Економіка

Монополізація ринку: стало відомо, чому українці переплачують за ліки

Українська фармацевтична галузь знаходиться у важкому стані через монополізацію ринку і відсутність державного регулювання. Близько 90% ринку контролюється лише двома дистриб’юторами, які диктують умови аптекам та виробникам, повідомляє Комерсант український із посиланням на матеріал Telegraf UA.

Така ситуація у поєднанні з нерегульованим ціноутворенням та маркетинговою тактикою аптек, призводить до експлуатації споживачів та продажу сумнівних препаратів.

Відсутність належного державного регулювання погіршує ситуацію. Ринок контролюється кількома учасниками, переважно двома дистриб’юторами та п’ятьма великими аптечними мережами, які вдаються до картельних змов. Кінцеві витрати несуть споживачі, які зрештою платять мільярди гривень за ліки за завищеними цінами, збагачуючи власників компаній-посередників. Як наслідок, ціни на ліки в Україні значно вищі порівняно з європейськими країнами, де купівельна спроможність населення значно вища.

Наприклад, у Польщі відомий знеболюючий препарат “Німесил” коштує близько 185 гривень за упаковку. В Україні така ж упаковка може коштувати від 400 до 500 гривень, що робить ліки в Україні у два-два з половиною рази дорожчими.

Експерти говорять: якщо нічого не змінити, ціни на ліки продовжать стрімко зростати. Така ситуація ставить споживачів у невигідне становище, особливо якщо врахувати, що Україна має найвищий рівень смертності у світі.

Важливим фактором фармацевтичної кризи є монополізація ринку дистриб’юторів. Наразі дві компанії, “БаДМ” та “Оптіма-Фарм, ЛТД”, контролюють понад 90% дистрибуції ліків, попри те, що вони не в змозі ефективно доставляти ліки у віддалені райони. Відсутність конкуренції дозволяє цим двом дистриб’юторам значно збільшити свої націнки — з 4,5% у 2021 році до 12% у 2024 році. Як наслідок, чистий прибуток цих дистриб’юторів зріс у шість разів, що відобразилося на цінах в аптеках.

Власники цих компаній-посередників привертають до себе увагу через сумнівну репутацію. Наприклад, власник ТОВ “Оптіма-Фарм, ЛТД” Андрій Губський — брат скандально відомого народного депутата Богдана Губського. Андрія Губського також пов’язують з Віктором Медведчуком, фігурою, яку пов’язують з державною зрадою. Вважається, що він причетний до корупції, рейдерства, шахрайства і може бути причетним до злочинної діяльності клану «чудової сімки», який був відомий вбивствами, викраденнями людей, фінансовими пірамідами та податковими махінаціями в 90-х роках. Попри те, що Андрій Губський не проживає в Україні, він контролює половину ринку дистрибуції фармацевтичних препаратів і отримує прибутки від українського населення.

Натомість компанія “БаДМ” заснована кіпрським офшором “Ліорко Інвестментс Лімітед”, кінцевими бенефіціарами якого є Олександр Дитятковський, Олександр Суходольський та Ігор Суходольський. Один із власників, Олександр Дитятковський, проживає за межами України, що ускладнює контроль за діяльністю монополіста.

Наразі основною загрозою для власників “БаДМ” та “Оптими” є можливість штрафів з боку Антимонопольного комітету. У червні 2024 року АМКУ розпочав розгляд справи проти двох монополістів за цінову змову щодо “Спазмалгону” та “Євказоліну Аква”. Штрафи за це можуть бути значними: 5,4 млрд грн для “Оптими” та 6 млрд грн для “БаДМ”. Передбачаючи ці потенційні штрафи, бенефіціари виплатили дивіденди цього року на загальну суму 2,9 млрд грн для “Оптими” та 2,3 млрд грн для “БаДМ”. Цілком ймовірно, що частина цих коштів буде виведена за межі України, тим більше, що частина власників проживає за кордоном.

Однак навіть мільярдні штрафи не вирішать проблем у галузі. Монополія, або в цьому випадку дуополія, створює цілу низку проблем для держави та споживачів ліків. Окрім завищених цін, монопольні дистриб’ютори створюють й інші проблеми. Вони обмежують різноманітність лікарських засобів, доступних споживачам, створюють високий ризик перебоїв у постачанні, перешкоджають покращенню логістики, тиснуть на виробників ліків своїми умовами та перешкоджають інноваціям у фармацевтичній галузі.

Telegraf UA також пише про причетність до кризової ситуації на ринку ліків п’яти аптечних мереж та двох дистриб’юторів:

• АНЦ;
• Подорожник;
• 9-1-1;
• Бажаємо здоров’я;
• Аптека Доброго Дня.

Ці аптечні мережі контролюють майже 60% роздрібного ринку лікарських засобів в Україні. Відсутність законодавчого визначення аптечних мереж у поєднанні з пасивною реакцією державних органів сприяє розвитку монополій. Як наслідок, ціни на ліки залишаються високими, затьмарюючи ілюзію вибору, що пропонується великою кількістю аптек.

Багато країн ЄС не допускають монополізації аптечного ринку. Наприклад, у Німеччині фармацевти мають право володіти максимум чотирма аптеками. Натомість власники найбільших аптечних мереж в Україні мають понад 1 500-1 700 аптек, що дозволяє їм диктувати свої умови. Запровадження подібних обмежень в Україні разом із чітким законодавчим визначенням аптечних мереж сприятиме розвитку незалежного бізнесу та запобігатиме надмірній монополізації.

На українському фармацевтичному ринку бракує обмежень для маніпулятивних маркетингових тактик, які використовують власники аптек. Ключовою проблемою на українському ринку є використання маркетингових угод, коли аптеки отримують винагороду за просування певних ліків незалежно від їхньої медичної доцільності. Цей механізм дозволяє аптекам продавати ліки дешевше, ніж їхні конкуренти, що змушує споживачів вважати, що вони отримують вигідну пропозицію.

Однак така система не лише не вирішує проблеми доступності, але й створює додаткові ризики для споживачів, аптек та ринку в цілому. Відсутність контролю над роздрібними націнками призводить до дискримінації споживачів, оскільки ціни в різних аптеках суттєво відрізняються. Маркетингові угоди також перешкоджають конкуренції для менших гравців на ринку. Суворий контроль за цими угодами, підвищення прозорості та просвітницька робота зі споживачами є необхідними для захисту споживачів та встановлення справедливих механізмів ціноутворення.

Уряд повинен регулювати прозорість угод між виробниками, дистриб’юторами та аптеками, а також розглянути можливість повної заборони маркетингових угод. Крім того, слід вжити заходів для зменшення монополізації, стимулювання конкуренції та розширення доступу до ліків.