Політика

«Модернізація» університетської мережі: шокуючі висновки Рахункової палати

ДУМКА

«Управлінська діяльність Міністерства освіти і науки у процесі реформування виявилася малопродуктивною, а через слабку комунікацію зі стейкхолдерами процеси реформування мережі закладів вищої освіти не отримали підтримки та навіть спричинили спротив у освітньому середовищі», – такий невтішний висновок зробила Рахункова палата України за підсумками оцінювання діяльності МОН в процесі так званої «модернізації» мережі закладів вищої освіти. Повідомлення про це оприлюднено минулого тижня на офіційному сайті Рахункової палати.

Ця новина стала одночасно і шокуючою, і очікуваною. З одного боку, незаангажовані фахівці звертали і звертають увагу на те, що «модернізаційні потуги» нинішніх керівників освітньої системи виглядають необґрунтовано, а подекуди – і кострубато.

З іншого боку, висновок про «малопродуктивну управлінську діяльність» нарешті зробила поважна державна інституція, тим самим підтвердивши правильність найгірших побоювань експертного середовища.

Повний звіт про результати аудиту ще не оприлюднений. Але вже зараз на основі офіційного повідомлення Рахункової палати можна побачити кілька системних проблем, що «роз’їдають» систему вищої освіти зсередини. Давайте, як то кажуть, читати уважно…

Ігнорування Стратегії

Ми звернули увагу, що у повідомленні Рахункової палати кілька разів згадано Стратегію розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки. Цей документ схвалено розпорядженням уряду від 23 лютого 2022 р. № 286-р.

«Нинішня команда» під час донорських конференцій згадує що завгодно – візії, бачення, сценарії, дизайн-проєкти, але тільки не урядову Стратегію.

Скоріш за все, причина банальна: документ розроблявся і був ухвалений під час каденції попереднього міністра. Отже, Стратегія ігнорується з мотивів, які не мають анічого спільного з принципами державного управління.

Рахункова палата констатує: «МОН також не розробило середньострокового плану модернізації мережі ЗВО, як було передбачено Операційним планом реалізації Стратегії. До слова, жодної з 11 реорганізацій, рішення щодо яких було ухвалено після затвердження цієї Стратегії, завершено не було».

Таким чином Рахункова палата немовби натякає, що «реформаторські потуги» у сфері вищої освіти (у тому числі в частині модернізації мережі) мають спиратися не на фантазії, хайп і забаганки, а на Стратегію, що затверджена розпорядженням Уряду і станом на сьогодні є чинною, а відтак – обов’язковою до виконання.

Можливо, хтось скаже, що Стратегія не враховує реалій правового режиму воєнного часу (адже її схвалено 23 лютого 2022 року – тобто за добу до початку широкомасштабного вторгнення). Але це не проблема. У такому випадку треба не ігнорити Стратегію, а внести до неї необхідні зміни.

Про необхідність виконання Стратегії розвитку вищої освіти в Україні на 2022–2032 роки ми писали у липні 2023 року у матеріалі «Про «візії», «місії», «бачення» і «стратегії».

Суб’єктивність

Цитата із повідомлення Рахункової палати: «Через нормативну невизначеність механізмів системного реформування мережі ЗВО пропозиції щодо реорганізації закладів формувалися МОН суб’єктивно. Так, аудитом встановлено, що МОН не повною мірою забезпечило виконання нормативно визначених заходів щодо системного реформування мережі ЗВО. Незважаючи на підтримку Кабінетом Міністрів України ініціатив МОН, законопроєкт щодо відповідної реформи не було подано Уряду».

Таким чином, Рахункова палата фактично констатує, що так звана «модернізація» університетської мережі здійснювалася без належного нормативного забезпечення. Простіше кажучи – без відповідних законодавчих підстав. Або можна написати так: законність управлінських рішень у сфері вищої освіти залишається під «великим питанням».

Про необхідність нормативного забезпечення реформування мережі закладів вищої освіти ми писали у травні 2023 року у матеріалі «Про «оптимізацію» системи вищої освіти».

