерсанту українського й надалі слідкуватиме за ситуацією навколо газотранспортної системи України та тим, з ким, на яких умовах і які саме договори будуть заключатися щодо транспортування блакитного палива в країни ЄС.