Колонки

Проблема Куп’янська і сходу: росіяни до перемовин хочуть вийти на оперативний простір

ДУМКА

Кирило Данильченко, військовий експерт

Росіяни безперервно атакують відразу на кількох ділянках фронту:

• по лінії Марноград-Селідове;
• продавлюють лінію на північ і на захід від Вугледару до Курахового;
• підійшли до передмість Куп’янська;
• охоплюють Часів Яр;
• йдуть запеклі вуличні бої в Торецьку (там Сили оборони, щоправда, ведуть часті контратаки і ситуація стабільна);
• почалася третя контратака росіян у Курській області.

Ініціатива за ворогом — у них перевага за числом снарядів (понад 100 мм) на добу, вильотах авіації, чавуну, ОТРК. 

Нова тактика “просочування” та стабільний прогрес агресора

У принципі наступальні дії йдуть з весни 2024 — безперервні штурми і накати, які коштували агресору десятків тисяч життів і одиниць техніки. Зараз, коли писалася ця стаття, почався наступ  росіян на Запорізькому напрямку. 

При цьому немає жодних особливих людських хвиль, немає гнітючої в рази переваги в людях по всій лінії.

Але за рахунок того, що біля Херсона ворог відгородився Дніпром і по лінії островів, Курський напрямок стабілізував введенням строковиків та корейського контингенту, обмежив операції поблизу Харкова, він може оперувати та нарощувати сили тут і зараз. 

Працює тактика просочування — малі групи займають будівлі, накопичуються у посадках, обтікають опорники, висаджують десант із танків-черепах, мотоциклів, баггі. Створюючи локальну перевагу по лінії спостережних пунктів, перекидаючи їх десантом на броні або малими групами, потім підтискуючи гарнізони опорників вогнем артилерії у бліндажах та підвалах, блокують та штурмують вже їх.

Буває, група рівня батальйону з підтримкою 6-7 танків і БМП веде одночасно штурмові дії на кожному з напрямків. Це не дивізії, які біжать по своїм же вбитим, як часто малюють наші ЗМІ. 

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Тиск на економіку і стратегічна загроза промисловим регіонам

Стратегічно мета агресора все та ж — вийти з агломерацій сходу України, де їм воювати важко, незручно та кровопролитно.

Загроза Покровську — його вугільні шахти, запаси сировини для коксування, у перспективі можуть вплинути на виробництво металу (йдеться про падіння виробництва та подорожчання через імпорт). 

Природно, метал слабко корелює із виробництвом озброєнь для України, той самий мільйон снарядів, обіцяних ЄС, уже майже передали, данські та американські програми для українського ВПК працюють, як і коаліція дронів, але це тиск на економіку і курс валюти. 

Плюс це найкоротший шлях до виходу на оперативний простір з павутиння селищ, промки, шахт — із нарощуванням тиску, наприклад, на Павлоград. Зрозуміло, що два місяці боїв у Селідовому дали нам час підготувати оборону агломерації, але проблема і в людях, і у боєприпасах, не тільки у інженерних  загородженнях.  

Загроза Куп’янську та плацдарму за річкою, що ворог розсік на дві половини — це війна за ініціативу та за логістичні шляхи. Або ми загрожуємо Сватовому та вузлу у Старобільську, або вони ліквідують плацдарм. Ймовірно за лічені тижні розпочнеться штурм Куп’янська-вузлового з трьох сторін.

Охоплення “старої” лінії оборони у Курахового — з півночі, з боку Гірника, і з півдня, з метою взяти під вогневий контроль трасу з заходу від Запоріжжя, щоб не битися об сильно укріплений ще “АТОшний” район, як об  Мар’їнку та Авдіївку. На момент написання статті, залишено Курахівку, Вовченку, та Іллінка в сірій зоні.  

Прогрес ворога – невеликий, з урахуванням протяжності фронту та глибини прориву, але він стабільний. Той же агрегатний завод у Вовчанську, який ми зачистили, був метою контратак, по ньому завдавалися удари КАБами і знову туди заходили російські штурмові групи, вже поклавши роту на мінах і під скидами.

Причина успіхів на поверхні — противник з моменту залишення Херсона перевів економіку на військові рейки, широко використовував маршові поповнення, цивільних будівельників та робітників мобільних бригад у другій і навіть першій лінії, наростив виробництво КАБів, ударних БПЛА, імпортував мільйони снарядів з Ірану та Північної Кореї. В той час ми декілька місяців неспішно приймали закон про посилення мобілізації, і досі у нас, по суті, немає промислової мобілізації, а “діти” 18-25 років навіть не проходять базовий вишкіл.  

Тактика ж росіян  з механізованих штурмів змінилася постійним тиском на систему спостережних пунктів та очей за допомогою КАБів, фпв-дронів, масування сил і засобів для десанту (ті ж танки-черепахи, що роздають РЕБ, мотоцикли для швидких проривів і навіть постачання мін).

Мета ворога – не (лише) територія

Ворог адаптується, змінюється, намагається взяти максимум території до можливих мирних переговорів. Але в реалі ніяких кордонів областей та червоних ліній в цій війні немає.  

У 2022  рвалися до Південноукраїнської АЕС та Житомирської траси під Києвом не для того, щоб взяти терикони і шахтарські районні центри.

Ця війна не про територію взагалі, хоча заяви про територію звучать регулярно. 

Навіть якби ми вибили Москву із Криму в результаті контрнаступу 2023 (хоча таких задач ніколи не ставилося, гарно було б, якби ми тоді досягли Бердянська), нікуди не поділася б потреба тримати сотні тисяч людей у полі на фронті в 1300 км, постачати їм зброю і боєприпаси, втрачати людей на мінах і від прильотів ракет. 

І так само з приходом Трампа і розмовами про переговори —  ми повинні зупинити наступ ворога і стабілізувати лінію до роботи дипломатії. Бо якщо цього не станеться, навіщо рф зупинятися взагалі? 

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Автор: Кирило Данильченко, військовий експерт