Нікчемність

У повідомленні Рахункової палати написано: «Міністерство не володіло повною і достовірною інформацією про реальний стан мережі ЗВО, оскільки не здійснювало системного аналізу її функціонування, не актуалізувало прогнозних сценаріїв її розвитку та не ідентифікувало ризиків реформування мережі ЗВО з врахуванням сучасних викликів… Міністерство розробило критерії відбору ЗВО для реорганізації та алгоритм цього процесу, але не прийняло управлінських рішень щодо їх затвердження. Це не сприяло розумінню та підтримці реформи усіма сторонами».

Іншими словами, не існує чіткої методології (у формі належним чином затверджених методик та критеріїв) реформування мережі закладів вищої освіти. Фактично, утворилися умови, за яких реформування здійснювалося «у ручному режимі».

Зовсім не дивно, що один із заступників міністра оголосив про приєднання кримського університету та невеличкого київського закладу – згодом з’ясувалося, що «випадково» саме в цьому закладі заступник міністра отримує зарплату. І таке шапіто, здається, вже нікого не дивує.

Про необхідність розробки науково обґрунтованих критеріїв реформування мережі закладів вищої освіти ми писали у січні 2024 року в матеріалі «Модернізація мережі вишів невідворотна, але вимагає аргументів».

Рахункова палата засвідчує: «Під реорганізацію потрапили ЗВО, які і до реформування ефективно функціонували. Контракти з керівниками двох ЗВО, що реорганізуються, були укладені безпосередньо перед прийняттям рішень про реорганізацію, що свідчить про ситуативність рішень Уряду. Не зафіксовано жодного випадку, щоб адміністрація закладу сама ініціювала власну реорганізацію».

Ця позиція повністю співпадає із ключовим принципом: під час військового стану недоцільно «ламати» ті заклади, які ефективно функціонують (є самодостатніми). Це стосується як закладів вищої освіти, так і закладів будь-якої іншої ланки освітньої системи.

Застосування цього підходу дозволить зберегти робочі місця, підтримає наявні наукові школи, додасть педагогам та студентам впевненості у завтрашньому дні, а також посилить здатність освітньої системи виконувати гуманітарні та деякі інші специфічні функції.

Про доцільність збереження «самодостатніх» закладів ми писали у червні 2023 року в матеріалі «Оптимальна мережа системи вищої освіти».

Опитування

Рахункова палата провела опитування працівників та студентів закладів вищої освіти, що реорганізуються. «Лише від 3,7% до 34,8% респондентів підтримують реорганізацію. Більше 75% опитаних студентів та 47,3% – 94,6% працівників базових ЗВО не відчули змін після реорганізації», – говориться в повідомленні.

Цікаво, що високі посадові особи Міністерства освіти і науки, даючи численні некритичні інтерв’ю про своє «жертовне служіння», постійно заявляють, що результати опитувань свідчать про повну підтримку їхніх так званих «освітніх реформ».

За доброю традицію, під час такого огидного самовихваляння не повідомляється жодної необхідної інформації – хто проводив опитування, за якою методологією, який обсяг вибірки. Тепер ми, спираючись на об’єктивні дані Рахункової палати, достовірно знаємо, що всі заяви про «повну підтримку» реформаторських рефлексій так званої «нинішньої команди» – як мінімум, «не завжди відповідають дійсності».

До речі, ми вже звертали увагу на методологічну удаваність так званих «незалежних» соціологічних досліджень, про які оголошують керівники освітньої системи. Докладніше про це можна прочитати в матеріалі «Безпека школярів: настав час відзвітуватися про здобутки».

Взаємодія із спільнотою

Цитата: «Загалом аудитом встановлено, що рішення про реорганізацію приймалися Урядом за пропозиціями МОН без донесення належного обґрунтування до колективів ЗВО та студентства. Відповідні обговорення практично не проводилося, а результати проведених – не враховувалися».

Отже, так звана «модернізація» мережі здійснюється кулуарно, непублічно, непрозоро, без належного громадського обговорення. Не секрет, що керівники Міністерства не дають інтерв’ю незалежним журналістам з критичним мисленням, не проводять повноцінних прес-конференцій, не відвідують засідання Громадської ради при МОН, і навіть не завжди приймають запрошення взяти участь у засіданнях парламентських комітетів.

