Верховна Рада України прийняла законопроєкт, що забороняє діяльність релігійних організацій, пов’язаних з російською федерацією. Новий закон зобов’язує Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП) протягом дев’яти місяців розірвати всі зв’язки з російською православною церквою (РПЦ). Однак, питання про те, як саме буде відбуватися цей процес, залишається відкритим. Доктор філософських наук, доцент, Національна академія наук Україн, релігієзнавець Віта Титаренко у коментарі Комерсант український
розповіла, що закон запустить різні полярні процеси.
Забезпечення реалізації закону: роль ДЕСС
Віта Титаренко підкреслює, що Державна служба з етнополітики і свободи совісті (ДЕСС) має ключову роль у забезпеченні реалізації цього закону.
“У нас є спеціалісти, у нас є релігієзнавча експертиза, у нас є ДЕСС, який цим займається, в якому це прописано власне у їхньому функціоналі. Так що, власне цим вони і будуть займатися. При чому навіть не з часу вступу закону в силу, не через 30 днів, а з моменту підписання. Вони вже можуть працювати відразу після підписання закону”, – заявила Титаренко.
Вона зазначила, що Державній службі з етнополітики і свободи совісті, яка займається релігійними організаціями і нацменшинами, треба буде посилити свій кадровий склад. Адже цей закон призведе до значного збільшення кількості справ релігійного характеру та справ, пов’язаних із його реалізацією.
“Оскільки виникатимуть як судові позови, так і релігієзнавчі експертизи, щодо громад УПЦ, яка все ще залишається в єдності з МП, важливо пам’ятати, що ДЕСС повинна бути забезпечена кадрами та ресурсами для вирішення цих процедурних питань”, – вважає експертка.
Поляризація в релігійному середовищі
Титаренко заявила, що цей закон не є актом проти церкви чи релігії, як це намагаються представити в Українській Православній Церкві (УПЦ), що перебуває в єдності з Московським Патріархатом (МП). Навпаки, він має стати дієвим механізмом впливу на національну безпеку, спрямованим на захист української духовності.
“Я коли над цією темою роздумувала, для мене важливо було, щоб саме цей закон став дієвим механізмом впливу і підсилення національної безпеки. Тому що, в першу чергу це закон, який направлений не проти церкви, не проти релігії, як хочуть це подати в УПЦ, яка залишається в єдності з МП і її прихильники, а це все таки закон, спрямований на духовну незалежність”, – зазначила вона.
За її словами, процес реалізації закону може стати каталізатором різних процесів у релігійному середовищі.
“Як він буде розгортатися… Враховуючи все-таки, що релігійні організації по суті є людиноцентричними, тобто об’єктом їх є люди, то мені видається, що закон запустить різні процеси, і це можуть бути процеси полярні”, – вважає релігієзнавець.
Три сценарії
З одного боку, закон може підштовхнути частину вірян до об’єднання з Православною Церквою України (ПЦУ). Важливим елементом закону є необхідність проходження експертизи для кожної парафії, єпархії чи об’єднання. Якщо буде встановлено зв’язок з агресором, наприклад, через наявність російського паспорта у керівника або докази колабораціонізму, така організація повинна буде пройти перереєстрацію, інакше вона не зможе продовжувати свою діяльність.
Титаренко також підкреслює, що цей закон може стати тим самим поштовхом, який мав би остаточно зірвати маски та показати, хто є хто.
“Статути все одно ж нестимуть в ДЕСС, і нарешті ми матимемо те, що мало бути ще 6 років тому: закон про зміну назви, який на жаль так і не запрацював, так і не став тим поштовхом, тою біфуркаційною точкою, яка мала б остаточно зірвати маски з обличь і показати хто є хто”, – додала експертка.
Вона зазначає, що попри можливість об’єднання частини УПЦ з ПЦУ, не варто очікувати масового переходу. Адже Митрополит Онуфрій робить заяви, які є протилежними, та гуртує навколо себе більш фанатичних вірян.
“Всі строєм не підуть в православну церкву України, це однозначно. Тому що той же Митрополит Онуфрій він робить заяви, фактично, полярні і протилежні. Оце стояння у вірі – воно також надає додатковий фактор для гуртування тих вірян, які є більш фанатичними”, – пояснила експертка.
Третій можливий сценарій, за її словами, – це перехід частини УПЦ під екзархат Вселенського патріарха. Проте для цього потрібно буде визнати його юрисдикцію, що є непростим завданням для УПЦ, яка раніше розірвала зв’язки з Вселенським патріархатом.
“Але для цього треба його визнати, тому що УПЦ, котра говорить, що ні ні, ми не з Москвою, в свій час слідом за Москвою роз’єднала єднання з Вселенським патріархатом. Тобто оці процеси, вони можуть іти паралельно. Який із сценаріїв буде більш вірогідним – це ми будемо бачити впродовж дії закону”, – підкреслює доктор філософських наук.
9 місяців – забагато: у воєнний час суспільство має прозрівати швидше
Титаренко виражає сумніви щодо того, чи є дев’ять місяців достатнім терміном для виконання усіх процедур, передбачених законом. Вона зазначає, що в умовах війни цей термін здається занадто довгим, і підкреслює, що суспільство має швидше усвідомити реалії та реагувати на них.
“Але на мій суб’єктивний погляд… можливо, зануреність у військові реалії, плюс іще у воєнний час говорять про те, що 9 місяців – це все таки забагато. Я не знаю тонкощів юриспруденції, можливо там для проходу якихось процедур це є виправданий термін, але як на мене оці 9 місяців – це забагато”, – вважає вона.
Релігієзнавець порівнює цей термін з притчею про Аладдіна, який обіцяв навчити віслюка розмовляти за 50 років, очікуючи, що або падишах, або віслюк помруть раніше.
Також Титаренко звертає увагу на важливість швидкого прозріння суспільства під час війни, коли ситуація потребує чіткого усвідомлення, хто є хто. Вона підкреслює, що частина кліру УПЦ має зв’язки з росією, що є неприпустимим на третьому році війни.
“Іще один нюанс, який для мене є можливо тригером, чи маркером. От хотілося б, щоб у воєнний час суспільство прозрівало швидше. Здається, вже розставлені всі крапки над і, пояснено хто є хто. Той же клір УПЦ МП, здається, навіть за такими загальними підрахунками – там щось біля 20 російських паспортів у очільників, і це на третьому році війни. І хочеться, щоб суспільство прозрівало набагато швидше”, – підкреслила вона.
За її словами, для прискорення цього процесу потрібна системна та систематична робота на всіх рівнях – від ЗМІ до церковних та релігійних організацій.
Закінчуючи свою думку, Віта Титаренко висловила сподівання, що активні зусилля з боку суспільства та релігійних інституцій допоможуть уникнути ситуації, коли новий закон про релігійні організації в Україні спіткає доля попереднього закону про перейменування релігійних організацій, пов’язаних з країною-агресором.