Фронт-2025: проблеми, рішення, перспективи

ДУМКА

Безперервно наступаючи весь 2024 рік, армія РФ так і не виконала свого жодного стратегічного завдання.

На Харківському напрямку на окружну з боку Липців так і не вийшли, місто артилерією таргетувати не змогли, Вовчанськ, невеликий районний центр, так і не взяли.

Ракетами до С-300 намагалися місяцями кидатися з точністю плюс-мінус квартал, але як полетіли масово в РФ “Нептуни”, “Люті” та “Бобри”, то безперечно в Кремлі пошкодували про кожен виріб до ППО, який запустили по землі.

Часів Яр досі не взято, незважаючи на те, що бої йдуть всередині міських кварталів і від населеного пункту, в принципі, мало що залишилося. Канал продовжує бути перешкодою і біля Кліщіївки (де росіяни оволоділи висотами над руїнами), і біля Курдюмівки — противник не вийшов на оперативний простір, тягне “кишку” на північ від Часового Яру і перебуває під впливом наших Сил безпілотних операцій.

На Лиманському напрямі застосовуються навіть корейські 170-мм “валізи”, по Лиману ворог вийшов до Кругляківки, розділивши плацдарм за Осколом на дві частини, але Куп’янськ-Вузловий стоїть. Впали Терни – за це крихітне село запекло билися більше 8 місяців.

Врем’євський виступ припинив існування, і Новоселівку охоплено з трьох сторін — це неприємна поразка, якої можна було уникнути. Але у нас у секторі там кілька виснажених батальйонів ТРО, нестача людей та номерків дає про себе знати. На фронт, прибережну зону, Курськ та кордон з Білоруссю потрібно до 60 бригад — ротації, резерви, відновлення боєздатності, от тому номери вже досягли  цифри 160.

РФ загрузла

Тактично противник відчайдушно наступає відразу на кількох напрямках і має оперативну ініціативу. Для цього масово використовуються людські хвилі, баггі, мотоцикли, цивільні машини — все щоб висадити десант, накопичитися і стрибнути вперед.

Але стратегічно РФ загрузла. До Харкова не вийшли, Костянтинівка не впала, до двох найбільших агломерацій України – Краматорська та Слов’янська – Москва не прорвалася, частина Торецька все ще за нами чи сіра зона.

ВПК, перевалку зерна та порти не вдалося дистанційно вимкнути.

Половину календарної зими ми пройшли — генерація електрики, тепла та пари справляється.

У Москві це зрозуміли і почали переносити зусилля — цілити знову по підприємствах ВПК і газосховищах на заході країни, не здійснивши свої завдання з блекауту.

Більшість із 600-700 барражуючих боєприпасів на тиждень збивається (мобільними групами, “зенітними БПЛА”, паліативним ППО) і локаційно втрачається (РЕБ).

Коли звалився багатомісячний фронт в Авдіївці і під час ротації частини противника стрибнули в Очеретине, коли за лічені місяці впало Селідове, у багатьох навіть закоренілих оптимістів,  була думка, що заскочать на плечах відступальників і в Покровськ.

Коли пройшли перші штурмові групи до Вовчанська — здавалося, що на цьому напрямі відбувся колапс оборони, а це загроза Харкову.

Але стабілізували, витягли, хоч і найдорожчою ціною.

Головне, що сталося — не допущено великих поразок із погромами тилу, оперативних офіцерів, зв’язку, пілотів, усього того, що неможливо підготувати за місяці.

Ніде не допущено обвалу фронту та виходу противника на оперативний простір.

Ніде не було оточення з масовими здаваннями в полон та колапсу, як у тій же Сирії, де мільйонні міста переходили з рук до рук за тиждень.

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко

Проблеми

Ключові проблеми ті самі.

Криза загалом із людьми, не лише з піхотою. Звісно, ​​в піхоті досвідчені бійці вийшли з ладу і загинули, перевелися з передка, списалися за віком, пішли на інструкторські посади.

Поповнення – з невмотивованих, старших за віком, обмежено придатних, ухилянтів, яких довелося простимулювати “бусом незламності”.

У противника ситуація така ж, з урахуванням їхнього звичного людожерства: переведення в штурмовики за найменші провини; ями; масові побиття; відмовники і ті, хто забезпечує діяльність ППД, їдуть ближче до лінії, а там пункт перший.

Рішення

Історично така криза майже завжди вирішувалася двома шляхами.

Перший – це вкладення на підтримку важким озброєнням, у нашому випадку недорогим – реактивні снаряди, мінометні міни, збори з дронів, легкі 105 мм снаряди, 40 мм гранати, вихід із конвенції щодо заборони протипіхотних мін тощо.

Так робили у Першій Світовій французи, коли у них через втрати просідала якість підготовки першої лінії. Немає жодної різниці наскільки погано навчені твої штурмовики або лінійна піхота, коли перед ними входять тонни чавуну, газу, мін та легких недорогих боєприпасів. Так робили фіни — саме тому міномети та мільйони мін.  

Другий — навести лад у тилу:

  • перевірити десятки тисяч “студентів” з другою та раптовою першою освітою після 45 років;
  • переглянути броню (простіше розібратися з уже переписаними та вмотивованими людьми, ніж влаштовувати рейди на вулицях);
  • згадати за ДФТГ, що залишилися;
  • переглянути знятих з обліку, пенсії та інвалідності.

Ну і природно, якщо ми не хочемо застосовувати людей віком 18-25 на ЛБЗ, то час використовувати їх на тилових посадах, у промисловості, в ТЦК, пропускати через обов’язкову військову підготовк. Уже кілька років треба це робити.

Знову ж таки, тут потрібна не тільки палиця. Якщо хтось панічно боїться армії, тож готовий навіть іти до в’язниці, але не йти служити, його треба мобілізувати у промисловість. Якщо хтось не в змозі копати чи стріляти – може бути діловодом чи готувати їжу.

Піхота – це не покарання, це навички та певний психотип, здатність виконувати завдання, незважаючи на жахи війни та тяготи польової служби. Нею треба займатися.

Перспективи

Незважаючи на картину поразок, є обнадійливі моменти. Ворог не вийшов з агломерацій, все це відбувається у смузі глибиною 25-35 км, у рф наростають фінансові проблеми і запаси техніки на мінімумі.

Противник не знайшов відповіді на те, що західні САУ та ствольна артилерія стріляють далі. А за допомогою КАБ вести КББ неможливо — нам будуть надходити десятки САУ від всіх 5 виробників в Європі.  

Відповідь на спам дронами та удари “Нептунів” противник не знайшов і в нього горить одночасно 4 нафтобази, уражено великий порт та нафтові термінали.  

Відповіді на дії безпілотних сил в морі супротивник не знайшов і втратив півдюжини машин в полюваннях на “Магури”.

Розгортання ВПК триває  (САУ “Богдана”, дивізіони “Нептунів”, сотня дальніх дронів в одному прольоті, ракети на “Магурах”, які збивають гелікоптери, сотні тисяч БПЛА).

Втрачені території у Курській області повернути під контроль Кремля не вдалося.

Війна триває. Ініціатива за ворогом, але ми тримаємося — одиниці країн у світі з нашим населенням та ВВП трималися б так проти РФ. Перспективи, що агресор надірветься, є, і вони непогані.

Читайте нас у Telegram: головні новини коротко