Клімат, війна і вода: що загрожує українському врожаю
17 Квітня 13:30
ДУМКА
Український аграрний сектор входить у 2025 рік із низкою серйозних викликів — і кліматичних, і структурних. У найближчі місяці врожайність може суттєво знизитись, а ціни на продукти — зрости. Причини різні, але всі вони мають спільний знаменник: нестабільність, викликана війною, кліматичними аномаліями та критично низьким рівнем інвестицій у зрошення.
Про це говорять провідні експерти — президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко та економіст Олег Пендзин, з якими поспілкувалися журналісти Комерсант український.
“Ключ — це вода”: аграрна перспектива
На думку Леоніда Козаченка, головне завдання на найближчі роки — розвиток систем зрошення, які могли б компенсувати втрати від зміни клімату та високих температур.
«Ми повинні зосередитися на збільшенні площ, які можна обробляти згідно з новими кліматичними умовами. В першу чергу — це зрошення. У нас дуже мала кількість зрошувальних систем, і ми повинні нарощувати їх зараз», — зазначає експерт.
Найболючіше, за його словами, те, що найбільше зрошення до повномасштабної війни було саме в регіоні Каховської ГЕС, яка сьогодні зруйнована. Втрачено близько 400 тисяч гектарів зрошуваних земель.
«Навіть якби клімат став ще гіршим, ми б не мали таких втрат, як зараз, коли повністю зруйнована інфраструктура подачі води. Це база, яка не працює — і ми втрачаємо не лише землю, а й урожай, інвестиції, стабільність», — пояснює Козаченко.
Добрива без води — гроші на вітер
Фермери також б’ють на сполох: через нестачу зволоження використання добрив стає економічно невигідним. Вони просто не працюють.
«Добрива без вологи — це викинуті гроші. А ще засоби захисту рослин, пальне, логістика. І це все без гарантії врожаю. То, може, взагалі не вносити нічого? Але ж тоді не буде і чим повертати кредити банкам», — передає Козаченко настрій аграріїв.
Це ставить селян перед вибором: або інвестувати в ризик, або залишитись із мізерними врожаями й фінансовими боргами. Для багатьох це вже не про прибуток, а про виживання.
Внутрішній ринок витримає. А що з експортом?
Попри складні обставини, експерти впевнені: внутрішній попит на продовольство буде покрито. Проблеми почнуться з експортом, який формує валютні надходження в бюджет і забезпечує фінансову спроможність агросектору.
«Для експорту, для того, щоб бути заможними і фінансово потужними, в нас втрати можуть бути дуже серйозними. Але всередині країни — вистачить», — констатує Козаченко.
Він також наголошує: щойно завершиться війна, Україні потрібно буде повернутись до стратегічного планування в агросекторі — мінімум на 50 років уперед.
«У нас величезні перспективи. Але тільки за умови, що ми будемо будувати зрошувальні системи. Інакше ми просто залишимось на полі руїн», — каже експерт.
Погода, ціни й інфляція: економічний погляд
Економіст Олег Пендзин підкреслює: загроза неврожаю — це не лише аграрна проблема, а й економічна. Якщо спека влітку 2025 року повториться, нас очікує новий виток інфляції.
«Міжнародна організація продовольства вже прогнозує: у 2025 році зберемо ще менше зерна, ніж у 2024-му. Якщо спека справді буде, ми отримаємо новий удар по цінах. Продовольчий кошик знову подорожчає», — каже Пендзин.
Нагадаємо, минулого року Україна зібрала на 10 мільйонів тонн менше зернових, ніж у попередній період.
Ситуація ускладнюється ще й тим, що соціальні стандарти заморожені, і велика частина населення вже зараз не має достатніх коштів для нормального споживання. Подорожчання їжі може спричинити соціальну напругу, особливо вразливих категорій населення.
«Ми є аграрна країна. І хочемо ми того чи ні — ми залежимо від клімату. Це наш ризик, це наша реальність», — зазначає економіст.
Аграрний 2025 рік обіцяє бути надзвичайно складним. І хоча головна надія — завершення війни — залишається в майбутньому, глобальні виклики — тут і зараз: посуха, відсутність систем зрошення, високі ціни на агровходи, ризики для експорту і зростаюча інфляція.
Експерти сходяться в одному: потрібні стратегічні інвестиції в інфраструктуру, політична воля, а головне — усвідомлення, що продовольча безпека більше не може розглядатись як питання другого порядку. В умовах глобальної нестабільності вона стає основою національного виживання.
