Поступитися територіями «заради миру»: яка ймовірність такого сценарію для України
10 Грудня 16:55
ДУМКА
У демократичному суспільстві, розділеному війною, думки українців щодо переговорів із росією сильно різняться. Для одних поступки агресору є неприйнятними, для інших – це можливість жити у «меншій, але щасливішій та безпечнішій Україні». Зокрема, резонансним став коментар чоловіка, у якого на одній з вулиць Львова кореспондент місцевого телеканалу запитав про перспективи миру.
«Я б волів жити у меншій Україні, але у щасливішій та безпечнішій», – сказав він.
На що готові українці, до чого схиляють Україну в кулуарах США та Європи та чи є шанси відновити кордони 1991 року – далі у матеріалі Комерсант український.
Питання мирних переговорів обговорюється на всіх рівнях. Дональд Трамп, який пообіцяв завершити війну протягом 24 годин після свого можливого повернення до Білого дому, нещодавно потиснув руку президенту Володимиру Зеленському в Парижі. Однак переконати президента України сісти за стіл переговорів із путіним є значно складнішим завданням.
Чи є альтернатива?
Військовий експерт Іван Ступак в ексклюзивному коментарі для Комерсант український зазначив, Україна може опинитися перед необхідністю тимчасово відмовитися від частини своїх територій у рамках потенційних мирних домовленостей.
«Як би це прикро не звучало, але, на жаль, у нас практично немає іншого вибору. США суттєво знижують обсяги військової допомоги на наступний рік, а європейські країни не зможуть забезпечити адекватну заміну американській підтримці. До цього додаються економічне та людське виснаження всередині країни», — Іван Ступак.
Експерт вважає, що навіть повернення до кордонів 2022 року видається малоймовірним у нинішніх умовах. Та прогнозує наступний сценарій:
«російська федерація просто так не поверне окуповані території. Найімовірніше, Україна під час перемовин погодиться не контролювати території, які перебувають по лінії розмежування, але не визнає їх російськими. Це стосуватиметься і Донбасу, і Криму, і частин Запорізької та Херсонської областей», — Іван Ступак.
Європа, НАТО і власний ВПК замість меморандумів
Попри це, Ступак переконаний, що визнання факту окупації не означатиме відмову від цих територій у довгостроковій перспективі. Україна може залишити за собою право дипломатичної роботи для повернення їх у майбутньому. У питанні євроатлантичної інтеграції ситуація також непроста.
«Принаймні сім країн НАТО виступають проти членства України, і цього достатньо, щоб заблокувати ухвалення рішення. Втім, членство в Європейському Союзі може стати реальністю значно швидше, ніж вступ до Альянсу», — пояснює Іван Ступак.
Щодо гарантій безпеки, Ступак акцентує на необхідності розбудови власного військово-промислового комплексу (ВПК):
«Найкращою гарантією для України є створення потужного арсеналу власної зброї. Наприклад, виробництво сотень ракет на місяць і формування стратегічного запасу у 20–30 тисяч ракет. Якщо ці ракети будуть надійно розміщені в різних регіонах країни, росія просто не зможе їх знищити, а будь-яка спроба нападу буде приречена на провал», – Іван Ступак
Ступак резюмує, Україна має робити ставку на власний ВПК, а не покладатися на міжнародні гарантії. Адже, як показує досвід із Будапештським меморандумом, працювати вони не будуть. Власна оборонна промисловість — це запорука безпеки, яка не залежить від думок Вашингтона, Лондона чи Парижа.
Нагадаю, у листопаді президент Зеленський вперше заявив, що може бути відкритий до тимчасового компромісу щодо східних регіонів, якщо це дозволить зупинити активну фазу бойових дій.
Українське суспільство, своєю чергою, залишається розділеним у питанні компромісів із росією. Для одних поступка територіями є зрадою, для інших – вимушеним кроком заради збереження життів та відновлення країни. Однак остаточне рішення залежить не лише від українців, але й від позиції міжнародної спільноти та реальної готовності Кремля до мирних переговорів.
Автор — Анастасія Федор
