Нові ітерації “Богдани”: як Україна долає залежність від імпорту у ВПК
44 артилерійська бригада “викотила” фото нової версії САУ “Богдана” з українською броньованою кабіною. Як видно, продовжуються експерименти щодо локалізації вузлів та запчастин, щоб поменше залежати від імпорту з його потребою у валюті та залежністю від внутрішньої політики окремих країн.
Характеристики та особливості ітерацій
Cьогодні найчастіше вигулькують фото третьої та четвертої ітерацій (Tatra 815-7 і Tatra 158 Phoenix з колісною формулою 8х8 відповідно) ітерацій, а також версія з броньованою кабіною “Пума”.
Швидше за все, проблема в тому, що при переході з Tatra 815-7 важко було забезпечити ту саму швидкість виробництва, що й на нових “Феніксах”, а “Пуми” доводилося в повному циклі чекати 7-8 місяців.
Судячи з того, що ми заявляємо виготовлення 15-20 САУ на місяць, тобто вдвічі більше за Францію, пішли на дві паралельні версії — на різних шасі та з різними броньованими кабінами.
Причина зрозуміла — Tatra 815-7 поступово виводиться з виробництва, тому ми вибрали зоопарк по уніфікації, щоб зберігати швидкість відвантаження у війська.
На фото видно невеликі відмінності з чеською “Пумою” — вентиляція, відсутність освітлення над вікнами.
Але в цілому, це та ж протиосколкова кабіна, що витримує близький розрив 152 мм снаряда, з посиленим днищем та спеціальними кріслами, здатними витримати підрив протитанкової міни під мостом машини.
Нещодавно гармати отримали балістичний радар, рукоятку-досилач подачі боєприпасів (повний автомат можливо доводиться до серії) і складну сітку проти дронів. Тобто йде постійна модернізація.
Українізація кабіни, досилача снарядів, стволів (ймовірно не всі вони вітчизняні, бо 155 мм L52 виробляють німецький “Рейнметал” та французький “Некстер”) – це саме те, що привело нас до точки, де Київ виробляє більше САУ, ніж більшість світових виробників з ім’ям.
Читайте нас у Telegram: головні новини коротко
Масштаби хороші, але можна і треба більше
САУ коштує приблизно 2,3 –2,8 млн доларів, залежно від версії шасі та опцій. Але українізація кабіни безперечно тисне цю цифру вниз.
Київ виробив 180-200 машин, з яких вийшло з ладу і втрачено 10%.
На сьогодні “Богдана” йде на озброєння найкращих підрозділів – артилерійських бригад (як мінімум, 6 організмів), НГУ, поліцейських бригад, морської піхоти. Поки що ми не зможемо закрити потреби величезного фронту.
Через закриття втрат, десятки нових організмів та потреби зберігати відрив з російською артилерією ми відстаємо за випущеними на добу снарядами, але маємо зберігати відрив у точності та дистанції відкриття вогню.
Європейське виробництво і “данська модель”
Ланцюжок виробництва на сьогодні повністю дубльований, включаючи майданчики за кордоном — щоб ні прильоти ракет, ні протести, ні диверсії не могли перервати процес.
Це сприяє надходженню інвестицій — безперечно, країни ЄС, зацікавлені, щоб у випадку, якщо Москва спробує напасти, саме на їхній території були майданчики, що реально швидко масштабувати.
Природно не лише це, а ще й “данська модель” — інвестиції багатих країн із високим ВВП та невеликим ВПК в українські потужності.
Тільки Данія вклала 4,4 млрд крон ($422 vky) у минулому і планує вкласти ще 2,4 млрд ($230 млн) цього року. Але є ціла коаліція таких країн.
Гроші, технології, заводи, обмін досвідом, практика для виїзних бригад та найкращих працівників — все це не може не вести до зростання кількості САУ на місяць.
У разі отримання бойових пошкоджень на спеціально зарезервованих потужностях замовляються деталі та запчастини, протягом 48 годин виробляються – це прискорює постановку в дію та повернення до виконання бойових завдань.
Тож можна констатувати факт — під пресингом КАБів, крилатих ракет та балістики, Україна котрий місяць поспіль нарощує виробництво важкої техніки. ЄС служить у цьому ланцюжку як донором, так і майданчиком для дублювання та нарощування виробництва.
Це стратегічна перевага. Ворог може окупувати Часів Яр, Покровськ, будь-який населений пункт, але там не буде ні людей, ні виробництва снарядів, ні техніки.
