Сьогодні, 29 серпня, в Україні відзначається День пам’яті захисників України. Цей день приурочений до дня виходу бійців ЗСУ з оточення під Іловайськом, під час якого загинуло, за офіційними даними, 366 українських захисників.
“Іловайськ – це не лише трагічна подія в історії України, а й сторінка української незламності, це чин і подвиг українських військових. Пам’ятаймо, що попри втрати та обман ворога, наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу. Цей день завжди нагадуватиме нам про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна”,
– написав Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський на своїх сторінках у соцмережах.
Верховний Головнокомандувач ЗСУ Володимир Зеленський сказав, що “Іловайськ” не залишиться безкарним.
“У серпні 14-го року, саме цими днями, російський окупант скоїв один із найбільш підлих злочинів цієї війни – убив сотні наших воїнів під Іловайськом. Це був спланований, цинічний російський злочин, якого Україна ніколи не забуватиме й не залишить безкарним”,
– написав Зеленський.
Чому “Іловайськ” став трагічною та героїчною сторінкою української історії та в чому полягав обман росіян – згадує Комерсант український
Передумови та контекст боїв за Іловайськ
На початку серпня 2014 року ситуація на сході України була вкрай напруженою. Українські війська вели активні бойові дії, намагаючись стримати проросійські сили та відновити контроль над територією. Іловайськ, розташований у ключовій точці на сході України, мав важливе стратегічне значення, оскільки через нього проходили основні шляхи постачання бойовиків. Захоплення міста дозволило б українським військам перекрити постачання зброї та боєприпасів, а також суттєво обмежити можливості пересування супротивника.
Крім того, Іловайськ був важливим центром зв’язку, через який проходили залізничні та автомобільні шляхи, що з’єднували окуповані території з росією. Захоплення цього міста могло б стати початком великого контрнаступу українських військ, що суттєво змінило б хід війни. Однак, на той момент українські сили стикалися з серйозною нестачею ресурсів і мали обмежені можливості для ведення затяжних боїв. Взяти місто силами добровольчих батальйонів не вдалося.
Початок операції та перші успіхи українських військ
Військова операція з захоплення Іловайська розпочалася з добре спланованих дій українських підрозділів, які включали як регулярні частини, так і добровольчі батальйони. З 18 серпня українські сили розпочали наступ на місто, і вже в перші дні вони досягли значних успіхів. Добровольчі батальйони, такі як «Донбас», «Дніпро-1» та «Азов», зіграли ключову роль у початковій фазі боїв, демонструючи високу мотивацію та рішучість.
Після взяття під контроль значної частини Іловайська, українські війська почали укріплювати свої позиції, готуючись до можливого контрнаступу з боку бойовиків. Водночас керівництво української армії готувало план подальшого просування на схід, зокрема, на Донецьк, який на той момент був одним із головних центрів проросійських сил. Успішне завершення операції могло б стати важливим кроком у звільненні Донбасу.
Оточення та втручання регулярних військ рф
Втручання російської федерації кардинально змінило хід операції. Російські війська, які почали перетинати кордон на початку серпня, діяли під прикриттям бойовиків, що створювало додатковий тиск на українські підрозділи. Після того, як 24 серпня регулярні російські частини увійшли на територію України, стало зрозуміло, що ситуація під Іловайськом може стати критичною. Російські війська діяли організовано та злагоджено, використовуючи сучасну техніку і добре підготовлений особовий склад.
З цього моменту українські війська опинилися в складному становищі, оскільки їхні сили були розділені, а лінія фронту стала вразливою до флангових ударів з боку російських військ. Російські підрозділи також використовували тактику масованих артилерійських обстрілів, що призводило до значних втрат серед українських сил і послаблення їхніх оборонних позицій. Ситуація швидко загострювалася, і українські війська опинилися в оточенні, без можливості отримати підкріплення чи відступити на безпечні позиції.
Читайте нас в Telegram: головні новини коротко
Російський обман та катастрофа під Іловайськом
Події 28-29 серпня 2014 року стали трагедією для українських військових. Після того, як українські війська опинилися в оточенні, командування намагалося домовитися про безпечний вихід із міста через так званий «гуманітарний коридор». Владімір Путін публічно звернувся до проросійських сил із закликом надати можливість українським військовим покинути оточення без бою. Це дало надію на збереження життів багатьох солдатів, однак ситуація обернулася зовсім іншим чином.
Коли українські колони розпочали рух за домовленими маршрутами, вони стали мішенню для російських військ і бойовиків. Незважаючи на обіцянки про безпечний вихід, колони були піддані масованому обстрілу з важкої артилерії, танків та автоматичної зброї. Це призвело до великих втрат серед українських військових, багато з яких загинули або були поранені. Ті, хто вижив, були взяті в полон. Ці події стали однією з найбільших трагедій у сучасній українській історії, залишивши глибокий слід у пам’яті нації.
Розстріл колон під Іловайськом став однією з найбільш суперечливих подій війни на сході України. Дії російських військових викликали обурення в Україні та міжнародній спільноті, оскільки порушували всі домовленості і принципи гуманітарного права. Катастрофа під Іловайськом також виявила серйозні проблеми в українському командуванні, які стосувалися координації дій та організації оборони. Ці уроки стали важливими для подальшої військової реформи в Україні.
Втрати та наслідки боїв
Втрати під Іловайськом стали одними з найзначніших за весь період війни на сході України. Офіційні дані свідчать про загибель 366 українських військових (за неофіційними – 368), 18 зниклих безвісти, 429 поранених та близько 300 полонених. Ці втрати були катастрофічними для української армії та стали серйозним ударом по моральному стану військ і суспільства в цілому. Багато родин втратили своїх рідних, і трагедія Іловайська залишила глибокий емоційний шрам.
Крім людських втрат, українська армія зазнала значних втрат техніки. Було знищено або захоплено понад 125 одиниць бронетехніки, що суттєво знизило боєздатність українських підрозділів на фронті. Ця поразка призвела до необхідності переоцінки стратегії та тактики ведення бойових дій. Після Іловайська українське командування було змушене зробити висновки та почати готуватися до довготривалого конфлікту з росією, яка, як стало зрозуміло, готова до активного військового втручання.
Політичні наслідки подій під Іловайськом були не менш значущими. Поразка українських військ підштовхнула керівництво країни до пошуку дипломатичного вирішення конфлікту. Це призвело до підписання Мінських угод, які, хоча й призупинили активні бойові дії, але не змогли принести тривалий мир. Події під Іловайськом стали символом складності війни на Донбасі, а також викликали хвилю критики в адресу керівництва країни та військового командування.
Вшанування пам’яті загиблих
Після завершення боїв під Іловайськом почався складний і болісний процес ідентифікації та перепоховання загиблих. Цей процес тривав кілька років, оскільки багато тіл було сильно пошкоджено або залишено на полі бою. На допомогу прийшли волонтери, медики та фахівці з судово-медичної експертизи, які доклали максимум зусиль, щоб кожен загиблий був ідентифікований і з честю похований. Родини загиблих отримали можливість попрощатися зі своїми близькими, а країна — вшанувати пам’ять своїх героїв.
Вшанування пам’яті загиблих під Іловайськом стало важливою частиною національної пам’яті України. Щороку в кінці серпня по всій країні проводяться меморіальні заходи, присвячені цим трагічним подіям. У багатьох містах встановлені пам’ятні знаки та меморіали, присвячені загиблим бійцям. На місці боїв під Іловайськом також встановлено пам’ятники, які нагадують про трагедію, що сталася там, і про мужність українських військових, які до останнього боролися за свободу своєї країни.