В Україні й по всьому світі дедалі більшої популярності набирає нова субкультура, що має назву «квадробінг». Відео з квадроберами набирають величезну кількість переглядів у соціальних мережах, а в коментарях збираються як прихильники цього тренду, так і люди, що категорично проти такого «хобі».
Хто такі квадробери, чим вони відрізняється від фуррі та теріантропів та як виникла така субкультура – читайте в матеріалі Комерсант український
Квадробери: історія виникнення субкультури
Людиною, яка започаткувала квадробінг, вважається чоловік з Японії на імʼя Кенічо Іто. За словами Іто, через досить незвичну зовнішність його однолітки глузували з нього в дитинстві, називаючи мавпою. Втім, його це зовсім не зачіпало і, відвідуючи зоопарк, вже в дорослому віці він звернув увагу на те, з якою швидкістю переміщається по вольєру шимпанзе. Згодом Іто почав вивчати особливості опорно-рухового апарату приматів та намагався адаптувати їх до людського організму.
Впродовж довгих 9 років, Кенічо Іто займався вивченням нової техніки бігу, в якій задіяні всі чотири кінцівки, та намагався досягти максимально можливої швидкості. Слід відзначити, що його зусилля не залишились непоміченими, оскільки в 2008 році він подолав 100-метрову дистанцію за 18.58 секунди, ставши рекордсменом у даному виді спорту. Через 5 років він подолав таку ж саму дистанцію вже за 16.87 секунди, а в 2015 потрапив у книгу рекордів Гіннесса, подолавши 100-метрову відстань за 15.71 секунди.
Після встановлення світового рекорду з бігу навкарачки, цим видом спорту почали цікавитись тренери зі Сполучених Штатів Америки, започаткувавши абсолютно новий вид тренувань. Він отримав назву «animal flow», що перекладається як «рухи у стилі тварин». Цей вид тренувань поєднував у собі елементи інших видів спорту, таких як йога, пілатес та інші.
Отже, квадробінг (або квадробіка) спочатку розвивалась як своєрідний вид спорту, що завдяки поєднанню різноманітних видів фізичної активності допомагав задіяти якомога більшу кількість мʼязів під час тренування.
З часом, квадробіка стала набирати популярності серед людей по всьому світу і переросла у своєрідний тренд, здебільшого серед підлітків та дітей. Сьогодні квадробінг розглядається як субкультура, що передбачає наслідування поведінки тварин людьми, які надягають для цього специфічний реквізит. Зазвичай, квадробери одягнуті в маску, що нагадує мордочку тваринки, рукавички у формі лапок, а також мають накладний хвостик.
Квадробери, фуррі та теріантропи: в чому різниця?
Квадробінг є одним із найбільш популярних напрямків серед субкультур, що передбачають наслідування поведінки тварин. Проте, окрім квадроберів існують також фуррі та теріантропи. Основні відмінності між цими субкультурами полягають в наступному:
- Квадробери – займаються імітацією поведінки тварин, повторюючи їхні рухи, звуки, а також надягаючи на себе елементи одягу, що нагадують вуха тварини, лапи та хвіст;
- Фуррі – захоплюються тваринами, що наділені людськими характеристиками. Тобто, прихильники цієї субкультури наслідують, переважно, мультяшним героям, які можуть мати міміку людини, ходити на двох кінцівках чи носити одяг;
- Теріантропи – вважають, що народились не в тому тілі, оскільки вони мають душу тварини. Інакше кажучи, такі люди вірять у те, що вони повинні були народитися твариною.
Слід звернути увагу на те, що такі субкультури як квадробінг та фуррі можуть являти собою просто підліткове захоплення чи відігравати роль хобі в житті дитини. Натомість, в теріантропів відбуваються своєрідні зміни у психіці, коли людина починає не просто наслідувати поведінці тварин, а й ідентифікувати себе, як тварина.
На що слід звернути увагу батькам квадроберів?
Якщо ваша дитина захоплюється однією з цим субкультур, вам варто уважно слідкувати за розвитком цієї зацікавленості, оскільки заняття квадробінгом можуть бути як одним із хобі, так і сигналом про можливі психологічні проблеми. Психолог Віталій Сторчеусов в своєму коментарі для інтернет-видання УНІАН наголошує на тому, що якщо дитина активно цікавиться квадробінгом, але водночас залишається соціально активною і зберігає баланс між хобі та іншими сферами життя, то це може бути просто формою самовираження.
Однак, варто занепокоїтися, якщо захоплення квадробінгом стає основним заняттям в житті дитини, бо це може свідчити про проблеми із самоідентифікацією або психічним здоров’ям. У таких випадках батькам слід звернути увагу на зміни в поведінці дитини, а також, за необхідності, звернутися до дитячого чи сімейного психолога.
Важливо не тиснути на дитину та не забороняти займатись цим хобі, оскільки це може лише загострити ситуацію та погіршити стосунки між дитиною та батьками. Натомість, психолог радить створити позитивне сімейне середовище, щоб дитина поступово втратила інтерес до даної субкультури.
Авторка: Оля Юшко