У Києві з початку літа госпіталізували 17 людей з гарячкою Західного Нілу. Троє з них померли. Про це повідомляє Комерсант український
з посиланням на Київську міську держадміністрацію.
Як розповіла директорка Департаменту охорони здоров’я КМДА Валентина Гінзбург, з 1 червня у столичну Свято-Михайлівську клінічну лікарню прийняли 17 пацієнтів із підтвердженим діагнозом гарячка Західного Нілу.
За її словами, серед них – 10 чоловіків і 7 жінок.
“Це жителі різних районів столиці, двоє з них – мешканці Київської та Черкаської областей. Вони потребували стаціонарного лікування через важкість стану. На жаль, трьох пацієнтів лікарям не вдалося врятувати через важке ускладнення гарячки – менінгоенцефаліт”, – йдеться у повідомленні.
У КМДА нагадали, що в Україні вірус гарячки Західного Нілу віднесений до I групи особливо небезпечних захворювань і за міжнародними стандартами ВООЗ належить до IV групи ризику. Вірус подібний до інших, що спричиняють енцефаліти, та вірусу гарячки Денге.
Головним джерелом і резервуаром вірусу в природі є птахи, переважно перелітні, у крові яких вірус може циркулювати від 14 до 200 днів. Переносниками захворювання можуть також бути певні види комарів, які інфікуються під час харчування кров’ю і можуть передати вірус людині чи тварині. Вкрай рідко можливе контактне зараження кров’ю хворих тварин.
Гарячка Західного Нілу починається гостро – з ознобу та швидкого підвищення температури тіла, що супроводжується симптомами інтоксикації. Гарячковий період триває від 2 до 6 днів. У важких формах можуть розвиватися менінгіт або енцефаліт.
Як зауважила Гінзбург, специфічної терапії проти даної хвороби наразі не існує, а її лікування симптоматичне. При перших ознаках слід звертатися до лікаря та лікуватися під наглядом фахівця, повідомляючи про всі зміни свого стану.
“Щоб знизити ризики гарячки Західного Нілу, рекомендується встановити москітні сітки, використовувати репеленти та одягати одяг, що прикриває тіло, при відвідуванні парків і лісових зон. Зі зниженням температури повітря та зникненням комарів небезпека гарячки знижується майже до нуля”, – резюмувала вона.
Раніше повідомлялося, що в Україні зафіксували першу смерть від гарячки Західного Нілу.
Упродовж липня й серпня випадки захворювання на гарячку Західного Нілу фіксували, зокрема, на Київщині, Полтавщині та в Києві, повідомляють в Обласному центрі контролю та профілактики хвороб.
Там додають, що цьогоріч кількість випадків цієї інфекції зросла через зміни клімату та розширення ареалу проживання переносників.
Що відомо про гарячку Західного Нілу
Геморагічна гарячка Західного Нілу – це небезпечна вірусна інфекція, що передається через укуси комарів. У важких випадках може супроводжуватися підвищенням температури, запаленням оболонок і речовини головного мозку, збільшенням лімфатичних вузлів, ураженням слизових оболонок і висипаннями на шкірі.
Нині хвороба поширена в багатьох країнах Африки, Азії, та Середземноморського регіону. Окремі спалахи фіксуються в країнах Центральної Азії (Казахстан, Туркменістан, Таджикистан), Закавказзя (Азербайджан, Вірменія), а також у США, Канаді, Мексиці, країнах Центральної Америки та Карибського басейну, Австралії, а також у росії та Україні.
Інфікована людина не є джерелом зараження. До сьогодні не зафіксовано жодного документально підтвердженого випадку передачі вірусу від людини до людини через безпечні контакти або зараження працівників охорони здоров’я за умови дотримання стандартних заходів інфекційного контролю.
Основним джерелом та резервуаром вірусу в природі є 17 видів переважно перелітних птахів, у крові яких вірус може перебувати до двох тижнів. Також носіями можуть бути деякі дрібні ссавці, гризуни, кажани, але вірус у них зберігається набагато коротший час і в менших концентраціях.
Переносниками хвороби є різні види комарів, які інфікуються під час харчування кров’ю інфікованих птахів. Через укуси комарів вірус може потрапити в організм людей і тварин, де він здатен розмножуватися і викликати захворювання. Дуже рідко може траплятися контактне зараження через кров тварин. Зовсім незначна кількість випадків інфікування людей стається під час трансплантації органів, переливання крові, грудного вигодовування або від матері до дитини.
Симптоми гарячки Західного Нілу
Інкубаційний період від 1 до 7 днів, а у людей зі зниженим імунітетом до 2 тижнів. Хвороба проявляється у двох формах – гарячковій та нейроінвазивний. У переважній більшості людей інфекція перебігає безсимптомно, однак у 20 % хворих перші прояви захворювання нагадують картину грипу. Кон’юнктивіт. Склерит. Підвищується температура тіла, турбує головний біль, першіння в горлі, кашель, біль в м’язах, суглобах, спині, нудота, діарея, висип на шкірі, може бути збільшена печінка та селезінка (гарячкова форма).
При уражені центральної нервової системи розвивається менінгіт (сильний головний біль, підвищення температури тіла, блювання, при виражених явищах інтоксикації), енцефаліт (сильний головний біль, підвищення температури тіла, виражені явища інтоксикації, сплутаність свідомості, судоми, парези, паралічі (нейроінвазивна форма). В таких випадках хвороба перебігає тяжко. Летальність становить від 3 до 10 %.
Профілактика гарячки Західного Нілу
Для захисту від гарячки Західного Нілу в ендемічних регіонах здійснюють комплексні заходи щодо зменшення чисельності комарів (наприклад, осушення боліт).
Індивідуальна профілактика включає використання захисного одягу, встановлення сіток на вікнах і застосування репелентів.
Лікування
Специфічного лікування хвороби не існує, а вакцина для запобігання захворюванню людей поки що не розроблена.
Застосовують патогенетичне та симптоматичне лікування. Для зняття інтоксикаційного синдрому використовують інфузійну терапію. При ознаках набряку головного мозку проводять дегідратацію, при появі судом призначають протисудомні та седативні препарати.
Історія
Вірус був відкритий у 1939 році. Найсерйозніший спалах хвороби в Європі стався у 1996-1997 роках у Румунії, коли захворіли близько 5 тисяч осіб. У 1999 році вірус було завезено до Нью-Йорка, після чого він поширився по всій континентальній території. У 2018 році спалахи захворювання спостерігалися в багатьох країнах Європи, найбільше постраждали Сербія, Італія, Греція, Угорщина та Румунія.