Помер проросійський історик, археолог Толочко: чим він запам’ятався
29 Квітня 2024 09:51
Помер відомий український історик, археолог, академік НАН України та член її президії, народний депутат III й IV скликання та активний громадський діяч Петро Толочко. Про це повідомив народний депутат України III скликання Артур Білоус, передає Комерсант український 
Науковця не стало 28 квітня, йому було 86 років.
«Він був депутатом двох скликань ВР, в одному з яких- третьому, ми з ним і познайомилися. І хоча обирався П.Толочко від партії Батьківщина Ю.Тимошенко, його політичні погляди були ще лівіші. Ближчі до ОПЗЖ і КПУ. Він не вважав Голодомор геноцидом саме українського народу, не прийняв жоден з майданів. Розцінював давньоруську народність як єдину, від коріння якої згодом відросли віти росіян, українців і білорусів»,
– заявив Білоус.
ВІн зазначив, що «такі контраверсійні погляди не зменшують його заслуг як вченого.
«Саме він ще з 70-х років поставив на постійну основу несистемні до того археологічні експедиції.
Розкопки під його керівництвом пролили світло над багатьма раніше невідомими обставинами. Так вважалося, що мешканці Давньої Русі жили в землянках та напівземлянках. Розкопки на Подолі довели – більшість киян вже тоді мешкали в дерев’яних будівлях. Саме ці археологічні експедиції дозволили встановити вік Києва від перших поселень на Старокиївській горі, починаючи з кінця V сторічча. А не від приходу варягів- Рюріковичів у IX сторіччі, як переважно вважалося до того»,
– нагадав Білоус.
Зауважимо, що Толочко, попри свій вагомий внесок у науку, відзначався проросійськими поглядами. Новину про смерть «захисника російської мови та єдинства трьох народів» опублікували контрольовані Кремлем центральні ЗМІ росії.
Російські ЗМІ повідомляють, що Толочко помер у клініці «Феофанія» в Києві. Причина смерті – «комплекс різноманітних хвороб».
Чим запам’ятався відомий історик, археолог Петро Толочко
Петро Петрович народився на Київщині, у 1938 році. У 1960-му закінчив історико-філософський факультет Київського університету, а 1966 року — аспірантуру Інституту археології АН УРСР. Захистив кандидатську дисертація «Історична топографія стародавнього Києва» та докторську дисертацію «Київ і Київська земля в період феодальної роздрібненості Русі XII—XIII ст.».
Толочко зробив неабиякий внесок у дослідження історії східних слов’ян, Київської Русі та українського середньовіччя.
Він автор близько 400 наукових праць, у тому числі 25 монографій, серед яких «Історична топографія стародавнього Києва» (1970), «Древний Киев» (1983), «Історичні портрети» (1991), «Літописи Київської Русі» (1994), «Володимир Святий — Ярослав Мудрий» (1996), «Від Русі до України» (1997) та ін. Толочку належить понад 200 публіцистичних і белетристичних праць, у яких розглянуто важливі проблеми становлення української державності, формування політичної нації, громадянського суспільства та його еліти, визначення національної ідеї.
Саме Толочко встановив вік Києва. Завдяки його наполегливості та вмінню відстоювати свою позицію на найвищому рівні, було визначено, що Києву 1500 – на 200 років більше, ніж прийнято було вважати раніше.
У своїх роботах, Петро Толочко довів, що в X столітті Київ випереджав по розвитку інші європейські столиці. Загалом, чи не вся наукова діяльність академіка була присвячена дослідженню історії Київської Русі.
За цикл робіт з історії та археології Києва П. П. Толочко отримав Державну премію УРСР у галузі науки і техніки (1983), а за цикл праць «Давня історія України» в трьох томах, а також монографію «Етнічна історія давньої України» він ушанований званням лауреата Державної премії України за 2002 рік. За дослідження проблем урбанізації Київської Русі йому присуджено премію НАН України імені Грушевського (1992).
В цілому, близько 15 років Толочко провів в археологічних експедиціях. Він відродив археологію древнього Києва, яка через низку історичних причин, в тому числі після репресій 30-х років, була повністю знищена.
Толочко був одним з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, з 1989 по 2015 рік очолював його. Член правління Національної спілки краєзнавців України (до 2016 р.).
Був неодноразово нагороджений орденами, зокрема:
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (16 травня 2013) – за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (21 лютого 2003) – за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку історичної науки, активну громадсько-політичну та законотворчу діяльність.
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (23 лютого 1998) – за визначний особистий внесок у розвиток археології, збагачення історичної науки фундаментальними дослідженнями про Київську Русь та стародавній Київ.
Зазначимо, що Толочко мав ряд російських нагород, а саме: Почесний доктор РАН Орден Дружби (Російська Федерація) (2008), Почесний доктор Санкт-Петербурзього гуманітарного університету профспілок (2016), Лауреат Премії імені Олександра Невського (РФ, 2012), Спеціальний приз Міжнародного Слов’янського літературного форуму «Золотий Витязь» (РФ, 2021).
Проросійські погляди Толочка
Толочко відомий своїми проросійськими поглядами, зокрема запереченням Голодомору як геноциду українців. Він вважав себе частиною «російського світу» та підтримував погляди Путіна на історичну спадщину.
У своїх виступах на громадсько-політичні теми виступав проти націоналістичного потрактування історії України та вважав, що не було гонінь на українську культуру.
У книзі «Україна у вогні євроінтеграції» висловився проти Майдану і євроінтеграції. Толочко також виступав із критикою надання Православній Церкві України Томоса.
Очолював проросійську партію Слов’янський народно-патріотичний союз (2003—2005). Був членом президії «Всесвітнього російського народного собору».
Толочкові ставлять за провину сепаратистські висловлювання, підтримку проросійської пропаганди, співзасновництво «Слов’янського народно-патріотичного союза», участь у керівному органі «Всесвітнього російського народного собору» тощо.
Під тиском громадськості він був звільнений у 2016 році з посади директора Інституту археології НАН України
У січні 2022 року брав участь у круглому столі Російського історичного товариства під головуванням Сергія Наришкіна, директора Служби зовнішньої розвідки РФ, що був присвячений питанням вивчення історії України та приурочений до 368-ї річниці Переяславської ради.
Проте, після російського вторгнення в Україну, 8 березня 2022 року підписав Колективну заяву до Президії Російської академії наук від членів НАН України — іноземних членів РАН, у якій науковці заявили про засудження війни та вихід зі складу іноземних членів РАН.
