Російська гречка знову може опинитися в українських магазинах — якщо держава не закриє «дірку» в імпорті
19 Червня 17:15
ІНТЕРВ'Ю
На фоні можливого неврожаю це може серйозно вдарити по дрібних фермерах і остаточно добити стратегічну культуру, яка колись годувала пів світу. Колись Україна входила до трійки найбільших експортерів гречки. Сьогодні ми ледь покриваємо власний попит, а експортний потенціал майже втрачено.
Про те, як росія монополізувала світовий ринок, чому гречка — культура ядерного резерву, що чекає на ціну восени, і як врятувати галузь — в інтерв’ю «Комерсант Український» розповів виконавчий директор Міжнародної асоціації гречки Сергій Громовий.
– Як змінилася ситуація на ринку гречки в Україні після повномасштабного вторгнення?
Ситуація критично почала змінюватися не у 2022 році, а ще у 2016-му, коли росія почала агресивно захоплювати наш гречаний ринок. Це була економічна експансія при якій використовували — демпінгові ціни та, ввозили гречку під виглядом казахської.
В результаті ми втратили ⅔ площ. Якщо у 2011 році сіяли до 200 тис. га, то у 2019 — всього 60 тис. га. Тобто відбувся обвал в три рази. росія тоді контролювала до 50% нашого внутрішнього ринку.
У 2022 році ціна на гречку в українських магазинах злетіла з 30–35 грн до 90–140 грн за кілограм. Причини — розірвані логістичні ланцюжки постачання російської гречки, кінець сезону, низький власний урожай. Фермери тоді миттєво зреагували, посіяли більше — до 110–120 тис. га. Але вже цьогоріч знову маємо спад — лише 80 тис. га посівів.
– Чи вистачить цієї кількості посівів для покриття внутрішнього попиту?
Так. Але це виключно тому, що споживання впало. Ми зараз вирощуємо лише для внутрішнього споживання — експортний потенціал майже втрачено. Для розуміння: 1 га дає орієнтовно 1,4 тонни зерна гречки. Якщо ми посіяли 80 тис. га — отримаємо приблизно 80 тис. тонн крупи.
До речі, за критерієм «споживання гречки» можна порахувати, скільки людей живе в Україні. Середньорічне споживання гречки на одну людину зараз — 3–3,5 кг. От і рахуємо: 80 тис. тонн / 3,5 кг ≈ 23 мільйони людей. Це реальна кількість населення України за критерієм «споживання гречки». Оскільки Держстатистики не надає точних цифр, можемо спиратися на ці показники.
– Чому гречку споживають так мало? І як було раніше?
Ще 15 років тому українці споживали 4,5 кг гречки на рік. У радянські часи — 6–7 кг. Наші предки 120 років тому їли до 100 кг гречки на рік. Тепер же — 3,5 кг. І це погано. Гречка — джерело заліза, білку, складних вуглеводів. Але вона вийшла з ужитку. На жаль, її замінили такі шкідливі продукти як суші, фаст-фуди, всіляка здоба. А щоб бути розумним, здоровим і високим потрібно їсти саме гречку. Ще в далекому 1918 році гречку на паризькій виставці круп визнано «Королевою круп».
– Що буде з цінами на гречку восени?
Все залежить від погоди. Наразі маємо прохолодні ночі. При температурі 14–17°C вночі — гречка не нектарить, отже, її не запилюють бджоли. Через це цього року врожайність може бути не високою. Поки що саме така ситуація. Якщо на додаток влітку підсилиться спека — на гарний урожай годі сподіватися. У такому разі навіть ті скромні 10–20 тис. тонн експорту, які нам вдалося відвоювали ми можемо втратити.
– Наскільки вигідно сьогодні вирощувати гречку для фермерів?
Це парадоксальна культура. Вона рентабельна, але малодохідна. Бо середня врожайність — 1 тонна з гектара. Продаєш її по 15 тис. грн, а витрати на неї складають від 10 до 12 тис. грн. Тобто прибуток — 3–5 тис. грн з гектара.
На гречці не заробиш великі гроші, але й «не прогориш». Її вирощують дрібні фермери — одноосібники або середні господарства, бо агрохолдингам вона не цікава. Проблема — відсутність прориву у врожайності. Якби гречка давала хоча б 2–3 т/га, як соняшник чи соя — вона була б золотим активом. Але тут є ще одна проблема: селекційна робота в Україні занепадає. З чотирьох установ жодна не має сталого фінансування.
До речі, ще донедавна третина ринку трималася на російських сортах гречки, які сіяли на українських полях.
І це також був важіль впливу рф. Ми в асоціації довго лобіювали їх виключення — і таки домоглися цього: російські сорти вилучені з українського реєстру.
Так само наша Асоціація домоглася державних дотацій виробникам зерна гречки. У 2021 році ми пролобіювали в держбюджеті підтримку виробників гречки — всі, хто посіяв гречку, отримали по 1,5 тис. грн за гектар. Така сама сума була закладена і на 2022 рік, але з початком повномасштабної війни програму не реалізували. Хоча постанова Кабміну залишається чинною ще два роки — просто держава не має можливості наповнити фонд через війну.
А це була дуже важлива стабілізаційна підтримка — особливо для дрібних господарств. Вона дозволяла планувати посіви, розраховувати хоча б на якусь «базову копійку». Бо гойдалки на ринку були постійними — ціна скакала через російський вплив і через коливання у власному виробництві.
Не було стабільності — не було й мотивації у фермера працювати з цією культурою. А я нагадаю — це стратегічна культура для країни.
– Чи є ризик, що на ринок знову повернеться російська гречка?
Так. Через угоду про вільну торгівлю з Казахстаном російська гречка вже поверталась на наш ринок у 2022–2023 роках. росія побудувала чотири крупозаводи біля кордону з Казахстаном, постачала туди свою сировину, маркувала її «made inKazakhstan» — і везла до нас. Ми маємо цю «дірку» і по нині в імпортному законодавстві.
Якщо в Україні буде неврожай — гречка з росії знову поїде в українські магазини. Вона вдвічі дешевша — собівартість у рф удвічі нижча, логістика простіша, держпідтримка є. Це — пряме знищення нашої галузі.
– Яка стратегічна роль гречки для рф?
росія тримає стратегічні запаси гречки. Вирощує понад 1,2 млн тонн на рік, споживає 600–700 тис. тонн. Решта — в запаси. Чому? Бо гречка — єдина культура, яка росте на радіаційно забруднених землях і не мутує. У Радянському Союзі її вирощували спеціально для харчування населення під час ядерної зими. рф готується до ядерного сценарію — і гречка тут відіграє роль, на кшталт пального або солі
– Чи буде гречаний мед цього року?
Можливо, в невеликій кількості. Гречаний мед — один із найцінніших у світі. Але він потребує великих однорідних полів гречки (мінімум 100–150 га), а в нас такі площі — рідкість. Цього року погана погода зірвала садковий і акацієвий взяток. Якщо не буде і гречки — буде провал у медозборі. Пасічники вже б’ються за право розмістити вулики біля єдиних гречаних масивів, як це зараз відбувається під Гребінками (Васильківський район Київської області)
– Яких кроків очікує галузь від держави?
Два кроки:
1. Закрити лазівку з російською гречкою, що йде через Казахстан.
2. Відновити програму дотацій — хоча б 2 тис. грн/га. Постанова КМУ діє, механізм є, просто нема коштів.
Це важливо не лише економічно. Це — про моральну підтримку. Бо гречкою займаються не бізнесмени, а фанати.
