“Фінська модель” для України: що це означає за версією фінських чиновників і насправді
7 Листопада 14:06
РОЗБІР ВІД 
Прем’єр-міністр Фінляндії Петтері Орпо прокоментував ідею «фінляндизації України» під час свого виступу на саміті Європейської політичної спільноти в Будапешті 7 листопада. Він пояснив: коли в міжнародних ЗМІ обговорюється «фінська модель» для України, то йдеться про те, що Україна не є членом НАТО і ЄС, але держави цих об’єднань активно підтримують її. Прем’єр підкреслив, що саме за таку модель борються українці, повідомляє Комерсант український з посиланням на Радіо Свобода.
«Фінська модель – це коли ми – члени НАТО, члени ЄС, підтримуємо Україну у її боротьбі проти Росії. І це та модель, за яку боряться українці»,
– сказав Петтері Орпо.
Видання зазначає, що серед партнерів України, особливо в Німеччині, дедалі більше обговорюють ідею надання Україні нейтрального статусу, подібного до фінського у часи Холодної війни, коли країна не була ані в НАТО, ані в Варшавському договорі.
Однак Президент Фінляндії Александер Стубб заперечив таку модель для України, зазначивши, що вона підриває сучасну архітектуру європейської безпеки, обмежує свободу вибору в питаннях оборони та безпеки і сприяє відновленню старих уявлень про сфери впливу.
Тож чи дійсно за таку модель борються українці?
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Фінляндизація
У світовій політично-правовій думці немає терміну “фінська модель” на позначення якогось типу нейтралітету у міжнародних відносинах. Однак є термін “фінляндизація”, який позначає значні обмеження державної самостійності, які велика держава накладає на свого більш слабкого сусіда. Це процес або стан примушення значною мірою орієнтуватися на інтереси сусідньої більш могутньої держави (наприклад, вимушений нейтралітет) і меншою мірою внутрішньої політики країни.
Фінляндизація виникла як наслідок відносин між Фінляндією та СРСР після Другої світової війни у 1944-1989 роках. У Другу Світову Фінляндія вступила на боці Третього Рейху, оскільки прагнула повернути у Радянського Союзу території, втрачені у Радянсько-фінській війні. Як програшна сторона, за умовами Паризької мирної угоди 1947 року, Фінляндія передавала під контроль СРСР території Петсамо, Салла та Карельський перешийок, мала виплатити репарації, а СРСР орендував півострів Порккала.
Після цього Фінляндія змушена була враховувати інтереси СРСР, відмовилася від допомоги США, підписала договір про дружбу з Радянським Союзом. Країна зберегла незалежність, демократію та частково свободу слова, але дотримувалася політики нейтралітету, не вступаючи ні до НАТО, ні до ЄЕС. Після розпаду СРСР Фінляндія відновила політичну самостійність, приєдналася до ЄС у 1995 році, а у 2023 році – до НАТО.
Антикомуністична опозиція в Центральній Європі розглядала досвід Фінляндії як альтернативу “доктрині обмеженого суверенітету” СРСР.
Тобто, термін “фінляндизація” використовується як приклад часткового обмеження суверенітету формально незалежних держав під впливом могутніх держав.
Подібні ідеї “фінляндизації” України обговорювалися у 80-90-ті роки, зокрема у концепції “доктрини Павличка”, але згодом Україна взяла курс на євроатлантичну інтеграцію. Проте заклики до “фінляндизації” лунали з боку противників цього курсу і збіглися з вимогами росії щодо неприйнятності членства України в НАТО. Таким чином, розмови про “фінську модель” з підтекстом “фінляндизації” ведуться цілком у руслі російських наративів.
