Без симпатії та емпатії. Чому українці холодно відреагували на смерть та похорон Навального?
1 Березня 2024 23:23
Ексклюзив
російського опозиційного політика Олексія Навального, який помер у в’язниці за загадкових і підозрілих обставин, сьогодні поховали на Борисовському кладовищі в Москві біля будинку, в якому він виріс.
Родичі змогли бути присутніми в храмі на короткій церемонії прощання, а потім домовину з Навальним доставили на кладовище для поховання. Поліція не дозволила тисячам прихильників приєднатися до панахиди та поховання.
Українці при своїй ментальній емпатії та вмінню розділяти чуже горе, холодно і стримано відреагували на перебіг подій навколо Навального – спочатку на повідомлення про смерть російського політика у в’язниці, а згодом навіть на митарства матері, яка добивалася побачити тіло опального сина.
Очевидно, що така реакція в Україні напряму пов’язана з майже 10-річною агресією, окупаційною політикою та злочинами Кремля проти людства. Все це, на переконання багатьох людей у нашій країні, стало можливим у першу чергу завдяки інтертності як громадян рф, так і опозиційних політиків.
Українські правозахисники не коментують порушення прав Навального в колонії. Було би дивно говорити про права російських політиків після сотень історій наших бранців, які пережили тортури в російських таборах і в’язницях.
Голова правління БФ “Людина і Право” Борис Захаров в коментарі “Комерсанту українському” 
наголосив:
“Навальний був російським імперцем, шовіністом і ксенофобом. Про це свідчать його численні висловлювання. Тому українське суспільство, яке потерпає від війни і геноциду, внаслідок яких щодня гинуть сотні наших цивільних і військових, це політичне вбивство сприймають без емпатії до жертви. Навальний вважав себе “хорошим русскім”. Нарешті він ним став”,
– сказав відомий правозахисник.
Після злочинів, скоєних на території України, путінською армією та розчавлених ілюзій про «братьєв», мало хто вірить, що громадяни рф здатні на серйозні протестні акції проти Кремля.
Хоча чимало аналітиків покладали надії, що поховальна процесія має всі шанси перетворитися на масовий протест. Мовляв, труп Навального для Кремля у підсумку може виявитися небезпечнішим, як і живий політик.
Оцінюючи повідомлення російських опозиційних ЗМІ 1 березня – у день поховання Олексія Навального, говорити про це зарано.
Весь масштаб народного гніву у першу добу оцінюється затриманими поліцією 56-ти осіб, які брали участь у мітингах протесту.у різних містах росії. Зокрема, Воронежі, Сочі, Москві, Нижньому Новгороді, Новосибірську, Улан-Уде, Владикавказі, Казані, Санкт-Петербургу, Єкатеринбурзі, Томську, Нижньовартовськ та інших.
Російські пабліки пишуть, що люди на акціях протесту закликали припинити війну в Україні та повернути мобілізованих чоловіків додому. Хтось викрикував «Героям слава!».
Безпосередньо на похороні затримано кілька чоловік – серед них журналіст Василій Полонський, який весь день вів репортаж з церемоній прощання.
Чи стануть сьогоднішні акції реальним ударом по офіційному міфу про вселенську любов до Путіна – покаже час і народна реакція на результати виборів, де вже апріорі путін переміг. Принаймні так вважають у Кремлі.
ЧИ БУЛА НАДІЯ НА ПОРЯТУНОК У ЗАВІДОМО ПРИРЕЧЕНОГО НАВАЛЬНОГО?
Історія, яка трапилася з російським опозиціонером Олексієм Навальним у 2020 році, насправді була прогнозованою і повторилася, але за значно трагічнішим сценарієм. Три з половиною роки тому внаслідок отруєння він опинився в комі. Врешті, під міжнародним тиском тоді Навального відправили літаком в Німеччину, де тамтешня медицина повернула його до життя. Там же експерти з’ясували: політика намагалися вбити бойовою отруйного речовиною, яка є лише в арсеналі російських спецслужб.
Якби тіло Навального або зразки тканин сьогодні потрапили до рук незалежних експертів, велика ймовірність того, що були б названі причини смерті.
Офіційна версія про тромб, який відірвався і став причиною смерті, не викликає довіри через швидкість, з якою з’явилася. Хоча з огляду на стан Навального, це пояснення могло виглядати переконливо. Отруєння явно не додало йому здоров’я. А 47 термінів ( по 15 діб) в штрафному ізоляторі й поготів.
“Комерсант український» поговорив з вихідцем з Дагестану, який відбув 22 роки ув’язнення в одній з сумнозвісній колоній Кіровської області росії, яка відома суворими умовами утримання засуджених. Ясін, так назвався співрозмовник, не раз опинявся в штрафному ізоляторі.
“В ізоляторі легко втратити здоров’я, якщо цього захоче адміністрація. Можуть кинути до холодної камери, де температура 12-15 градусів. А будь-які светри и куртки там заборонені: спідня білизна і роба — все….А можуть посадити до спільної камери з хворим на відкриту форму туберкульозу. Зараження в камері площею 6-7 квадратних метрів — питання часу. В шизо саджають на 15 діб, але продовжувати можуть скільки завгодно: 15-та доба закінчилася, до посту дійшов, розписався про звільнення — і знову в ту саму камеру. Щодо катувань: знов таки все залежить від адміністрації конкретної установи. В кожному ізоляторі є зони, які не контролюються камерами відеонагляду. Там і б’ють, якщо так вирішить начальство. Останнім часом співробітники управління служби виконання покарань надають перевагу забавам з електрошокером”,
– сказав Ясін, який відбув майже два десятиліття в російській колонії.
Покаяння і прохання помилувати в умовах неосталіністського режиму не гарантують фізичне виживання. То ж Навальний діяв цілком раціонально – якщо фізичній смерті він запобігти не міг, то зберегти обличчя і репутацію йому поки що вдалося. Він все ще має шанси стати символом хоч і кволого, але існуючого російського спротиву.
Політична мотивація переслідування Олексія Навального російськими правоохоронними є очевидною для всіх.
Правозахисний Центр “Меморіал” раніше визнав його політв’язнем. У коментарі “Комерсанту українському” керівник програми “Підтримка політв’язнів”, член правління ПЦ “Меморіал” Сергій Давідіс підтвердив, що умови утримання в штрафних ізоляторах російських колоній є тортурами.
“Шизо саме в колонії особливого режиму в Харпі може відрізнятися від інших штрафних ізоляторів в гірший бік, зокрема через холод”,
– додав Давідіс.
Він зазначив, що існують методи притягнення винуватців загибелі Навального до кримінальної відповідальності, зокрема Міжнародний суд в Гаазі, або так звана універсальна юрисдикція, яка дозволяє судити за серйозні порушення гуманітарного права в будь-якій країні.
«Механізми є, немає доступу до підозрюваних в злочинах, які стали причиною смерті Навального”,
– додав правозахисник, який мешкає за межами Росії після судової заборони ПЦ “Меморіал”.
Керівник “Меморіалу” Олег Орлов в коментарі російським журналістам прямо назвав смерть Навального вбивством.
Український політолог Володимир Фесенко сформулював висновок, який українці мають зробити зі смерті Навального: не може бути жодних сподівань на російську опозицію.
“Смерть Навального — сигнал. Перед усім для Заходу. Ми це знаємо з 2014 року, а вони, здається, лише починають усвідомлювати безглуздість сподівань на можливість домовитися з путіним. Це хижак, якого можна зупинити тільки силою”,
– резюмував Фесенко “Комерсанту українському”.
Автор: Анвар Деркач