Про необхідність оздоровлення механізму публічних комунікацій ми писали у квітні 2023 року у матеріалі «Комунікаційна складова освітньої політики: рівень недостатній».

Відсутність обіцяного

Закладам, що реорганізуються, керівники Міністерства обіцяли купу цяцянок, у першу чергу інвестиції – у вигляді вкладень за рахунок позики Світового банку. Але аудитори Рахункової палати встановили, що «виділення коштів на ці інвестпроєкти досі не погоджене, а закупівлі – не проведені. Така ситуація нівелює зазначений мотиваційний чинник для ЗВО».

Іншими словами: базікання про «винагороду» реорганізованим університетам у вигляді інвестицій – не більш ніж пустопорожня обіцянка, задля виконання якої не зроблено належних управлінських дій.

Але найцікавіше – попереду. Під час аудиту було встановлено, що обсяг «виданих обіцянок» значно перевищує загальний плановий обсяг інвестицій. Як відомо, загальна сума позики запланована у розмірі 3 млн доларів США. Але Рахункова палата свідчить: «водночас у 2024 році для чотирьох базових університетів МОН схвалило 31 інвестиційний проєкт загальною вартістю 4,8 млн доларів США, що перевищує суму позики».

Отже, МОН вже зараз пообіцяло реформованим закладам більше грошей, аніж передбачено позикою. Наскільки нам відомо, нині справно продукуються все нові і нові обіцянки, причому автори цих обіцянок достовірно знають, що вони ніколи не будуть виконані.

Про шкідливість обіцянок, які не можуть бути виконані, ми писали у липні 2024 року у матеріалі «Візія майбутнього освіти і науки»: минув рік».

Що робити?

За підсумками аудиту Рахункова палата внесла кілька конкретних пропозицій і рекомендацій, спрямованих на виправлення ситуації.

«МОН має розробити гнучкі та зрозумілі кроки для ефективного реформування мережі 3ВО, що задовольнятимуть інтереси всіх учасників процесу», – вказується у повідомленні.

Думаю, зробити це буде непросто. Адже так звана «нинішня команда», яка невпинно «лупає ту скалу» на конференціях з грантодавцями і дорогих фуршетах, досі не навчилася конструктивно і спокійно спілкуватися із різними групами освітянської спільноти.

Рахункова палата рекомендувала Кабінету Міністрів України доручити МОН розробити та подати Урядові пропозиції щодо актуалізації Стратегії і проєкту операційного плану її реалізації у 2025–2028 роках.

Тобто, аудитори фактично виходять з того, що МОН самостійно не здатне взяти на себе цю очевидну ініціативу. Всі розуміють: аби наявні освітні управлінці зробили свою роботу – обов’язково потрібне втручання уряду.

Окрім того, Міністерству освіти і науки України рекомендовано: подати Кабінетові Міністрів України законопроєкт щодо створення передумов для модернізації мережі ЗВО; здійснити аудит мережі ЗВО і за результатами скласти звіт; розробити і затвердити дорожню карту модернізації мережі ЗВО та середньостроковий план модернізації мережі ЗВО; затвердити критерії відбору ЗВО для реорганізації; запровадити обговорення планів реорганізації ЗВО із зацікавленими сторонами з оприлюдненням результатів.

Ми достовірно знаємо, що протягом дев’яти місяців минулого року і одинадцяти місяців нинішнього року так звана «нинішня команда» не спромоглася зробити достатніх управлінських кроків задля нормативного та методичного унормування процесів модернізації мережі. Власне, саме це і констатували аудитори Рахункової палати.

Відтак, немає жодних сподівань, що протягом найближчих тижнів або місяців ця робота буде виконана в належний спосіб і на належному рівні.

Натомість будемо сподіватися, що висновки Рахункової палати прочитаємо не лише ми, прості освітяни, а також і високе начальство.

P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.

Автор: Сергій Захарін, державний секретар Міністерства освіти і науки України (2021–2023), доктор економічних наук, професор.