Чому Трамп не любить Зеленського: через угоду чи з особистих причин?
20 Лютого 13:51
ДУМКА
Політична напруга між президентом США Дональдом Трампом та українським лідером Володимиром Зеленським досягла апогею. Це збіглося в часі з відмовою Києва підписувати кабальну угоду щодо українських корисних копалин та з перемовинами у Саудівській Аравії, де представники адміністрації Президента США спілкувалися зі своїми російськими колегами. Комерсант український запитав у вітчизняних політологів, чим пояснити цю ворожість американського президента до Зеленського – його відмовою покірно приймати будь-які умови чи, все-таки, ідеться про особисту неприязнь.
Трамп сердиться на Зеленського через відмову підписати угоду
Політолог Володимир Фесенко в ексклюзивному коментарі припускає, що Трампові йдеться, все ж, про “неслухняність” Зеленського.
“Трамп дуже роздратований тим, що Зеленський не підписав цю угоду. Оце головна причина. Це припущення. Нинішній агресивний наїзд чимось нагадує ставлення Трампа до Данії, Канади, Мексики, Панами. Схожа стилістика наїзду. Трохи інша форма, але принцип той самий”,
– пояснює політолог.
За його словами, Трамп сприймає відмову України як особисту образу та демонстрацію непокори, що абсолютно суперечить його стилю ведення переговорів. Фесенко зазначає, що Зеленський розкритикував зустріч у Ер-Ріяді, що ще більше посилило роздратування американського лідера:
“Я тут так хочу домовитися з Путіним, а Зеленський критикує це. Але тактично, я думаю, що цей тиск – це спроба в трампівському стилі все-таки примусити Зеленського до підписання цієї угоди. Ну і можливо, що ще більш небезпечно, примусити потім до виконання певних домовленостей, які можуть виникнути після зустрічі Трампа з Путіним”.
Політолог Олег Лісний додає, що в цій ситуації ключову роль відіграють особисті риси Трампа.
“Трамп – класичний егоцентрик, навіть просто хрестоматійний. І тому, звісно, це [відмова Зеленського від послуху] йому не подобається. Це один із елементів. Другий момент, полягає у тому, що Трамп — це бізнесмен, який всіх, хто навколо нього, розглядає як клієнтів. Ні друзів, ні братів, ні сестер, ні союзників, ні, не дай боже, людей зі спільною цінністю. Ні. Це інструмент для отримання грошей”,
– роз’яснює Лісний.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Вимога США про проведення виборів в Україні
Інший тривожний момент у відносинах між Вашингтоном та Києвом – вимога США щодо проведення в Україні президентських виборів попри воєнний стан. Володимир Фесенко застерігає, що цей сценарій несе серйозну небезпеку:
“А якщо ні, у нас є план Б, який вже заявлений – поміняти. Типу, ми не зацікавлені в такому партнері, як Зеленський. Тобто, ми не проти України, але міняйте вашого президента, проводьте вибори і тоді все буде гаразд. Але все гаразд не буде, тому що будь-якому новому президенту Трамп пред’явить ті самі вимоги”,
– додає політолог.
Фахівці наголошують, що наполягання на виборах в Україні під час війни виглядає не лише як дипломатичний тиск, а й як елемент політичного шантажу з боку Трампа, який прагне демонструвати Путіну свою здатність контролювати Київ. Олег Лісний акцентує:
“Для того, щоб показати Путіну, що Україна зробить те, що він їй скаже. А Путін каже – а я хочу вибори. Та нема питань. Зараз я Володі подзвоню, і Володя погодиться. А Зеленський – він не просто Володя. Він президент України, держави, яка перебуває у війні. Дуже давно, і не три роки, як вважає Трамп, а набагато більше”,
– роз’яснює експерт.
Що робити Україні?
У такій ситуації, за словами експертів, Україна має шукати стратегічних альтернатив і не розраховувати на повноцінну підтримку США під час другого терміну Трампа. Фесенко зазначає:
“На превеликий жаль, нам треба об’єктивно розуміти: США при Трампі вже не будуть нашим головним стратегічним партнером. Тут питання ще стратегічне – чи залишиться партнерство. Ну, інерційно, інституційно, я думаю, що так. І нам треба, все ж таки, зберігати хоча б залишки партнерства. Але ситуація помінялася. І нашим головним партнером на перспективу має стати Європа, Європейський Союз плюс Британія і Норвегія”
Таким чином, стратегія Києва повинна полягати не лише у спробах “переконати” Вашингтон у своїй правоті, а й у формуванні стійкої коаліції з європейськими партнерами, які розуміють українські реалії і готові допомагати на тривалу перспективу. Експерти погоджуються, що лише комплексний дипломатичний підхід допоможе Україні зберегти свою незалежність і уникнути небезпечних компромісів.
