Аналітика

Рада може скасувати Господарський кодекс: чи потрібна масштабна реформа та що це означає для держкомпаній і бізнесу

РОЗБІР ВІД

Україна на порозі масштабної реформи: Господарський кодекс, що діє понад 20 років, може зникнути. Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроєкт про його ліквідацію майже два роки тому, і тепер очікується, що до кінця цього року реформу можуть завершити остаточно. Хоча планується п’ятирічний перехідний період, серед юристів і підприємців виникають сумніви щодо доцільності такого радикального кроку. У чому ж причина цього рішення та чи виправдає воно очікування — спеціально для Комерсант український пояснив Керуючий партнер адвокатського об’єднання EvrikaLaw, голова Комітету Національної асоціації адвокатів із питань інвестиційної діяльності та приватизації Андрій Шабельніков.

Питання щодо необхідності скасування  Господарського кодексу України вже давно сколихує юридичну спільноту нашої країни. 

Відповідні дискусії почалися ще з 2000‑х років, коли було прийняті відразу два кодифіковані акти Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України. Як наслідок, з ЦК України було вилучено цілу низку норм, що стосувалися підприємницької діяльності, які відповідно були внесені до ГК України. 

Відтоді у сфері науки цивільного права сформувалася чітка позиція щодо відсутності потреби в існуванні ГК України, оскільки він містить пережитки радянщини у регулюванні господарських відносин, дублює положення інших законів, у багатьох питаннях суперечить положенням ЦК України, що матиме негативні наслідки для нормативного регулювання господарської діяльності. На практиці так і сталося, часто виникають питання, які норми необхідно застосовувати ЦК України чи ГК України для регулювання окремих господарських відносин.

Варто зазначити, що на нормативному рівні вже було кілька спроб скасувати Господарський кодекс України. Так, у 2008 році на розгляд Верховної Ради України було внесено законопроєкт «Про основні засади господарської діяльності» (реєстр. № 3060), який пропонував замінити ГК України профільним законом. Однак, вказаний законопроєкт викликав значну критику серед юристів і науковців та не був прийнятий. 

Наступна спроба скасувати ГК України, мала місце у 2014 році у вигляді законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та інших законодавчих актів щодо удосконалення засад організації та функціонування судової влади відповідно до європейських стандартів».

Нині ж на розгляді у Верховній раді України, перебуває проєкт Закону «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період» за № 6013 від 09.09.2021,який в п. 4 Перехідних положень пропонує визнати Господарський кодекс України таким, що втратив чинність.

Слід наголосити, що Комітет Верховної ради України з питань економічного розвитку на засіданні 24 жовтня 2024 року розглянув вказаний законопроєкт №6013 та ухвалив рішення рекомендувати Верховній Раді за результатами розгляду в другому читанні прийняти законопроєкт в цілому.

В даному контексті варто звернути увагу, що протягом воєнного стану Верховним Судом, Касаційним господарським судом та Асоціацією суддів господарських судів були організовані спеціальні зустрічі учасниками яких були законодавці, науковці, представники державних органів, суддіта представники бізнесу, яких безпосередньо стосуються законодавчі зміни. Предметом зустрічей був фундаментальний аналіз переваг та недоліків законопроекту №6013, яким, серед іншого, запропоновано визнати Господарський кодекс таким, що втратив чинність.

Як висновок,  учасники обговорення дійшли згоди, що законопроєкт №6013 має суттєві вади, які неможливо вирішитим його техніко-юридичним редагуванням та він здатний завдати суттєвої шкоди правовій системі України.

Попри це, все ж є ймовірність що законопроєкт буде прийнятий і на нас чекатимуть фундаментальні зміни у законодавстві України.

То що ж стало підставою для такої масштабної реформи?

Об’єктивно існуючий Господарський кодекс України має ряд суттєвих недоліків, які спричиняють проблеми під час правозастосування.

Зокрема мова йде про суперечливість дефініцій, які містяться в ГК України і ЦК України (наприклад, «недійсність зобов’язання» і «недійсність правочину», «господарські санкції та «штрафні санкції»). Поряд з цим є проблеми з формулюванням дефініцій і в самому ГК України, що спричиняють ряд проблем на практиці.

Також чинний ГК України має значну кількість «мертвих» і бланкетних норм, які здійснюють відсилку до інших актів законодавства. Фактично, ці норми нічого не регулюють, а проголошують окремі принципи або несуть вказівку на застосування спеціального законодавства.

Як приклад, можна навести статтю 172 Господарського кодексу України, згідно якої відносини, пов’язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України “Про управління об’єктами державної власності”, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.  При цьому вказана норма є єдиною в Главі 18 ГК України.

Також щодо окремих відносин, які регулюються ГК України вже прийняті спеціальні нормативно-правові акти, наприклад спеціальне антимонопольне законодавство розширює та доповнює Главу 3 Кодексу щодо обмеження монополізму та захисту від недобросовісної конкуренції.

Але найважливішим недоліком чинного ГК України, є його застарілість і не відповідність сучасним запитам бізнесу. Зокрема в ГК України, не передбачене правове регулювання таких важливих на сьогодні питань господарської діяльності як ІТ-бізнес, криптовалюта, віртуальні активи тощо.

Поряд з цим в Україні активно розвивається фрайнчайзинг як форма організації бізнесу, за якої компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Натомість ГК України не містить поняття фрайнчайзинг, а вказані відносини вважаються комерційною концесією. Це, у свою чергу, може спричинити проблеми на практиці, та непорозуміння під час налагодження співпраці з міжнародними бізнес партнерами. 

Отже, станом на сьогодні дійсно виникає проблема у вдосконаленні регулювання господарських відносин. 

 Чи доцільно для цього вживати крайні заходи та скасовувати Господарський кодекс України?

Думки експертів розділилися: одні вважають, що так, оскільки в існуванні ГК України просто немає сенсу, інші ж наполягають на істотній його перебудові.

На думку Шабельнікова, попри недоліки Господарського кодексу України його скасування в умовах воєнного стану може призвести до суттєвої дестабілації сфери господарських відносин. Поряд з цим, залишаться не врегульованими відносини застосування адміністративно- господарських санкцій та інші відносини, що мають публічно-правовий характер. Варто згадати, що чинний ГК України, встановлює особливості укладення господарських договорів (глава 20), визначає поняття фіктивної діяльності суб’єкта господарювання (ст. 55-1) та здійснює регламентацію інституту концесійної діяльності (глава 40). Тому скасування ГК України сьогодні є занадто радикальним заходом.

Невизначеність правового регулювання у разі скасування ГК України може спричинити суттєві збитки  для бізнесу, а також відтік інвестицій з України, що перешкоджатиме післявоєнному відновленню країни. Відтак це суперечитеме меті законопроєкту 6013.

Також внаслідок реформи передбачена реорганізація державних підприємств у господарські товариства. Однак цеможе призвести до втрати державою контролю за підприємствами, приватизація яких заборонена, що несе корупційні ризики щодо незаконного передачі контролю за такими державними підприємствами.

Авторка: Анастасія Федор