Чому війну не назвали війною: пояснюють політологи
19 Листопада 14:36
РОЗБІР ВІД 
Сьогодні – 1000-й день великої російсько-української війни. З першого ж її дня, 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, однак досі не проголошено стану війни. Ці юридичні факти досі бентежать багатьох українців і стають підставою для маніпуляцій громадською думкою та індивідами. Комерсант український попросив вітчизняних політологів роз’яснити, чомуж все-таки війну так і не назвали війною.
Політичний фактор та ризики втрати влади
Політолог Володимир Цибулько в ексклюзивному коментарі пояснює, що основною причиною цього є небажання політичного керівництва втрачати контроль над державою.
«В Україні всі називають війну війною, просто не введений правовий режим – війна. Це пов’язано з тим, що правовий режим війни передає всі важелі управління країною військовикам, і політична вертикаль влади заходить в тінь військовиків. А політикам дуже і дуже не хочеться втрачати владу – це перше»,
– підкреслює експерт.
Другим важливим аспектом є економічна стабільність, яка могла б серйозно постраждати в умовах правового режиму війни.
«Функціонування банківської системи і економіки – це теж ключове. Бо за правового режиму війни військовики можуть заходити на підприємство, вилучати у своїх інтересах техніку та інші матеріальні ресурси. Все-таки влада не ризикнула доводити ситуацію до передачі управління, безпосереднього управління країною, військовикам»,
– додає Цибулько.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Міжнародне право: небезпека статусу агресора
Політолог Ігор Рейтерович, у свою чергу, звертає увагу на складність міжнародного законодавства, яке робить оголошення стану війни ризикованим для самої України.
«Якщо Україна оголошує, наприклад, стан війни, то треба вказувати країну, якій ми оголошуємо цю війну, правильно? А у відповідності до діючого міжнародного законодавства, в тому числі статуту Організації Об’єднаних Націй, якби Україна це зробила першою, то вона потрапила б під визначення держави-агресора. Ось так дивно записане міжнародне право»,
– пояснює він.
За словами експерта, така юридична плутанина дозволяє агресору уникати відповідальності, тоді як жертва може опинитися в пастці міжнародних норм.
«Одна країна може напасти на іншу, але якщо та, на яку напали, назве це війною офіційно і оголосить війну тій країні, яка напала, то вона буде вважатися такою, яка цю війну інспірувала»,
– зауважує Рейтерович.
Світова практика та уроки минулого
Експерт також нагадує, що оголошення війни – надзвичайно рідкісне явище в сучасній історії.
«Починаючи з сорок п’ятого року тільки один раз оголошувалась війна. Усі інші військові конфлікти і війни, в тому числі масштабні, велися без офіційного оголошення війни»,
– зазначає Рейтерович.
Втім, за його словами, Україна має всі юридичні підстави називати цю війну війною і запроваджувати необхідні заходи для самооборони.
«Міжнародні норми дають Україні повне право називати те, що відбувається, війною. Принаймні, говорити так в офіційних заявах, запроваджувати правовий режим воєнного стану і здійснювати всі необхідні дії стосовно самооборони»,
– резюмує Ігор Рейтерович.
