Ольга Рудяка-Петриченко – психологиня, тренер, викладач, членкиня «Української психологічної асоціації» та «Української спілки психотерапевтів»
Психологічна підготовка дитини до нового навчального року під час війни вимагає особливої уваги до її емоційного стану та використання різноманітних підходів.
Відкрите спілкування, позитивне мислення, розпорядок дня, підтримка соціальних зв’язків та ігрова терапія можуть значно полегшити цей процес. Дотримуючись цих рекомендацій, ви допоможете дитині впоратися з викликами та розпочати навчальний рік з упевненістю та оптимізмом.
Початок нового навчального року завжди несе в собі певний виклик для дитини, а в умовах воєнного стану він стає складнішим і багатошаровішим.
Поряд із природними змінами, які приходять із початком навчання, додається тривожність і невизначеність, які властиві безпековій ситуації сьогодення. Саме тому важливо допомогти дитині адаптуватися до нових умов, підтримати її емоційно та створити безпечний простір для росту й розвитку.
Передусім важливо, щоб дитина відчувала вашу підтримку й розуміння. Відкрите спілкування є ключовим елементом у зниженні тривожності та зміцненні емоційної стійкості. Проведені психологами дослідження, довели, що діти, які мають підтримку з боку батьків, краще справляються з будь-якими викликами. Тому варто знайти час для відвертої розмови, щоб обговорити очікування від нового навчального року, розглянути можливі страхи й занепокоєння.
Дайте дитині зрозуміти, що її переживання важливі для вас й разом ви зможете подолати будь-які труднощі.
Важливим кроком на шляху до психологічної готовності є формування позитивного мислення. Діти, які вчаться замінювати негативні думки позитивними, значно легше адаптуються до стресових ситуацій. Це можна зробити за допомогою простих вправ, наприклад, навчити дитину говорити собі підбадьорливі слова. Якщо дитина сумнівається у своїх силах, допоможіть їй змінити цей внутрішній діалог на позитивний. Такі техніки є ефективним інструментом у подоланні стресу та тривожності.
Але не обіцяйте їй, що там лише забавки, позитив і їй все сподобається — інакше відчувши, що це не так, дитина залишиться з відчуттям ошуканості та навичками недовіри до ваших слів. Нехай складе власне враження.
Не менш важливим є створення стабільного розпорядку дня. Регулярність й передбачуваність допомагають дитині знизити рівень стресу. Планування дня разом з дитиною – з часом для навчання, відпочинку та фізичної активності, створить відчуття стабільності й впевненості. Придумайте свій спільний ритуал — це може бути, наприклад, ранкова прогулянка перед уроками або запланований час ввечері.
Соціальні зв’язки також відіграють значну роль у процесі адаптації. Спілкування з однолітками допомагає дитині почуватися частиною спільноти, що є важливим чинником у подоланні тривожності.
Особливо, коли йдеться про першачків, ігрові практики можуть стати потужним засобом адаптації та вашим помічником. Рольові ігри, які моделюють шкільні ситуації, допомагають дитині освоїти нові навички та знизити рівень тривожності. Наприклад, можна разом відтворити сценарій першого дня у школі, що дозволить їй почуватися підготовленішою до реальних подій.
Ваша підтримка та любов стануть для дитини найкращим щитом у цей непростий час.
Пам’ятайте — ніхто не знає вашу дитину краще за вас, тож як би швидко вона не дорослішала, ваше розуміння, підтримка, опора та віра в неї — творитиме дива!
А якщо побачите, що дитина або ви не впорались — не бентежтесь, завжди можна просити про допомогу педагогів, психологів, лікарів.