Політика “латання дірок” руйнує економіку: Україна втрачає мільярди
14 Травня 13:36
ДУМКА
Українська економіка – це не набір розрізнених підприємств, а живий, складний організм, де кожен елемент пов’язаний із сотнями інших. І коли одне «організоване» рішення вбиває ключове підприємство, наслідки відчувають тисячі людей, десятки суміжних галузей і вся держава. Саме про такий випадок розповів виконавчий директор та співзасновник аналітичного центру “Український інститут майбутнього” Анатолій Амелін, навівши приклад із зупинкою Інгулецького ГЗК, повідомляє «Комерсант Український»
Амелін у своєму коментарі наголосив, що економіка — це не набір окремих елементів, а живий організм, де все взаємопов’язане.
“Ми вбиваємо свою економіку ефективніше, ніж робить наш ворог. І я зараз не про податки, регулювання, економічні свободи. Хоча про це також варто голосно говорити. Я про відсутність розуміння у наших регуляторів того, що економіка країни – це екосистема, живий організм, де все взаємопов’язане. Але ми чомусь впритул продовжуємо розглядати економіку окремо як “розчленьонку”.
Кожен орган окремо, а не як організм цілком”, — зазначає він.
На жаль, українські регулятори часто діють точково, не враховуючи, як їхні рішення впливають на економіку в цілому. Амелін наводить три приклади, які ілюструють цю проблему:
Підвищення ставки НБУ для боротьби з інфляцією.
“Зростає інфляція. Не вивчаючи її причин – піднімаємо ставку НБУ – зростають кредити банків – бізнес завмирає – економіка сповільнюється”, — пише Амелін.
Замість аналізу причин інфляції регулятор вдається до жорсткої монетарної політики, що гальмує розвиток бізнесу.
Обмеження валютних операцій.
Для стабілізації курсу гривні НБУ обмежив виплату дивідендів і платежі за кордон.
“Як наслідок – втрата довіри до юрисдикції. Бізнес побудував схеми виведення капіталу та переключився на інші ринки”, — зазначає експерт.
Міжнародні компанії, які працюють в Україні, перенаправляють інвестиції в інші країни, що послаблює економіку.
Підвищення тарифів на електроенергію. Через руйнування енергоринку тарифи підняли для всіх без розбору.
“Стабілізували попит за рахунок закриття бізнесів. Люди втратили роботу. Впали надходження до бюджетів усіх рівнів”, — підкреслює Амелін.
Таке рішення вирішило локальну проблему відключень, але завдало величезного удару економіці.
Інгулецький ГЗК: як зупинка одного підприємства руйнує регіон
Амелін детально аналізує зупинку Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату (ІнГЗК) — одного з найбільших підприємств України, яке видобуває залізну руду.
“Днями випадково дізнався про те, що з минулого року зупинено Інгулецький ГЗК, одне з найбільших підприємств, що добувають залізну руду”, — пише він.
Це містоутворююче підприємство раніше приносило $500 млн валютної виручки на рік і понад 1 млрд грн доходу для Укрзалізниці. Його зупинка стала справжньою соціально-економічною катастрофою для Кривого Рогу.
Масштаб втрат від зупинки ІнГЗК
За даними Амеліна, основні показники ІнГЗК демонструють, наскільки важливим було підприємство для економіки:
- Виробництво: У 2023 році комбінат виробив 3,51 млн тонн концентрату, хоча його потужність становить 14–15 млн тонн. Експорт склав 77% (2,7 млн тонн), принісши $553,5 млн виручки.
- Собівартість: Електроенергія становить 51% витрат, що стало критичним фактором через зростання тарифів.
- Персонал: На підприємстві працювало 4800 осіб із середньою зарплатою 25,200 грн/міс. Річний фонд оплати праці складав 1,45 млрд грн, а податки від зарплат — 601,75 млн грн.
- Регіон: ІнГЗК забезпечував 30% робочих місць у районі.
Зупинка комбінату спричинила ланцюгову реакцію:
- Соціальні наслідки: 10,950 осіб втратили роботу (включаючи суміжні галузі). Купівельна спроможність регіону впала на 2,3 млрд грн, а податки від споживання (ПДВ) скоротилися на 319,32 млн грн. Розпочався відтік кваліфікованих кадрів, що загрожує довгостроковою деградацією регіону.
- Транспорт: Укрзалізниця втратила 1,123 млрд грн доходу, портові оператори — 486 млн грн, автоперевізники — 140 млн грн. Сумарні втрати податків від транспорту склали 158,06 млн грн.
- Суміжні галузі: Постачальники матеріалів втратили 680 млн грн обороту, ремонтні підприємства — 425 млн грн, енергетичні компанії — 4,608 млрд грн. Загальні податкові втрати склали 1,4 млрд грн.
Чому зупинився ІнГЗК?
Ключовою причиною зупинки Амелін називає зростання вартості електроенергії, яка становить 51% собівартості виробництва.
“Саме зростання вартості електричної енергії вбило підприємство”, — зазначає він.
Споживання ІнГЗК становить 1,44 млрд кВт·год на рік, а поточна ціна електроенергії на ринку (4258,63 грн/МВт·год) робить виробництво нерентабельним. Для мінімальної рентабельності (3–5%) потрібна ціна 3200–3400 грн/МВт·год, що вимагає субсидій у розмірі 1,15–1,68 млрд грн на рік.
Іншими факторами стали:
- Падіння світових цін на залізну руду (нижче $100 за тонну).
- Подорожчання логістики через блокування портів.
- Втрата внутрішнього ринку (зокрема, через зупинку Азовсталі та інших металургійних комбінатів).
Екосистемний підхід: як можна було врятувати ІнГЗК?
Амелін пропонує альтернативний сценарій, який базується на екосистемному підході. Замість підвищення тарифів для всіх він закликає субсидувати електроенергію для стратегічних підприємств, таких як ІнГЗК, щоб зберегти робочі місця, валютну виручку та економічну активність. За його розрахунками, субсидії на електроенергію в розмірі 1,3 млрд грн на рік дали б такий ефект:
- Податкові надходження: +2,96 млрд грн (з урахуванням суміжних галузей).
- Експортна виручка: +$553,5 млн.
- Робочі місця: Відновлення 10,950 робочих місць.
- Економія на виплатах із безробіття: 400 млн грн.
Чистий бюджетний ефект склав би 1,9 млрд грн.
“Тобто гроші платників податків не тільки повертаються, а й бюджет отримує зверху майже 2 млрд грн податків + валютний ринок $500 млн”, — підкреслює Амелін.
Амелін закликає застосовувати екосистемний підхід не лише до ІнГЗК, а й до інших секторів економіки:
- Видобуток і переробка критичних матеріалів. Потрібно субсидувати переробку в Україні, щоб створювати додану вартість, а не експортувати сировину.
- Металургія. Будівництво нових металургійних потужностей має розглядатися як частина екосистеми, що стимулює економіку через мультиплікативний ефект.
- Агропереробка. Замість заборон на експорт сировини слід створювати стимули для переробки в Україні.
- Іпотечне кредитування. Пільгові іпотеки повинні бути частиною комплексного оновлення житлового фонду, що пожвавить будівельну галузь.
“Ми, на жаль, не можемо дивитися комплексно. Ми вирішуємо точково проблеми без розуміння впливу наших рішень на всю екосистему”, — підсумовує Амелін.
